Дисциплінарна відповідальність юристів - Правознавство - Скачать бесплатно

План:

Загальні правила дисциплінарної відповідальності:

а) поняття дисципліни у юридичній літератур;

б) виявлення дисципліни у різних галузях діяльності.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів:

а) застосування дисциплінарної відповідальності;

б) застосування стягнень;

в) дисцип­лінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними

комісіями професійних об'єднань юристів;

г) загальні правила притягнення юристів до дисциплінарної

відповідальності;

д) вирішення питань про дисциплінарну відповідальність;

е) розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне

провадження.

Список використаної літератури

Загальні правила дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність – це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. У юридичній літературі під дисципліною прийнято розуміти суворе і неухильне виконання норм і заснованих на них розпоряджень, що над­ходять від держави в особі його органів і посадових осіб. У широкому розумінні службова дисципліна є визначеною формою суспільного зв'язку між людьми по зміцненню правопорядку в процесі їх спільної діяльності. У ст. 139 Кодексу законів про працю України ска­зано, що працівники повинні працювати чесно і самовіддано, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватись трудової та технічної дисципліни, вимог норма­тивних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудову угоду.

Дане визначення дисципліни має як правовий, так і соціологічний аспекти. Правовий аспект дисципліни полягає в тому, що обов'язки лю­дей займатися суспільне корисною діяльністю (працювати, вчитися, не­сти службу, дотримуватись правил розпорядку) регулюються нормами трудового права. Соціологічний аспект дисципліни полягає в тому, щоб рольові функції в суспільному виробництві виконувались ефективно, а точніше - забезпечувався його постійний рух. Досі вважалось, якщо в суспільстві, в організації створити необхідні матеріальні, фінансові умо­ви, правове поле, демократичний стиль керівництва, то люди добровіль­но й свідомо будуть дотримуватись правових норм, ефективно працюва­ти. Безперечно, умови мають певне значення у формуванні свідомого ставлення людей до свого обов'язку. Але вирішальною мірою зміцнення правопорядку в суспільстві, регіоні, установі й організації залежить від самих людей, їх бажання, прагнення до дисциплінованої поведінки, оскільки дисципліна увійшла до внутрішнього світу людини, стала її ціннісною настановою, стала складовою частиною її свідомості, пове­дінки, способу життя. Інакше кажучи, соціологія досліджує фактори, мотиви, що детермінують перетворення одних людей у законослухняну, дисципліновану частину населення, а інших - у частину населення з формами поведінки, що відхиляються від норми.

У різноманітних галузях діяльності дисципліна виявляється по-різному, що дає можливість диференціювати її за низкою ознак, у тому числі і за галузевою. Галузеві види дисципліни (військова, службова в органах внутрішніх справ, транспортна), тісно пов'язані з певними галу­зями управління, регулюють суспільні відносини у визначеній сфері, мають властиву правову характеристику. Найважливіші вимоги галузе­вих видів дисципліни містяться, як правило, у відповідних дисциплінар­них статутах. Оскільки такі статути не вичерпують всього змісту вимог дисципліни, тому що відповідають тільки на питання про те, як необхід­но нести службу, містять розпорядження, що конкретно треба робити, яким є конкретний зміст діяльності посадової особи, то дисциплінарні норми можуть міститися і в інших нормативних актах: у наказах, інстру­кціях, настановах.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності юристів.

За вчинення посадового або іншого проступку юрист-практик (суддя, адвокат, нотаріус та ін.) несе відповідальність згідно з чинним законодавством при дотриманні встановлених гарантій його недоторканності. Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відпові­дальності.

Відповідальність юристів може бути загальною або по­в'язаною з професійною діяльністю. Загальна відповідальність (юридична, моральна тощо) має непрофе­сійний характер і наступає на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується за вчинення дисциплінарного проступку, тобто за порушення:

законодавства при виконанні професійних функцій;

присяги, яка їм прийнята;

вимог статуту відповідного об'єднання юристів.

За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

попередження;

догана;

пониження кваліфікаційного класу;

пониження у посаді та звільнення з посади;

зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.

За порушення вимог деонтологічних кодексів (кодексів честі, раритетів, канонів етики тощо) передбачається дисцип­лінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними комісіями професійних об'єднань юристів. При цьому врахо­вуються всі обставини зробленого проступку, його вага і зби­ток, заподіяний престижу професії. Проступком, що ганьбить честь і гідність юриста-професіонала, признається така дія або бездіяльність, що хоча і не є злочинною, але за своїм характе­ром несумісна з високим званням судді, адвоката, нотаріуса, слі­дчого та ін. За вчинення такого проступку кваліфікаційна комі­сія (колегія) може припинити повноваження юриста (судді, ад­воката, нотаріуса) у порядку, що передбачається законом.

Так, закон передбачає, що підставою юридичної (дисцип­лінарної) відповідальності є вчинення дисциплінарного про­ступку — протиправної, винної (навмисної або необережної) дії або бездіяльності — зазіханні на службову дисципліну в держав­ному органі внаслідок невиконання або неналежного виконан­ня своїх службових обов'язків; порушенні заборон і обмежень, зловживанні правами; вчиненні проступку, що ганьбить його як державного службовця і дискредитує орган, де він працює.

До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності відносяться такі:

за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;

дисциплінарне стягнення до юриста застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не беручи до уваги час тимчасової непрацездатності або перебування його у відпустці;

якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;

дисциплінарне стягнення може бути достроково знято відповідною комісією;

рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, вищо­му державному органу або в судовому порядку. Так, рішення про накладення стягнення адвокатові може бути оскаржене протягом 3 місяців у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури або в судовому порядку. Вища кваліфікаційна комісія адвокату­ри розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

якщо юристом не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки, то скасування або зміна рішення, яке прийняв юрист, неви­знання його дій або неприйняття доказів, тлумачень норматив­но-правових актів не тягнуть за собою його дисциплінарної відповідальності.

За дисциплінарні проступки, які потягли за собою істотні негативні наслідки приватні юристи можуть бути позбавлені права на здійснення професійних повноважень, а юристи-державні посадові особи звільнені з посади, наприклад, суддю може бути звільнено з посади в порядку дисциплінарного провадження за неналежне виконання обов'язків, якщо до нього раніше застосо­вувались дисциплінарні стягнення; грубе порушення службових обов'язків; вчинення аморального проступку, не сумісного з зайняттям посади судці; порушення вимог, передбачених статтею 5 Закону України «Про статус суддів»; з підстав, передбачених пунктами 4, 5 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Питання про дисциплінарну відповідальність юристів вирі­шуються, як правило, кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями. Наприклад, дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комі­сії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.

Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної від­повідальності приймається відкритим голосуванням двома трети­нами голосів від загальної кількості членів палати. Рішення на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвока­тури, яка утворюється при Кабінеті Міністрів України. До її складу входять по одному представнику від кожної кваліфіка­ційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.

Скарги щодо рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів та прокурорів розглядаються Вищою Радою юстиції, яка також вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад, чи розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, а також здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.

Розгляд дисциплінарної справа юриста чи дисциплінарне провадження здійснюється в установленому нормативно-право­вими актами порядку і включає:

перевірку даних про дисциплінарний проступок;

відкриття дисциплінарного провадження;

розгляд дисциплінарної справи;

прийняття рішення.

За наслідками перевірки складається висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, і пропозицій. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо юриста (за виключенням заяв та повідомлень, які є анонімними або не містять конкретних відомостей про проступки юристів) можуть бути:

подання управлінь юстиції за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

подання судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;

повідомлення в засобах масової інформації тощо.

Відповідальність юриста виражається не тільки у виконанні дисциплінарного покарання. Відповідальність повинна поляга­ти в тому, що юрист і без покарання відчуває так би мовити «розкаяння совісті», якщо підвів колектив або з його провини (недбалості) постраждав законослухняний громадянин. Бути деонтологічно (етично) відповідальним — це, насамперед, визнавати і захищати цінності співтовариства юристів, сприяти реалізації його цілей.

Список використаної літератури:

Бандурка О. М., Скакун О. Ф., Юридична деонтологія. — Х.: НУВС, 2002. – 336 с.

Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д., Юридична деонтологія. — Київ: ВІРА–Р, 1999.

Сливка С.С., Юридична деонтологія. ¾ Київ: АТАКА, 2001.

Афанасьєва О.В., Етика та психологія професійної діяльності юриста. ¾ Р.,2000

Скакун О.Ф., Юридична деонтологія.¾ Х.: ЕСПАДА, 2002

Кукушин В.М., Твоя професійна етика. ¾ М.: 1994