Лучшие автора конкурса
1. saleon@bk.ru (141)
4. patr1cia@i.ua (45)


Мир, в котором я живу:
Результат
Архив

Главная / Украинские Рефераты / Правознавство / Верховна рада


Верховна рада - Правознавство - Скачать бесплатно


План:

Верховна Рада – єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Повноваження Верховної Ради.

Склад і структура Верховної Ради.

Строк повноважень Верховної Ради та дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Висновок.

Вступ

В Україні, як і в більшості сучасних демократичних держав, здійснення законодавчої влади доручається Основним Законом виборним представницьким органам. Зазвичай їх називають законодавчими зборами, або легіслатурами, під якими розуміють політичні інститути, влада яких визначається тим, що їх члени є представниками суспільства.

Проте законодавча діяльність не єдина в процесі функціонування представницьких органів, хоч і основна. Крім неї, цим органам властиві установча та контрольна функції.

Починаючи з XVII ст., вважалося, що функцією легіслатур є лише видання законів, що обгрунтував Д. Локк.

Проте ситуація в сучасному світі докорінним чином відрізняється від згаданого періоду, коли втручання держави в соціальні справи було мінімальним абож його взагалі небуло.

У сучасних умовах ускладнення суспільного життя, і відповідно, законодавчого регулювання, легіслатури не взмозі приймати закони з усіх питань. Тому закономірно, що їх роль у процесі прийняття рішень, які безпосередньо впливають на сіспільну трансформацію, підвищується, а функція полягає у забезпеченні зв’язку з народом і виконавчою владою, завдяки чому суспільні потреби безпосередньо впливатимуть на механізм прийняття рішень виконавчою владою, якщо вони створюють труднощі, проблеми та несправедливості.

Проте для вирішення таких складних проблем необхідні експертні знання, якими парламентарі не володіють. Тому мета вищезгаданої функції – забезпечити зв’язок між різними групами інтересів, спеціалістів і політикою і гарантувати таким чином відкритість, готовність до компромісу і співробітнитства при розробці рішень[1].

Відповідно до змішаної форми правління, яка поєднує елементи президентської і парламентської систем, можна з певним застереженням стверджувати, що в Україні запроваджено так звану французьку модель трансформованих легіслатур, яка полягала у поєднанні міцної президентської влади, а отже, і властивих президентський системі відносин законодавчої і виконавчої влад.

Щодо структури Верховної Ради України, запроваджено однопалатний парламент (ст. 76 Конституції України), що в цілому до останнього часу відповідало конституційній формі державного устрою України як унітарної держави.

Щодо змісту компетенції Верховної Ради України, то він є парламентом з відносно обмеженою компетенцією порівняно з правовим статусом органів виконавчої влади і, зокрема, Кабінету Міністрів України, законодавче визначення компетенції якого і досі не здійснено, що дає змогу цьому органу виходити за межі його конституційних повноважень.

Отже, парламент здійснює реалізацію таких функцій, як представницька, установча, законодавча та контрольна. Саме тому, на відміну від легіслатур, з урахуванням перелічених функцій існує інший збірний термін „парламент”.

Ціль данної роботи - розкрити особливості, повноваження та схожі з парламентами інших держав риси, які в комплексі характеризують та визначають основні напрямки діяльності та розвитку вищого законодавчого органу України.

Верховна Рада – єдиний орган законодавчої влади в Україні.

Конституція України остаточно закріпила зміни в системі влади. Розподіл влади на гілки (законодавчу, виконавчу та судову) позбавив Верховну Раду статусу найвищого органу державної влади.

Натомість Верховна Рада України, за своїми основними ознаками стала в один ряд з парламентами провідних країн світу. Вона стала не тільки теоритично, але й фактично єдиним, загальнонаціональним, представницьким, колегіальним, виборним, однопалатним, постійно діючим органом законодавчої влади в державі.

На цей час в Україні не існує інших органів законодавчої влади окрім Верховної ради.

Парламент України є представницьким органом всього народу України і формується шляхом виборів на основі принципів закріплених Конституцією, на визначений строк;

Верховна Рада є колегіальним органом, що складається з обраних шляхом виборів парламентарів - 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції);

Парламент дістає мандат довіри безпосередньо від народу як єдиного джерела влади;

Верховна Рада України – це загальнодержавний орган, діяльність і повноваження якого поширюються на всю теріторію держави;

Парламент – орган загальної компетенції, до відання якого належать усі питання, які потребують законодавчого врегулювання.

Отже, Верховна Рада України – це виборний, колегіальний, загальнодержавний представницький орган, який функціонує в умовах демократичного правління і компетентний здійснювати законодавчу, установчу та контрольну діяльність.

Ці та інші риси парламенту зумовлюють, властиве лише йому, місце в системі органів державної влади. Верховна Рада України є приоритетним органом в системі органів державної влади України. Він здійснює законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним представником народу і виразником його волі.

Різнобічними є вдіносини парламенту з іншими органами державної влади та суб”єктами політичної системи.

Найтіснішими стосунками Верховна Рада України пов’язана у своїй діяльності із Президентом. Це зумовлено їхніми функціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією та законами, системою стримань і противаг один щодо одного та іншими обставинами.

Вихідним повноваженням парламенту у взаємовідносинах з Президентом є право Верховної Ради призначати вибори Президента у строки, визначені Конституцією (ст. 85). Складаючи присягу на вірність народу України на урочистому засідінні Верховної Ради, Президент виказує повагу як до народу, так і до парламенту України.

Основним змістом взаємовідносин парламенту і Президента є сам хід здійснення ними своїх повноважень і функцій.

Зокрема під час процесу законотворчості:

Відповідно до ст. 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від коституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У статтях 84-86 Основного Закону говориться про рішення, яке приймає парламент.

Між тим Конституція України не розкриває зміст цих термінів, не з’ясовує їх співвідношення з законами і постановами Верховної Ради України.

У зв’язку з цим, за конституційним поданням народних депутатів України про офіційне тлумачення положень цих статей Конституційний Суд України своїм рішенням від 14 жовтня 2003 року дав офіційне тлумачення згаданих термінів.

У рішенні було зазначено, що Верховна Рада України здійснює повноваження, визначені Конституцією. На реалізацію своїх повноважень вона схвалює рішення. Прийняття рішень здійснюється виключно на її пленарних засіданнях і ухвалюються на колегіальній основі.

Отже, під терміном „рішення” Верховної Ради треба розуміти результати волевиявлення парламенту з питань, віднесених до її компетенції.

Крім терміна „рішення” Верховної Ради вживається термін „акти”. Акти приймає Верховна Рада визначеною Конституцією кількістю голосів народних депутатів. Шляхом прийняття актів набувають офіційного характеру результати волевиявлення Верховної Ради, тобто її рішення. Юридичними формами актів є, насамперед, закони і постанови.

З положень другої частини ст.84, ст.91 Конституції випливає, що терміни рішення і акти Верховної Ради – це взаємопов’язані правові категорії, які співвідносяться між собою як зміст і форма[2].

Законодавча функція парламенту України реалізується перш за все суб’єктами законодавчої ініціативи.

Відповідно до ст.93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, Верховна Рада України розглядає позачергово.

Такі законопроекти мають бути терміново включені Верховною Радою України до порядку денного її сесії і розглянуті у пріоритетному порядку – раніше від інших законопроектів – на всіх стадіях законодавчого процесу відповідно до процедури, встановленої Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України[3].

Проект закону проходить певні стадії, які в сукупності становлять законодавчу процедуру.

Це такі стадії:

розробка законопроектів;

внесення і відкликання законопроектів;

підготовка та попередній розгляд законопроектів у комітетах парламенту;

розгляд законопроектів Верховною Радою;

загальні положення щодо розгляду законопроектів;

порядок розгляду законопроектів у першому читанні;

порядок розгляду законопроектів у другому читанні;

порядок розгляду законопроектів у третьому читанні;

підписання та опублікування прийнятих законів;

внесення змін і доповнень, скасування законів.

Голосування по проектах законів згідно з Регламентом Верховної Ради України відбувається у вівторок та четвер кожного пленарного тижня.

За статтею 94 Конституції України прийнятий Верховною Радою закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Щодо повторного розгляду законів, повернутих до парламенту з пропозиціями Президента, Конституційний Суд України роз’яснює, що встановлена частиною четвертою ст.94 Конституції України вимога, щодо повторного прийняття закону Верховною Радою, не менш як двома третинами від конституційного складу поширюється лише на закони та пропозиції Президента України, які повністю або часково відхилені. Ця вимога стосується і прийняття закону в цілому. У разі прийняття парламентом закону після повторного розгляду з урахуванням пропозицій Президента глава держави зобов’язаний підписати та офіційно оприлюднити його у десятиденний строк[4].

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прйнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів з моменту його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Особове місце посідають відносини Верховної Ради України з Кабінетом Міністрів, який є підконтрольним і підзвітним парламенту (ст.113 Конституції). Верховна Рада дає згоду на призначення Прем’єр міністра, розглядає і приймає рішення щодо схвалення (не схвалення) програми діяльності Кабінету Міністрів, здійснює контроль за його діяльністю.

Кажучи про взаємовідносини Верховної Ради з іншими органами державної влади не можна пропустити її стосунки з органами судової влади. Парламент призначає третину складу Конституційного Суду України, обирає суддів, судів загальної юрисдикції, надає згоду на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України, може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що тягне за собою його відставку з посади, призначає трьох представників до Вищої ради юстиції.

Функції Верховної Ради України.

Взагалі, повноваження Верховної Ради України, тобто її права та обов’язки, згідно зі ст.85 Конституції України можна класифікувати відповідно до таких сфер:

До сфери державного будівництва належать такі повноваження:

внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ Основного Закону;

призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Конституції;

Призначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

Прийняття законів;

Затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

Затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охрони довкілля;

Розгляд і прийняття рішення щодо схвалення программи діяльності Кабінету Міністрів України;

Здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції;

Затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик,не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.

У галузі обороноздатності України та зовнішньополітичної діяльності виділяють такі повноваження:

- затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших створених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

- схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на теріторію України;

- затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оглошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

- надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України.

У галузі взаємовідносин Верховної Ради з Президентом України виділяють такі повноваження:

- призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

- оголошення за поданням Президента України стану війни та укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленою ст. 111 Конституції.

До сфери формування органів держави, призначення чи обрання посадових осіб належать:

призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією.

У сфері адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування:

- утворення та ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перенайменування населених пунктів і районів;

- призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування.

До сфери контрольної діяльності парламенту належать:

- здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією;

- дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Верховна Рада України виконує інші повноваження які відповідно до Конституції України віднесені до її видання.

Склад і структура Верховної Ради.

Згідно із ст. 76 Конституції України, склад Верховної Ради становить 450 народних депутатів, обраних шляхом загальнонаціонального голосування. Ця кількість зумовлена кількістю населення України , системою виборчих округів і кількістю виборців в них, виборчою системою та однопалатністю парламента.

Після обрання складу Верховної Ради, розпочинається реалізація її установчої функції шляхом утворення власних органів, а також державних органів, передбачених Конституцією України.

На першій після виборів сесії формуються власні органи парламенту.

Незважаючи на те, що процедуру пленарного засідання Верховної Ради України першої після чергових виборів народних депутатів сесії парламенту визначено у регламенті Верховної Ради України від 27 липня 1994 року (ст.ст.2.2.3.-2.2.5), кожне таке засідання має свої особливості. На першому пленарному засіданні першої сесії верховної Ради України четвертого скликання 2002 року вирішували питання організації роботи обраних депутатів згідно з Конституцією України, утворювали об’єднання депутатів та органи парламенту: депутатські фракції і депутатські групи; обирали керівництво Верховної Ради.

Одразу після оголошення результатів виборів по-новому було сформовано склад Підготовчої депутатської групи на основі Положення про Підготовчу депутатську групу. Оскільки вибори народних депутатів проводилися за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою, формування групи здійснювалося окремо від кількості депутатів, обраних по одномандатних округах, і окремо від політичних партій.

Під час засідань Підготовчої депутатської групи під головуванням Голови Верховної Ради України попереднього скликання було сформовано керівництво групи та визначено її структуру. У складі керівництва групи – голова, два заступники та секретар.

Для підготовки конкретних пропозицій і попередньої розробки питань для їх розгляду на засіданнях групи було створено три підгрупи.

Перша підгрупа – з питань відкриття сесії, регламенту, формування робочіх органів, президії, лічильної комісії, організації роботи, порядку денного, висвітлення роботи першої сесії Верховної Ради України.

Друга підгрупа – з питань обрання керівництва парламенту, формування депутатських фракцій і комітетів Верховної Ради.

Третя підгрупа – з питань забезпечення умов діяльності Верховної Ради України та її органів і здійснення депутатських повноважень, статусу та соціально-побутового забезпечення діяльності народних депутатів.

Перше пленарне засідання традиційно відкриває Голова Верховної Ради України попереднього скликання.

Відповідно до ст. 79 Конституції України найстаріший за віком народний депутат України зачитує Присягу народного депутата України.

Депутати зобов’язані підписати текст присяги.

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандату (ст.79 Конституції України).

Повноваження народних депутатів України, а звідси і Верховної Ради, починаються з моменту складання присяги.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Повноваження народного депутата припиняються достроково у разі:

складення повноважень за його особистою заявою;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

смерті.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України, у разі виходу народного депутата України, обраного за виборчим списком політичної партії, блоку політичних партій, зі складу фракції певної партії, блоку партій, його повноваження припиняються достроково на основі закону[5].

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, повноваження народного депутата України припиняються достроково на основі закону за рішенням суду (ст. 81 Конституції).

Після складання присяги Голова Верховної Ради україни попереднього скликання повідомляє, що Центральна виборча комісія України визнала повноваження обраних народних депутатів України, а такох про кількість депутатів, які прийняли присягу і зареєструвалися для участі в першому пленарному засіданні.

Таким чином, відповідно до ст. 82 Конституції України Верхона Рада України четвертого скликання розпочала свою роботу.

Найстаріший за віком депутат відкриває першу сесію нового парламенту. Після цього Голова Верховної Ради України попереднього скликання запрошує для подальшого ведення парламентського засідання голову Підготовчої депутатської групи.

Обирається лічильна комісія, а також утворюється керівництво.

Були також утворені фракції: „Єдина Україна”, „Наша Україна”, Комуністична партія України, СДПУ(о), Блок Юлії Тимошенко, Соціалістична партія України.

Депутатські фракції утворюються виключно політичними партіями та блоками політичних партій, які подолали 4%-й бар’єр на виборах за умови, що до складу кожної з них входить не менше 14 народних депутатів.

Їх формують народні депутати, обрані по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу за списками тих політичних партій чи блоків, які за результатами парламентських виборів подолали загальний відсотковий бар’єр, а також депутати, обрані по одномандатних виборчіх округах, які є членами цих партій. До складу фракції можуть входити також депутати, які є ччленами партій, які не подолали 4%-й бар”єр, та позапартійні депутати, які підтримують програму відповідної партії чи блоку партій.

Політична партія чи блок можуть бути представлені в парламенті лише однією фракцією. Проте, якщо кількість позапартійних депутатів у складі фракції становить більшість її складу, то вона втрачає статус депутатської фракції і перереєстровується апаратом Верховної Ради на депутатську групу.

Частина 2.1 глави 4.2 Регламенту Верховної Ради України передбачає, що депутатські групи формуються на позапартійній основі з числа народних депутатів у кількості не менше 25 народних депутатів, які не входять до складу депутатських фракцій.

Групи і фракції формуються на першій сесії Верховної Ради України нового скликання до розгляду питання про обрання Голови Верховної Ради і створення органів парламенту. Депутатські групи і фракції реєструються в Апараті Верховної Ради.

Якщо склад депутатської групи (фракції) менший за встановлену норму, група (фракція) по закінченні 15 днів оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.

До повноважень фракцій і груп належать: попереднє обговорення кандидатур на посади Голови верховної Ради, його заступників, голів комітетів, їх персональний склад; право на пропорційне представництво в органах парламенту; право на виступ представника групи (фракції) з усіх питань порядку денного тощо.

Основною формою роботи фракцій і груп є засідання.

Депутатська фракція(група) має консультантів, правовий статус яких визначено в Положенні, затвердженому постановою верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року.

Перша сесія Верховної Ради України четвертого скликання розглянула також питання про кількість парламентських комітетів і вирішила сформувати 23 комітети. А також Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради з питань приватизації, після чого голова Підготовчої депутатської групи виступив з доповіддю про роботу групи, яку було взято до відома.

Було також прийнято за пропозицію групи постанову Верховної Ради України про організацію роботи першої сесії парламенту четвертого скликання. Вона передбачала, що Верховна Рада працюватиме в режимі пленарних засідань до обрання керівництва парламенту і вирішення першочергових питань. Було вирішено, що пленарні засідання відбуватимуться з вівторка по п’ятницю включно, ранкові – з10 до 14 години, вечірні – з 16 до 18, окрім п’ятниці, коли проводитимуться лише ранкові засідання.

З доповіддю „Про стан законодавчої бази в Україні” виступив Голова Верховної Ради України попереднього, третього, скликання.

Після цього представники фракцій висунули кандидатів на посади Голови, першого заступника і заступника Верховної України і голосували таємним голосуванням шляхом подачі бюлютенів „у пакеті”, тобто одразу за всі три посади.

Відповідно до Регламенту Верховна Рада України до обрання керівництва парламенту має право приймати лише постанови. При цьому постанови підписує весь склад Президії сесії. Прикладом такого акта є постанова Внрховної Ради україни „Про порядок висвітлення роботи першої сесії Верховної Ради України четвертого скликання”.

Після обрання Голови Верховної Ради України, його першого заступника та заступника парламент має право приймати всі акти, передбачені ст. 91 Конституції України, втому числі й закони.

До обрання керівництва Верховної Ради України Підготовча депутатська група та її президія пропонує народним депутатам подати заяви до Секріторіату Верховної Ради, щодо їх бажання увійти до складу відповідного комітету.

Повноваження Президії Верховної Ради припиняються після офіційного оголошення Тимчасовою лічильною комісією результатів виборів керівництва парламенту.

Згідно зі ст.88 Конституції та Регламентом обраними на посаду Голови Верховної Ради, першого заступника і заступника вважаються народні депутати від певних фракцій, за яких „у пакеті” проголосувало таємним голосуванням не менше як 226 народних депутатів.

Верховна Рада у цьому зв’зку одразу приймає постанови про обрання Голови Верховної Ради України, його першого заступника і заступника.

Після обрання керівників парламенту оголошуються заяви про вихід їх з відповідних партій. Замість них представляють певни партію три представники від партій, від яких обрано голову Верховної Ради, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 88 Конституції України Верховна Рада України не лише обирає зі свого складу Голову Верховної Ради, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України, а й має право відкликати їх.

Голова Верховної Ради України:

веде засідння Верховної Ради України;

організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради;

підписує акти, прийняті парламентом України;

представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

організовує роботу апарату Верховної Ради України.

Попередній парламент Верховної Ради України не визначив підстави для відкликання Голови Верховної Ради України. За новим проектом Регламенту, він може бути відкликаний: за власним бажанням; у зв’язку з його незадовільною роботою; у разі дострокового припиннення його депутатських повноважень; у разі надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності.

Пропозиції про відкликання вносяться: Головою за його письмовою заявою; за підписами депутатів не менш як однієї третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України здійснює свої повноваження, визначені ст. 88 Конституції України у порядку, встановленому Законом „Про Регламент Верховної Ради України”.Під терміном „регламент” розуміють – 1) порядок ведення засідань, зборів, сесій та зїздів представницьких органів; 2) звід правил, які регулюють внутрішню організацію і діяльність парламенту, а також правове становище депутата[6].

Регламенти приймаються парламентами відповідно до принципів та інших положень, які містяться у Конституції та у відповідних законах.

В Україні Регламент Верховної Ради, який був прийнятий 27 липня 1994 року має силу, який встановлює порядок скликання і проведення сесій і засідань Верховної Ради, формування органів державної влади, визначає законодавчу процедуру, порядок здійснення контрольної діяльності, процедуру окремих видів діяльності парламенту, її органів, депутатських фракцій і груп, народних депутатів, посадових осіб та інші процедури, а також функції органів Верховної Ради та її посадових осіб, які випливають з їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Як і у всіх парламентах світу, після обрання керівництва парламенту наступною стадією першої сесії Верховної Ради України є заслуховування народними депутатами відповідно до частини другої ст. 106 Конституції України та п. 5 ст. 2.2.6 Регламенту Верховної Ради послання Президента України „Про внутрішне і зовнішне становище України”.

Після цього Верховна Рада України починає формувати свої комітети. Створення їх відбувається після формування і реєстрації фракцій.

Верховна рада обирає комітети у складі їх голів , перших заступників, заступників і членив. Кандидатури для обрання голів комітетів та їх перших заступників висуваються на засіданнях відповідних фракцій згідно з квотами пропорційного представництва фракцій та з урахуванням згоди кандидатів.

Обрання голів комітетів та їх перших заступниуів здійснюється у цілому, без обговорення шляхом поіменного голосування приймається відповідна постанова.

Члени комітетів Верховної ради обираються за списком усіх комітетів без обговорення шляхом поіменного голосування.

Таким чином, у парламенті було сформовано 24 комітети, Спеціальну комісію з питань приватизації, а також призначено керівника Апарату Верховної Ради України.

Після обрання комітетів Верховна Рада вирішує питання порядку денного сесії.

Існуюють дві основні умови, яким має відповідати внутрішня організація будь-якого законодавчого органу: наявність певного зводу правил, яким він керується під час проведення своїх засідань та обов’язкове дотримання встановлених правил усіма учасниками парламентської діяльності.

Щодо першої вимоги, то 27 липня 1994 року було прийнято Регламент Верховної Ради України, в якому визначається процедура діяльності цього органу.

Щодо другої вимоги, то до цього парламент прийняв на себе завдання розробити і впровадити „Кодекс поведінки депутатів Верховної Ради України”.

Відповідно до ст. 89 Конституції України Верховна Рада у межах своїх повноважень може створювати спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Крім того, Верховна Рада України для проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувла не менш як одна третина від її конституційного складу.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчіх комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Орга нізація і порядок діяльності тимчасових слідчіх комісій парламенту встановлюються Законом України № про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України”, 21 грудня 2000р.

Питання про утворення слідчої або спеціальної комісії включається окремим пунктом до порядку денного сесії Верховної Ради України.

Звіти слідчих комісій та їх висновки розглядає Верховна Рада України.

Окремо закон визначає особливості статусу спеціальної тимчасової слідчої комісії для проведення розслідування у справі про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Слідча комісія з імпічменту, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, та законом „Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України”.

Закон також визначає особливості утворення спеціальної комісії.

Постанова Верховної Ради України про утворення спеціальної комісії визначає: назву комісії; завдання комісії; кількісний склад; обраного Верховною Радою України голову (співголів) комісії; персональний слад членів комісії; термін діяльності комісії; обсяг коштів (та їх джерел), попередньо виділених у розпорядження комісії для оплати робіт ябо послуг, наданих юридичними та фізичними особами, залученими комісією для виконання завдання; заходи щодо кадрового, матеріально-технічного, інформаційного та організаційного забезпечення роботи комісії.

Рішення про утворення спеціальної комісії Верховна Рада приймає більшістю голосів від її конституційного складу.

Згідно з частинами шіснадцятою і сімнадцятою ст.85 конституції України Верховна Рада призначає посаду та звільняє з посади Голову та інших членів Рахункової палати. Організація і діяльність цього органу Верховної Ради регламентується Законом України „Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 р.

Зокрема, в Законі визначено завдання Палати, її склад (голова, перший заступник, заступник голови, члени палати, головні контролери, секретар палати), повноваження цих посадових осіб; також закріплено принципи, функції та повноваження палати, порядок її діяльності.

Основними функціями Палати є контроль виконання активів державного бюджету, які приймає парламент; перевірка за дорученням комітетів Верховної Ради використання органами виконавчої влади загальнодержавних цільових фондів та коштів; надання консультацій органам і посадовим особам, які обираються або призначаються парламентом з питань витрачання коштів державного бюджету тощо.

Згідно до перелічених функцій, Рахункова палата здійснює такі повноваження: проводить експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечує контрольну функцію; здійснює фінансові перевірки ревізії в апараті Верховної Ради, органах виконавчої влади, Національному банку тощо; організовує і проводить контроль за використанням державного бюджету; направляє матеріали перевірок, ревізій та обстежень Уряду, центральним органам виконавчої влади, Національному банку, Фонду державного майна, тощо; порушує перед парламентом, Президентом, органами виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства, внаслідок чого завдано матерільної шкоди державі, здійснює інші повноваження, перелічені Законом.Контрольну функцію щодо діяльності палати здійснює Верховна Рада України, перед якою Рахункова палата також підзвітна і підконтрольна.

У Законі також закріплено гарантій діяльності Рахункової палати[7].

Верховна Рада України також призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Правовий статус цього органу парламенту визначено у Законі України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р.; Конституції України, Законі України „Про державну службу”.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів чи посадових осіб.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з неї Верховною Радою України таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.

На Уповноваженого пошерюється принцип несумісності посад.

Протягом першого кварталу кожного року він предоставляє парламенту щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод особи в Україні.

Закон також закріплює гарантії забезпечення діяльності Уповноваженого, а також визначає підстави припинення його повновжень та звільнення його з посади.

Це є заключним етапом формування органів Верховної Ради.

Строк повноважень та дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Згідно до ст. 75 Конституції України, народні депутати обираються строком на чотири роки, що є строком повноважень Верховної Ради України. Повноваження Верховної Ради припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради нового скликання (частина перша ст. 90 Конституції України).

Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (частина друга ст.90 Конституції України).

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради попереднього скликання не можуть бути припиненні протягом одного року з моменту її обрання (частина третя ст. 90 Конституції України).

Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припиненні в останні шість місяців строку повноважень Президента України (частина четверта ст.90 Конституції України).

Висновок.

Отже, Верховна Рада України є представницьким органом народу і саме тому вона формується шляхом виборів на основі принципів, закріплених Конституцією, на визначений у ній строк;

Верховна Рада України є колегіальним органом, що складається з обраних шляхом виборів народних депутатів, чисельністю 450 осіб (ст.76 Конституції України);

Верховна рада України дістає мандат довіри безпосередньо від народу як єдиного джерела влади.

Верховна Рада України має легітимний характер, який виникає з легітимності державної влади;

Вехровна Рада України – це загально державний орган, діяльність і повноваження якого поширюються на всю теріторію держави;

Верховна Рада України – орган загальної компетенції, до відання якого належать усі питання, які потребують законодавчого регулювання.

Звідси виходить, що парламент України – це виборний, колегіальний, загальнодержавний представницький орган, який функціонує в умовах демократичного правління і компетентний здійснювати законодавчу, установчу і контрольну діяльність.

Особливо важко й суперечливо, в Україні, як у пострадянській країні вирішуються проблеми парламентаризму.Це пояснюється тим, що парламентські й демократичні інститути, як і у більшості країн проходили період становлення протягом століть, є порівняно новими для представницьких органів України, яка є досить молодою державою.

З одного боку, проводяться вибори, приймаються нові конституції, важливі законодавчі акти, створюються передумови для становлення парламентських форм та інститутів, з іншого – політичне життя характеризується високим ступенем конфронтації, труднощами становлення стабільної й авторитетної у народу постійної системи, нерозвиненістю політичної і парламентської культури, відсутністю необхідного рівня злагоди, тобто умов, за наявності яких може ефективно працювати демократичний парламент.

Парламент як юридична категорія тісно пов’язаний з терміном „парламентарізм”, але ці поняття не є рівнозначними. Під терміном „парламентарізм” розуміють особливу систему державного управління суспільством, яка характеризується розподілом законодавчої і виконавчої влади при здійсненні політичної та ідеологічної ролі парламенту. Крім того, парламентаризм – система взаємодії держави та суспільства, для якої характерним є визнання провідної ролі у здійсненні державновладних функцій загальнонаціонального постійнодіючого представницького органу. Його не слід пов’язувти з певними конкретними формами державного правління, оскільки у кожній державі ці форми визначені історично.

Отже, парламентаризм не може існувати без парламенту, водночас парламент не може існувати без найважливіших елементів парламентаризму, які можуть бути втрачені. До них, зокрема, належать принципи представництва, розподілу влади та законності.

Принцип представництва полягає в тому, що лише в умовах демократичної самовизначеності народу парламент набуває характеру демократичного легітимірованого народного зібрання. Його наявність дає можливість говорити про парламентську демократію як форму держави, що базується на підставі народного волевиявлення.

Відповідно до закону України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2005р., як всю політичну систему країни, так звісно і саму організацію роботи Верховної Ради України.

Була змінена система виборчого процесу, яка знайшла своє вираження у відміні одномандатних виборчіх округів (вибори проводитимуться за пропорційною системою).

Було введено нові пункти до ст.81 стосовно припинення повноважень народних депутатів.

Нові положення ст.83, корегують порядок утворення парламентської більшості.

Вищще згаданий закон змінює значно розширюються повноваження Верховної ради України .

В сфері взємовідносин Верховної Ради України та президента України: а саме:

ст.94 Конституції набуває довершеності законодавчого процесу. В разі небажання Президента України підписувати закон, то його підписує і оприлюднює Голова Верховної Ради.

Економічної сфери:

ст. 90 Конституції, здійснювати контроль за надходженням коштів до державного бюджету.

Ст.113 Конституції встановлює відповідальність Кабінету Міністрів перед парламентом.

Сфери формування органів держави, призначення чи обрання посадових осіб:

ст.85 Канституції передбачає призначення за поданням Президента України, Прем”єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем”єр-міністра України інших членів Кабінету міністрів України, Голови Антимонопольного комітету, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем”єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України.

Ст.87 всановлює дещо новий порядок прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів.

Ст. 122, Регулює процес призначення та звільнення з посади Генерального прокурора України.

І на решті було встановлено новий строк повноважень Верховної Ради України терміном п”ять років.

Список використаної літератури:

1.Конституційне право України / підручник / В.Ф. Погорілко / Київ 1999р.

2.Конституційне право Укрпїни / підручник /О.Ф. Фріцький / Київ 2004р.

3.Зкон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року.

4.Зкон України „Про комітети Верховної Ради України” від 04квітня 1995 року.

5.Зкон України „Про Рахункову палату Верховної Ради України” від 11липня 1996 року.

6.Постанова Верховної Ради України „Регламент Верховної Ради України” 27 квітня 1994 року.

7.Конституція України.


[1] Bracer K. Problems of Pablicmentari Democrci in Europe / Comparative Legislature Systems N.Y.,1971. – p.343-357.

[2] Юридичний вісник України. – 2003. – 25 – 31 жовтня.

[3] Рішення Конституційного Суду України у справі за поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини другої ст.93 Конституції України (справа про позачерговий розгляд законопроектів) від 28 березня 2001р.// Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. – 1997 -2001.

назад |  1  | вперед


Назад
 


Новые поступления

Украинский Зеленый Портал Рефератик создан с целью поуляризации украинской культуры и облегчения поиска учебных материалов для украинских школьников, а также студентов и аспирантов украинских ВУЗов. Все материалы, опубликованные на сайте взяты из открытых источников. Однако, следует помнить, что тексты, опубликованных работ в первую очередь принадлежат их авторам. Используя материалы, размещенные на сайте, пожалуйста, давайте ссылку на название публикации и ее автора.

© il.lusion,2007г.
Карта сайта
  
  
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Союз образовательных сайтов