Робочі документи аудитора - Різне - Скачать бесплатно

План

1. Зміст і форма аудиторської документації та вимоги до її

складання

Класифікація робочих документів аудитора

Висновки

Список літератури

1. Зміст і форма аудиторської документації та вимоги до її

складання.

З метою підготовки аудиторського висновку й отримання на­дійного інструментарію для аргументації на випадок розбіжностей зі суб'єктом аудиторської перевірки аудиторові потрібні зібрані до­кази на всіх стадіях і етапах аудиторської перевірки оформити в робочій документації, форми і зміст якої визначені в МСА №230 "Документація".

Як зазначено у МСА №230, робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюють­ся під час проведення аудиторської перевірки. До робочої докумен­тації вводиться інформація, яка, на думку аудитора, важлива для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повин­на підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації — робочої та підсумкової.

Аудитор зобов'язаний вести документацію справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського вис­новку.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення. В ній реєструються результати аудиторсь­ких експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, що передається замовникові перевірки.

Робоча документація виконує такі функції:

- обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та засвід­чує відповідність зроблених процедур аудиту прийнятим нормати­вам;

- полегшує процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки;

- сприяє виробленню методологічного підходу до процесу ауди­
торської перевірки;

допомагає аудиторові в роботі.

Робоча документація має містити:

методику проведеної аудиторської перевірки;

проведені під час перевірки тести;

- зроблені аудитором висновки та прийняті рішення і пропози­
ції.

Зміст робочої документації значною мірою залежить від профе­сійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необ­хідності документувати кожне спостереження або обстеження.

При визначенні майбутнього змісту документації аудиторові доцільно взяти за орієнтир те, що робочою документацією буде користуватися, наприклад, інший аудитор, який не мас великого досвіду роботи в галузі аудиту. Переглянувши цю документацію, інший аудитор зміг би зрозуміти основний зміст проведеної перевірки та прийнятих рішень з результатів перевірки без визначення окре­мих деталей процедур перевірки. Окремі деталі процедур перевірки інший аудитор може зрозуміти лише тоді, коли він обговорить їх з аудитором, який підготував робочу документацію.

Робочі документи необхідно фахово та грамотно оформляти, щоб забезпечити доступність для прочитання й усвідомлення змісту. Конкретні форми робочих документів визначають аудитори (ауди­торські фірми). Оскільки використання стандартних форм робочої документації (наприклад, стандартні бланки тощо) позитивно впли­ває на ефективність і якість аудиторської роботи, необхідно впро­ваджувати єдині форми ведення такої документації. Доцільно вико­ристовувати в робочій документації дані, підготовлені клієнтом. Це прискорює процес оформлення робочої документації. У таких випад­ках аудитор повинен переконатися в тому, що ці дані відповідають дійсному стану справ, і перевірити їх ретельність та правильність. Бажано до початку перевірки попросити клієнта підготувати необ­хідні матеріали для використання їх якості аудиторської докумен­тації.

З огляду на те, що клієнта буде постійно перевіряти аудитор, робочі документи доцільно поділити на:

постійні, тобто такі, які вміщують насамперед інформацію про перевірку окремих питань, що повторюються з року в рік (копії статутних та реєстраційних документів та ін.);

поточні, тобто такі, які вміщують інформацію, що стосується насамперед аудиторської перевірки поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

Під час оформлення робочої документації необхідно дотриму­ватися таких вимог:

на першій сторінці кожного робочого докумен­та зазначено назву аудиторської фірми, назву підприємства, період перевірки чи дата перевірки документації клієнта;

кожному робочо­му документу дається назва, наприклад : "Аудит обліку основних засобів", "Аудит порядку проведення інвентаризації...";

для приско­рення пошуку необхідної робочої документації кожному документо­ві присвоюється код (шифр). Існує багато різноманітних систем присвоєння індексів, такі, як алфавіт, цифри, номери рахунків, різноманітні сполучення цих систем. Сторінки кожного робочого документа в межах однієї назви слід пронумеровувати;

в кожному робочому документі проставляється прізвище аудитора, який під­готував його (або скорочені ініціали), та дата остаточного виконан­ня процедур аудиторської перевірки, відображених у цьому доку­менті.

Робочі документи складаються з:

інформації про юридичну й організаційну структуру підпри­ємства; необхідних витягів або копій юридичних документів, угод і протоколів; інформації про галузь діяльності підприємства та нор­мативної документації, яка регулює діяльність підприємства;

документації про вивчення й оцінку систем обліку та внутріш­нього контролю підприємства;

документації про порядок планування аудиту;

аналізу важливих показників й тенденцій;

документації, що відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий з них результат, списку фахівців, які вико­нували аудиторські процедури, та часу їх роботи;

висновків сторонніх аудиторів або експертів, котрих залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

листування з клієнтом з окремих питань, якщо таке мало місце, або нотатки про проведені бесіди й обговорення; копій листів, надісланих (чи отриманих ) до третіх осіб, що стосуються пере­вірки;

копій фінансових звітів клієнта;

опису змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;

висновків, зроблених аудитором за різноманітними аспектами перевірки, в тому числі за випадковими та незвичайними ситуація­ми, що виникли під час перевірки, а також фактів та міркувань про ці висновки.

Мета складання робочих документів:

– планування аудиторської перевірки;

– документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

– збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;

– складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;

– забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;

– контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);

– контроль за якістю проведеної перевірки;

– отримання у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін.;

– забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;

– обґрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

– документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;

– формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

– отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

Необхідно забезпечити достатній рівень розкриття та деталізації процедур аудиту в робочій документації для того, щоб:

забезпечувати будь-якому аудиторові можливість контролюва­ти процес проведення аудиторської перевірки поточного року;

підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;

підтверджувати відповідність проведеної перевірки до прий­нятих аудиторських нормативів;

забезпечувати ефективну допомогу будь-яким аудиторам у плануванні та проведенні наступних перевірок підприємства;

слугувати аудиторові довідковим матеріалом, щоб при необ­хідності він міг надати будь-кому пояснення про зміст проведеної перевірки.

Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними норма­ми та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі до­кументи аудитора не можна використовувати як частину фінансової документації клієнта або як її заміну. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на ауди­торську фірму буде заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих доку­ментів. Термін зберігання документації визначається практикою аудиторської діяльності та терміном позовної давності у випадку, якщо клієнт порушить справу проти аудитора, а також залежно від інших додаткових міркувань. У зв'язку з цим мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Окрім основної робочої документації, аудитор оформляє додат­кову підсумкову. Така документація не обов'язкова і видається за­мовникові тільки у випадку, якщо аудитор вважає це за необхідне, або коли це обумовлено у договорі чи додатковій угоді між ауди­тором та клієнтом.

Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.

Аудитор самостійно визначає зміст та форму додаткової підсум­кової документації аудиту. Її оформляють під однією з таких назв: "Звіт перед замовником", "Звіт про проведення аудиту", "Звіт про результати проведення аудиту", "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Лист-інформування клієн­та" та ін.

Порядок зберігання підсумкової документації встановлює ауди­торська фірма з урахуванням забезпечення вимог зберігання та конфіденційності. Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Термін зберігання підсумко­вої документації визначають, беручи до уваги практику аудиторсь­кої діяльності, юридичні вимоги та інші міркування.

Склад, кількість і зміст робочих документів аудитора визначають, зауважуючи:

стан бухгалтерського обліку і звітність клієнта;

надійність системи внутрішнього контролю;

вид аудиторських послуг;

характер та складність господарської діяльності суб'єкта аудиторської перевірки;

необхідний рівень керівництва і контроль за роботою персона­лу аудиторської фірми при виконанні окремих процедур контролю.

За умов, коли аудитор самостійно виконує аудиторські послуги, тобто як підприємець, кількість і склад робочої документації різко зменшується.

2. Класифікація робочих документів аудитора.

У спеціальній економічній літературі одні автори класифіку­ють робочі документи аудитора за: часом ведення і використання; способом і джерелами отримання; характером інформації; при­значенням; ступенем стандартизації; формою подання; технікою скла­дання. Інші додатково виділяють такі ознаки класифікації; за рі­внем відповідальності того, хто склав документ; за строком скла­дання; за змістом.

Вивчення МСА та економічної літератури дає змогу узагальни­ти і запропонувати класифікацію робочих документів аудитора за такими ознаками: стадіями аудиторської перевірки; терміном використання; способом і джерелами отримання; характером інфо­рмації; призначенням; змістом; ступенем стандартизації; технікою складання; формою подання; часом зберігання (таб.1).

Залежно від стадії аудиторської перевірки робочі документи аудитора можна класифікувати на документи початкової, дослідної та завершальної стадії процесу аудиту. До документів початкової стадії відносять: договір на аудиторську перевірку, загальний план і робочу програму тощо. Документи дослідної стадії процесу ауди­ту — це первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фі­нансова звітність, аудиторські тести, аналітичні таблиці тощо. До документів завершальної стадії належать аудиторський висновок, звіт аудитора перед замовником, акт виконання робіт.

За терміном використання робочі документи поділяють на доку­менти довгострокового і нетривалого використання. До довгостро­кових аудиторських документів можна віднести документи, які аудитори використовують впродовж тривалого періоду, наприклад, типові аудиторські програми, тести та ін.

Таблиця 1

Класифікація робочих документів аудитора

Аудиторські документи, що зберігаються в аудиторській фірмі до року, називають документами короткострокового (нетривалого) використання. Це, наприклад, анкети опитування персоналу, анкети зустрічної звірки.

За способом і джерелами отримання виділяють робочі документи аудитора, отримані від: підприємства - клієнта; третіх сторін; складені самим аудитором. Аудитор у процесі перевірки використовує первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, фінансову звітність підприємства — клієнта. До документів, отриманих від третіх сторін, належать одержані акти - звірки і довідки від по-купців і замовників, постачальників, банків, страхових компаній.

У процесі перевірки аудитор здійснює різні розрахунки, складає порівняльні й аналітичні таблиці, проводить групування, тестування. Заповнені таблиці, розрахунки, тести і є своєрідними документами, складеними аудитором. Найважливіший документ робочої документації — аудиторський висновок.

За характером інформації робочі документи аудитора поділяють на документи: нормативно-правового характеру; організаційно-установчі; про структуру і діяльність підприємства; про систему обліку і внутрішнього контролю; організаційно-функціональні документи; оцінки системи внутрішнього контролю й аудиторського ризику; перевірки статей і показників фінансової звітності; підсумкові документи тощо.

Аудиторські документи залежно від призначення поділяють на документи, які використовують аудитори та власники (керівники) підприємства. Для власників і керівників підприємства передбачається складання аудитором висновку і звіту перед замовником. Як відомо, звіт перед замовником складається за довільною формою у вигляді "Акта про проведення аудиту" , "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Листа — інформування клієнта". Інші аудиторські документи призначені для використання безпосередньо самими аудиторами.

За змістом аудиторських процедур робочі документи аудитора поділяють на оглядові, інформативні, підтверджувальні, розрахункові, аналітичні, документи перевірки. В оглядових робочих документах наводиться загальна характеристика підприємства — клієнта або загальний огляд його фінансової звітності. Інформативні документи розкривають інформацію про господарські процеси та операції. Підтверджувальні аудиторські документи дають аудитору відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують або не підтверджують конкретні господарські факти і явища.

Беручи до уваги термін зберігання робочих документів аудитора, частину з них можна віднести до документів тривалого зберігання, а інші — до короткострокового зберігання. До документів довгострокового зберігання можна віднести догопори, укладені зі замовниками, акти виконання робіт, аудиторські висновки.

Отже, науково обгрунтована класифікація аудиторських документів дає аудитору змогу глибше зрозуміти їх зміст і форму, тривалість використання, термін зберігання та інші чинники, що безпосередньо впливають на ефективність аудиторської перевірки.

Розрахункові — це відповідні розрахунки аудитора, які дають змогу оцінити показники фінансової звітності. Аналітичні документи — це відомості, здобуті методами аналізу, що допомагають визначити фінансовий стан підприємства та його основних показників.

Відомості, отримані внаслідок проведення аудиторських процедур, належать до документів перевірки. Ці документи можуть бути складені аудитором за довільною програмою і мати різний зміст. Вони мають найбільше інформаційне навантаження щодо аудиторських доказів.

За ступенем стандартизації аудиторська документація поділяється на стандартизовану ( відповідно до вимог МСА) і складену за довільною формою.

Залежно від способу складання робочі документи аудитора можуть бути складені вручну або отримані за допомогою комп'ютера (машинограми, інформація, записана на дискеті та ін).

За формою подання робоча документація аудитора може бути у вигляді графіків, таблиці, тексту або у комбінованому варіанті. Наприклад, графічно можна відобразити динаміку основних показ-ників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Висновки

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, що здійснюють­ся під час проведення аудиторської перевірки. До робочої докумен­тації вводиться інформація, яка, на думку аудитора, важлива для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку, і яка повин­на підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації.

Аудитор зобов'язаний вести документацію справ, які стосуються прийнятих рішень за результатами проведеної аудиторської перевірки і які, в свою чергу, будуть покладені в основу аудиторського вис­новку.

Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль над процесом її проведення. В ній реєструються результати аудиторсь­ких експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудитором рішень.

Робоча документація виконує такі функції:обґрунтовує твердження в аудиторському висновку та засвід­чує відповідність зроблених процедур аудиту прийнятим нормати­; полегшує процес керування, нагляду та контролю за якістю проведення аудиторської перевірки; сприяє виробленню методологічного підходу до процесу ауди­ торської перевірки; допомагає аудиторові в роботі.
Робоча документація має містити: методику проведеної аудиторської перевірки;

проведені під час перевірки тести; зроблені аудитором висновки та прийняті рішення і пропози­ції.

Залежно від способу складання робочі документи аудитора можуть бути складені вручну або отримані за допомогою комп'ютера .За формою подання робоча документація аудитора може бути у вигляді графіків, таблиці, тексту або у комбінованому варіанті.

Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Робочі документи є власністю аудитора, він має право складати різноманітні довідки на підставі витягів зі своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними норма­ми та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтами. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено українським законодавством, тобто коли на ауди­торську фірму буде заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих доку­ментів. Мінімальний термін зберігання документації повинен бути не менше ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

Склад, кількість і зміст робочих документів аудитора визначають, зауважуючи:

стан бухгалтерського обліку і звітність клієнта; надійність системи внутрішнього контролю; вид аудиторських послуг; характер та складність господарської діяльності суб'єкта аудиторської перевірки; необхідний рівень керівництва і контроль за роботою персона­лу аудиторської фірми при виконанні окремих процедур контролю.

Робочі документи аудитора класифікують за такими ознаками: стадіями аудиторської перевірки; терміном використання; способом і джерелами отримання; характером інфо­рмації; призначенням; змістом; ступенем стандартизації; технікою складання; формою подання; часом зберігання.

Науково обгрунтована класифікація аудиторських документів дає аудитору змогу глибше зрозуміти їх зміст і форму, тривалість використання, термін зберігання та інші чинники, що безпосередньо впливають на ефективність аудиторської перевірки.

СПИСОК Л

ІТЕРАТУРИ :

1. Сопко В.В. "Організація і методика проведення аудиту" – МАУП , 2004 - 624с.

2. Петрик О. А. Аудит: методологія і організація: — К.: КНЕУ, 2003. — 260 с.

3. Я.А. Гончарук, Рудницький В.С. Аудит Навч.посіб. для студ.вищ.навч.закл - Л: Світ, 2002 - 296с.

4. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: Навч. посібник. - Житомир Ж1Т1, 2000

- 506с.

5. Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р. — К.: АПУ, 2003 – 490с.

6. Камышанов П.И. Практическое пособие по аудиту. — М : ИНФРА, 1998. — 286с.

7. Аудит: Практ. пособие / А.Кузьминский, Н.Кужельный, Е.Петрик и др.; Под ред. А.Кузьминского. — К.: Учетинформ, 1996. — 398с.

8. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 290с.