ОБСЛУГОВУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

За джерелами залучення коштів державний борг будь-якої країни поділяється на внутрішній та зовнішній. До складу державного внутрішнього боргу входять позики уряду України і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду (за винятком позик на зовнішньому ринку), для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду України. До цих зобов'язань належать випущені державні цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, одержані ним кредити, а також частина боргових зобов'язань Союзу РСР, які взяла на себе Україна.
За чинним законодавством України боргові зобов'язання уряду, що оформлені державними цінними паперами, виступають у вигляді облігацій і казначейських зобов'язань України. Такі цінні папери можуть мати короткостроковий — до 1 року, середньостроковий — від 1 до 5 років і довгостроковий — 5 і більше років терміни погашення.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» казначейські зобов'язання — цінні папери на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Казначейські зобов'язання нині в Україні не випускаються. їхні функції у частині фінансування дефіциту державного бюджету значною мірою реалізуються через емісію облігацій внутрішньої державної позики (далі — облігації), випуск яких здійснюється з 1995 р.
Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів до державного бюджету і підтверджує зобов 'язання уряду відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою попередньо визначеного доходу, якщо це передбачається умовами випуску. Облігації випускаються процентними та дисконтними й добровільно розміщуються серед фізичних та юридичних осіб. Вони також можуть бути в документарній або бездокументарній формі.
Облігації в документарній формі випускаються у вигляді сертифікатів грошових документів із додержанням вимог до технології їх виготовлення, що засвідчують майнові права власників, визначені умовами випуску облігацій. Реалізація майнових прав власником можлива тільки у разі подання цього грошового документа.
Сертифікати облігацій внутрішньої позики у документарній формі повинні мати відповідні ступені захисту від підроблення і містити такі обов'язкові реквізити:
— назву цінного паперу;
— назву емітента;
— номінальну вартість;
— термін погашення;
— розмір і терміни виплати процентів;
— місце і дату випуску;
— серію та номер облігації;
— підпис керівника органу, що виконує функції емітента, та відбиток печатки цього органу.
До сертифікатів процентних облігацій внутрішньої позики додається купонний лист.
Облігації внутрішньої позики в бездокументарній формі існують як грошові документи у вигляді облікових записів установленої структури з додержанням вимог щодо їх захисту від несанкціонованого доступу, які засвідчують майнові права власників облігацій, визначені умовами випуску.
Ведення обліку прав власності (ведення облікових записів) за облігаціями (як і за іншими видами цінних паперів), що існують у бездокументарній формі, здійснюється депозитарієм, на який покладено функції:
— відповідального зберігання облігацій, включаючи сертифікати, якими оформлюється емісія цінних паперів;
— ведення рахунків депозитарного обліку облігацій під час їх розміщення й обігу на біржовому та позабіржовому ринках;
— здійснення розрахунків із дотриманням вимог поставки цінних паперів проти платежу між клієнтами депозитарію — учасникам угод за облігаціями;
— організації клірингу та переказування коштів на відповідні рахунки учасників ринку облігацій під час здійснення розрахунків за результатами аукціонів, а також сплати доходу та погашення державних боргових зобов'язань;
— контролю за відповідністю між обсягом емісії облігацій та їхньою кількістю в обігу, а також за виконанням угод між клієнтами депозитарію;
— формування довідково-аналітичних матеріалів, що характеризують розміщення та обіг облігацій.
Загальні обсяги випуску облігацій згідно з чинним законодавством установлюються Верховною Радою України в межах визначеного бюджетом на поточний рік граничного розміру внутрішнього державного боргу. Зважаючи на ці обмеження, характер і умови випуску боргових зобов'язань визначаються постановою Кабінету Міністрів України.
Загальні обсяги продажу облігацій характеризують показники, подані на рис. 6.2.
Протягом 1997 р. в Україні ринок державних боргових зобов'язань формувався випуском облігацій із додержанням таких умов:
— форма випуску — дисконтна на пред'явника;
— номінальна вартість — 100 грн.;
— терміни погашення — 3, 6, 9, 12 та 18 місяців;
— вид випуску — записи на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.
Функціонування ринку облігацій неможливе без чіткого розподілу функцій та повноважень його учасників. За дорученням уряду на Міністерство фінансів України покладаються обов'язки щодо здійснення випуску облігацій та гаранта своєчасності сплати доходу за ними та їх погашення.
Як безпосередній учасник ринку облігацій Національний банк виконує обов'язки:
— генерального агента Міністерства фінансів України з обслу
говування розміщення облігацій та проведення платежів за ними;
— депозитарію за облігаціями, випущеними у вигляді записів на
рахунках у системі електронного обігу цінних паперів;
— контролюючого органу;
— дилера на вторинному ринку.
Іншими учасниками ринку облігацій є:
— комерційні банки;
— юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних
банків;
— організаційно оформлені торговельні системи.
Функції генерального агента з обслуговування випуску облігацій та проведення платежів за ними здійснюються Національним банком на підставі угоди з Міністерством фінансів. Умовами цієї угоди визначаються необхідність спільного розроблення та узгодження графіка та правил розміщення облігацій, надання інформаційних повідомлень про продаж цінних паперів та його результати, виконання Національним банком функцій платіжного агента.
Продаж облігацій на первинному ринку організовує Національний банк. Цей продаж проводиться у формах:
— аукціону з оголошенням обсягу облігацій, виставлених на
продаж;
— аукціону без оголошення обсягу облігацій, що пропонуються до продажу;
— продажу з оголошенням обсягу реалізації облігацій за фіксованими цінами, які встановилися на попередньому аукціоні;
— продажу без оголошення обсягу реалізації за фіксованими цінами, які встановилися на попередньому аукціоні.
Аукціон, що проводиться з попереднім оголошенням обсягу облігацій, виставлених на продаж, вважається таким, що відбувся, у разі реалізації 20 % облігацій від їхньої загальної кількості.
Покупцями облігацій на торгах, що проводяться Національним банком України, виступають комерційні банки та їхні філії (далі —' учасники торгів). Комерційним банкам надається право на придбання облігацій за рахунок:
— власних і залучених коштів за умови дотримання встановлених Національним банком економічних нормативів;
— коштів клієнтів та за їхніми дорученнями.
Комерційні банки та їхні філії допускаються до участі в аукціонах за умови укладання угоди про депозитарне та інформаційне обслуговування операцій з облігаціями та набуття статусу депонента депозитарію Національного банку України.
Придбання комерційним банком облігацій за рахунок коштів та за дорученням клієнтів резидентів, а також за рахунок власних та залучених коштів з метою подальшого перепродажу проводиться за умови:
— наявності дозволу уповноваженого органу на здійснення діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів;
— виконання встановлених економічних нормативів та задовільного фінансового стану;
— надання комерційному банку (філії) права на ведення рахунків депозитарного обліку за облігаціями, які перебувають у власності його клієнтів;
— наявності угоди з клієнтами на придбання облігацій на аукціоні, що проводиться Національним банком України.
Вихід нерезидентів на ринок облігацій потребує запровадження механізмів спільного функціонування різних сегментів фінансового ринку: валютного та державних боргових зобов'язань. Крім цього, виникає низка проблем страхування ризиків нерезидентів, пов'язаних зі зміною валютного курсу та діяльності банку, який здійснює ведення рахунків нерезидента.
Вирішення цих проблем пов'язано із введенням інституту уповноважених банків, що дає змогу знизити ризики банку як зберігана цінних паперів, а також із запровадженням обігу валютних дерива-тивів. Слід зауважити, що встановлений чинним законодавством механізм випуску та обігу похідних цінних паперів є недосконалим.
Це значною мірою стримує розвиток ринкових реформ в Україні.
Статус уповноважених для обслуговування операцій нерезидентів на ринку облігацій набувають банки - резиденти, які уклали відповідні угоди з Національним банком України. Ці банки за дорученням нерезидентів можуть здійснювати:
— придбання облігацій на торгах, що проводяться Національним банком України, і грошові розрахунки за їхніми результатами;
— операції з купівлі та продажу облігацій на вторинному ринку;
— депозитарний облік облігацій, що перебувають у власності нерезидентів;
— платежі за облігаціями при їх погашенні та сплаті доходу.
На підставі угоди з уповноваженими банками Національним банком за погодженням з Міністерством фінансівУкраїни можуть бути встановлені обмеження на обсяги придбання нерезидентами облігацій. Під час визначення цих обмежень мають бути враховані потреби Міністерства фінансів для покриття дефіциту бюджету, розподіл за термінами погашення обсягів платежів за облігаціями, які придбані нерезидентами на попередніх торгах, тенденції зміни валютного курсу, обумовлені основними показниками грошово-кредитної політики Національного банку. Дані обмеження і будуть відігравати інтегрувальну роль у разі спільного функціонування ринків валюти та державних боргових зобов'язань.
Розширення кола безпосередніх учасників ринку облігацій пов'язано з виходом на нього торговців цінними паперами, що не належать до установ банківської системи. З метою недопущення зловживань на ринку облігацій та його компроментації право безпосереднього виходу на цей ринок мають отримати торговці, які мають найбільш стабільні позиції на фондовому ринку і значний досвід у даній сфері діяльності. Такий відбір здійснюють органи яльність торговців цінними паперами. На підставі рішень цих органів Національний банк України може укладати окремі угоди з торговцями цінними паперамм щодо надання їм програмно-технологічних засобів участі уторгах облігаціями та ведення депозитарного обліку операцій з ними. Угода може бути укладена за умови придбання програмно-технологічних засобів електронної пошти та подання копії угоди з комерційним банком про розрахункове обслуговування. Відповідно до цієї угоди торговець цінним паперами має право:
— придбати облігації за рахунок власних коштів, а також за дорученням та за рахунок коштів кліє резидентів;
— відкрити рахунок депозитарного обліку у депозитарії Національного банку України та окремий грошовий субрахунок у його операційному управлінні;
— отримати програмно-технологічні засоби участі у торгах облігаціями та захисту інформації від несанкціонованого доступу;
— підключити програмно-технологічні засоби електронної пошти до телекомунікаційної мережі Національного банку України.
На відміну від комерційних банків — учасників торгів з первинного розміщення облігацій Національний банк України на підставі угоди з торговцем цінними паперами перед початком проведення аукціону може вимагати переказати через обслуговуючий комерційний банк на окремий субрахунок в ОПЕРУ Національного банку України кошти, обсягом не менше як 2 % від номінальної вартості облігацій, яка вказується у його заявках на придбання облігацій. За відсутності необхідних коштів заявки торговця цінними паперами не допускаються до участі у торгах. Така попередня сплата забезпечує достатні гарантії проведення торговцем цінними паперами платежів за облігаціями і, як наслідок, вчасне здійснення розрахунків Національним банком України з Головним управлінням державного казначейства.
За результатами проведення торгів його учасники через засоби телекомунікаційного зв'язку одержують повідомлення про обсяги придбання облігацій та суми платежів за ними. Отримавши таке повідомлення (за умови придбання облігацій у строки, визначені умовами розміщення), торговець цінними паперами через обслуговуючий комерційний банк виплачує необхідні кошти за відніманням тих, що перед початком проведення аукціону переказані до ОПЕРУ Національного банку України.
Якщо заявки торговця цінними паперами на придбання облігацій не задоволені, на підставі повідомлення, що робиться за результатами проведення торгів, кошти із субрахунку в ОПЕРУ Національного банку України переказуються на поточний рахунок торговця цінними паперами в обслуговуючому комерційному банку. Відповідно до письмового розпорядження торговця цінними паперами ці кошти можуть не переказуватися власнику, а використовуватися для участі у подальших торгах.
У разі невчасного переказування коштів за облігаціями, придбаними на торгах з їх первинного розміщення, на підставі даних ОПЕРУ Національного банку України до порушників платіжної дисципліни застосовуються такі штрафні санкції:
а) тимчасове або повне усунення від участі у торгах з продажу облігацій;
б) сплата пені від простроченої непереказаної суми коштів у розмірі, що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку
України, яка існувала у період сплати пені;
в) переказування до прибуткової частини Державного бюджету коштів, що були заблоковані перед початком проведення торгів.
У торгах облігаціями можна виділити кілька організаційних етапів: підготовчий, пов'язаний зі складанням інформаційного пові-домлення щодо проведення торгів та його поширенням серед учасників ринку; власне здійснення торгів; підсумковий, що охоплює проведення платежів за результатами розміщення облігацій.
Рішення про час, місце і форму проведення торгів, обсяги та умови розміщення облігацій, що пропонуються на продаж, строк подання заявок на участь у ньому ухвалюється Міністерством фінансів України за погодженням із Національним банком України в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України.
Міністерство фінансів України до початку проведення торгів надсилає Національному банку України погоджене з ним повідомлення про їх проведення.
При розміщенні облігацій через аукціонний продаж в інформаційному повідомленні вказується:
— дата і час проведення аукціону;
— кількість облігацій, що виставляється на продаж (у разі, якщо мають місце обмеження);
— термін погашення облігацій та виплати процентів за ними.
При розміщенні дисконтних облігацій дати виплати доходу не вказуються;
— вимоги щодо подання заявок учасників торгів: кратність заявок, кількість знаків дробової частини у їхній ціновій частині та ін.;
— дата і час переказування коштів за результатами проведення торгів та номер рахунку в операційному управлінні Національного банку, на якому здійснюється акумулювання коштів;
— склад штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до порушників платежів.
За умови розміщення облігацій за фіксованими цінами, які встановилися на попередньому аукціоні, в інформаційному повідомленні вказуються цінові умови продажу.
Розміщення облігацій здійснюється у вигляді електронних торгів з використанням телекомунікаційної мережі передавання даних. На підставі договору з Національним банком учасникам торгів надаються програмно-технологічні засоби системи «ЛІГА», які забезпечують формування та передавання заявок на участь у торгах та отримання даних за їхніми результатами. З використанням цієї системи учасники торгів подають до Національного банку заявки щодо придбання:
— указаної в заявці кількості облігацій за фіксованими в них цінами. Ці пропозиції щодо придбання облігацій мають назву конкурентних;
— указаної в заявці кількості облігацій за середньозваженими цінами, які визначаються за результатами аукціону. Ці пропозиції мають назву неконкурентних.
Заявки на торги засвідчуються підписами (в електронній формі) уповноважених осіб їх учасників. Під час проведення аукціону заяв-ки можуть включати необмежену кількість конкурентних і неконку-рентних пропозицій.
При розміщенні облігацій за фіксованими цінами його учасники надають лише неконкурентні пропозиції. Задоволення цих пропозицій здійснюється Національним банком України за середньозваженими цінами, що були встановлені на попередньому аукціоні.
Отже, загалом повідомлення про проведення торгів та заявки учасників (комерційних банків та торговців цінними паперами) є своєрідною формою угод між Національним банком як генеральним агентом Міністерства фінансів із розміщення облігацій та юридичними особами, які беруть участь у продажу державних боргових зобов'язань. Цією «угодою» визначено порядок продажу облігацій, правила здійснення розрахунків та склад штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до порушників платіжної дисципліни.
Проведення торгів облігаціями здійснюється за такою схемою.
У день проведення торгів у час, указаний у повідомленні, заявки, які надійшли телекомунікаційною мережею від його учасників, розкриваються, і за допомогою програмних засобів системи «ЛІГА» визначається склад учасників торгів, котрі подали пропозиції щодо придбання облігацій.
На підставі даних довідника, який відображає стан виконання учасниками торгів вимог, визначених умовами їх допуску до участі у розміщенні облігацій, формується перелік учасників, заявки яких не допускаються до участі у торгах. Заявки цих учасників програмними засобами системи «ЛІГА» вилучаються, і вони не беруть участі у розміщенні облігацій.
На базі заявок учасників торгів, допущених до них, складається аналітична інформація, яка характеризує пропозиції щодо придбання облігацій та можливі варіанти встановлення ціни відсікання під час їх продажу, тобто ціни, нижче від якої заявки учасників торгів не задовольняються. Аналітична інформація подається за наведеною нижче формою (рис. 6.3).
Аналітична інформація, а також дані про попередні торги, обсяги погашення облігацій та інші показники надаються уповноваженим особам Міністерства фінансів України. Уповноваженими особами Національного банку України можуть бути подані письмові пропозиції щодо обсягів залучення коштів та встановлення ціни відсікання виходячи з:
— загального обсягу розміщення облігацій;
— розрахункової дохідності облігацій;
— установленої облікової ставки Національного банку України;
— курсу національної грошової одиниці стосовно іноземної;
— рівня ставок за депозитами комерційних банків та процентних ставок на кредитному ринку та інших даних.
З використанням аналітичної інформації остаточне рішення щодо визначення ціни відсікання приймається Міністерством фінансів України, яке фактично виконує обов'язки емітента облігацій.
Згідно з Положенням Національного банку від 3 серпня 1998 р., погодженим з Міністерством фінансів, аукціон з розміщення облігацій внутрішньої державної позики може проводитися за попередніми та остаточними заявками й умовами. На основі попередніх заявок, що надаються комерційними банками до Національного банку як від свого імені, так і від імені клієнтів, Міністерство фінансів визначає попередню ціну продажу облігацій, нижче якої він не буде задовольняти заявки. Комерційні банки на підставі інформації про попередню ціну уточнюють свої конкурентні і неконкурентні заявки і надсилають до Національного банку остаточні заявки. У цих заявках банки можуть збільшувати ціни на придбання облігацій та обсяг їх купівлі порівняно з попередніми заявками. Якщо остаточні заявки від комерційних банків у заздалегідь визначений час не надійшли до НБУ, попередні заявки набувають сили остаточних. Міністерство фінансів на основі остаточних заявок визначає остаточну ціну відсікання щодо продажу облігацій.
Ухвалюючи рішення про ціну відсікання, Міністерство фінансів надає Національному банку:
— глобальний сертифікат, яким визначається загальний обсяг випуску облігацій;
— доручення Національному банку України на задоволення заявок щодо придбання облігацій, де вказується ціна відсікання та се
редньозважена ціна торгів, за якою задовольняються неконкурентні пропозиції.
Глобальний сертифікат складається у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у Міністерстві фінансів України.
За дорученням Міністерства фінансів України НБУ формує зведену відомість розподілу облігацій за їхніми власниками — учасниками торгів, які відповідно до заявок, що подані, і встановленої ціни відсікання придбали облігації на торгах.
Заявки, що не відповідають ціновим умовам торгів, відсікаються і не задовольняються.
Розміщення облігацій здійснюється за такими правилами.
1. Конкурентні заявки є пріоритетними і задовольняються у першу чергу.
2. Неконкурентні заявки задовольняються за середньозваженими цінами, які розраховуються на підставі поданих конкурентних заявок.
3. У разі обмеження обсягу розміщення облігацій:
— неконкурентні заявки можуть задовольнятися не у повному обсязі, а пропорційно їхнім обсягам у межах залишку від задоволення конкурентних заявок;
— неконкурентні заявки не беруть участі в аукціоні, якщо конкурентними заявками задовольняються у повному обсязі пропозиції щодо розміщення облігацій;
— конкурентні заявки, якщо їх за обсягами та встановленою ціною відсікання задовольнити неможливо, задовольняються не в повному обсязі, а пропорційно в межах залишку від задоволення конкурентних заявок за цінами, які вищі за визначену Міністерством фінансів ціну відсікання. У цьому разі неконкурентні заявки не бе
руть участі в аукціоні;
— неконкурентні заявки, що надійшли до Національного банку України раніше, є пріоритетними відносно інших заявок під час проведення продажу облігацій за фіксованими цінами.
4. У разі перевищення попиту над пропозицією (при встановленні обсягу продажу) неконкурентні заявки задовольняються не в повному обсязі, а пропорційно їхнім обсягам у межах залишку від задоволення конкурентних заявок.
На підставі зведеної відомості розподілу облігацій за учасниками торгів і даних депозитарного обліку на клірингових засадах формуються дані щодо результатів проведення торгів.
Кліринг проводиться з урахуванням взаємних грошових зобов'язань між учасниками торгів за придбані облігації, з одного боку, та Міністерством фінансів України, з іншого, при сплаті доходу або погашенні облігацій за умови, що строки проведення платежів збігаються.
Національний банк України надсилає учасникам аукціонів офіційне повідомлення про результати аукціонів. Це повідомлення містить розрахунок взаємних зобов'язань за аукціонами з розміщення облігацій та дані про обсяги сплат, що здійснюються за рахунок державного бюджету.
Для здійснення контролю за розрахунками з державним бюджетом ОПЕРУ Національного банку України подається:
— доручення Міністерства фінансів України на задоволення заявок із придбання облігацій;
— глобальний сертифікат;
— зведена відомість розподілу облігацій за учасниками торгів;
— клірингова відомість переказування коштів від учасників ринку, які придбали облігації.
Одночасно засобами телекомунікаційного зв'язку Головному управлінню державного казначейства України подається клірингова відомість, що характеризує загальні обсяги платежів від учасників торгів та за рахунок коштів державного бюджету при погашенні або сплаті доходу за облігаціями.
Отже, під час розміщення облігацій застосовуються різні схеми:
— аукціон з обмеженим або необмеженим обсягами продажу;
— аукціон за попередніми та остаточними заявками й умовами;
— розміщення державних боргових зобов'язань за фіксованими цінами.
Використання цих схем спрямовано передусім на збільшення обсягів залучення коштів для фінансування потреб державного бюджету з урахуванням ситуації, що складається на ринку облігацій та на інших сегментах фінансового ринку.
Реалізуючи функції платіжного агента за облігаціями, Національний банк здійснює контроль за надходженням коштів від учасників торгів та організує переказування коштів до прибуткової частини державного бюджету.
Строки та порядок переказування коштів визначені у повідомленні про проведення торгів, а обсяги коштів — у кліринговій відомості, яка подається учасникам торгів. Відповідно до цих даних учасники торгів повинні переказати кошти у обсязі задоволених заявок на відповідний рахунок в ОПЕРУ Національного банку України.
До кінця наступного робочого дня після проведення торгів ОПЕРУ Національного банку України надсилається повідомлення про склад неплатників за облігаціями. На підставі цих даних до неплатників застосовуються штрафні санкції.
В обсязі коштів, що надійшли від учасників торгів, Національний банк України здійснює:
— переказування коштів до дохідної частини державного бюджету України у день їх надходження від власників облігацій;
— зарахування на рахунки власників у депозитарії Національного банку України відповідної кількості облігацій, придбаних учасниками торгів та їхніми клієнтами.
Після погашення облігацій чергового випуску заповнюються реквізити відповідного глобального сертифіката у частині, що характеризує обсяги погашення, цінові умови продажу облігацій та обсяги коштів, залучених до державного бюджету. Погашені глобальні сертифікати зберігаються довічно.
Отже, механізм проведення торгів облігаціями заснований на чіткому розмежуванні повноважень Міністерства фінансів України та Національного банку як його генерального агента: Національний банк організовує торги облігаціями та грошові розрахунки за їхніми результатами, а Міністерство фінансів визначає цінові умови придбання державних боргових зобов'язань. Зауважимо, що механізм торгів будується тільки на договірних засадах, що забезпечує добровільність придбання облігацій та рівність доступу на ринок його учасників.
Для обслуговування обігу облігацій необхідна відповідна інфраструктура — депозитарна мережа, яка забезпечує облік та перереєстрацію прав власності за цінними паперами. Зважаючи на це, Національний банк України створив спеціалізований електронний
депозитарій, що є центральною ланкою дворівневої системи обліку державних боргових зобов'язань та здійснення розрахунків за ними. Депозитарії комерційних банків у цій системі посідають нижчий рівень і реалізують функції зберігана облігацій.
Облік прав власності за облігаціями у депозитарії Національного банку України здійснюється на спеціальних рахунках депозитарного обліку (далі — рахунки «депо») окремо за кожним учасником у розрізі державних боргових зобов'язань, що перебувають у його власності, та загалом у власності клієнтів. При цьому їхні права власності засвідчуються виписками з рахунків «депо» депозитарію.
Депонентами депозитарію Національного банку України на підставі депозитарних угод виступають установи банківської системи. Філії комерційних банків можуть бути депонентами депозитарію відповідно до угоди, яка укладається між головною конторою комерційного банку та Національним банком України. Небанківські фінансові установи набувають статусу депонента депозитарію державних цінних паперів на підставі дозволу уповноваженого органу державної виконавчої влади та договору з Національним банком України.
Депозитарій Національного банку України обслуговує розміщення, укладання угод купівлі-продажу на вторинному ринку, виплату відсотків та погашення облігацій у системі електронного обігу цінних паперів. Функціонування депозитарію за результатами проведення аукціонних торгів здійснюється у такому порядку.
На підставі даних про розподіл облігацій між учасниками аукціонних торгів державні боргові зобов'язання зараховуються на блокувальні рахунки депонентів депозитарію Національного банку за напрямом «заблоковано при розміщенні для наступної сплати». У день проведення розрахунків за результатами торгів для тих учасників, які повністю сплатили кошти, облігації розблокуються і зараховуються на рахунки власників у депозитарії Національного банку України. Виписки з цих рахунків надсилаються учасникам торгів. Розблокування облігацій і надання виписок із рахунків «депо» учасникам торгів, які порушили встановлені строки переказування коштів, здійснюються тільки після проведення розрахунків за придбані облігації.
Облігації, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, можуть бути предметом укладання та реалізації цивільних правових угод, в тому числі купівлі — продажу на біржовому та позабіржовому ринках.
Загальний порядок здійснення біржових торгів облігаціями визначається окремими нормативними актами централізованої торговельної системи і узгоджується з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Взаємовідносини між цією системою та депозитарієм Національного банку регулюються окремою угодою.
Нею встановлюється склад рахунків депозитарного обліку, на яких обліковуються облігації, виставлені на продаж, порядок подання інформації за результатами проведення біржових торгів та грошових розрахунків, склад штрафних санкцій, які застосовуються до сторін у разі неналежного виконання ними умов угоди.
Участь у біржових торгах можуть узяти депоненти депозитарію Національного банку та їхні клієнти. Під час продажу облігацій вони засобами телекомунікаційного зв'язку подають до депозитарію Національного банку України депо — розпорядження про блокування облігацій, що виставляються на продаж. У депо — розпорядженнях указується код торговельного майданчика, на якому облігації пропонуються до продажу. Програмно-технологічним комплексом ведення депозитарного обліку облігацій ці депо — розпорядження контролюються на предмет:
— правильності заповнення реквізитів;
— не перевищення обсягів продажу облігацій кількості, яка зафіксована на рахунках депонента у вільному обігу;
— автентифікаціі депонента та виконання вимог технології захисту інформації від викривлення.
Якщо за результатами контролю дані депо — розпорядження задовольняють ці вимоги, то облігації блокуються у депозитарії Національного банку за напрямом «заблоковані для продажу на біржі». Виписка з блокувального рахунку засобами телекомунікаційного зв'язку дається депоненту, а інформація про блокування — біржовій системі, де здійснюються торги облігаціями.
У разі невідповідності заповнення депо — розпоряджень установленим вимогам або неможливості розшифрування чи автентифікаціі депонента операції з блокування облігацій депозитарієм Національного банку не проводяться. Ці депо — розпорядження в автоматизованому режимі повертаються депонентам з поясненням про відмову щодо проведення операцій.
Біржовою системою за результатами проведення торгів засобами телекомунікаційного зв'язку до депозитарію Національного банку України надсилається повідомлення про зміст укладених угод. На підставі цієї інформації облігації, за якими укладені угоди про їх продаж, блокуються у депозитарії Національного банку України за напрямом «заблоковані за результатами біржових торгів для наступної оплати». Облігації, за якими не укладені біржові, угоди, на підставі депо-розпоряджень депонентів розблоковуються і зараховуються на рахунки власників. Виписки про зарахування надаються депонентам.
На наступний день після проведення торгів та після надходження коштів від покупців біржовою системою до депозитарію Національного банку України надсилається повідомлення про склад угод з облігаціями, що сплачені. На підставі цих даних у депозитарії здій-
снюється розблокування облігацій за біржовими угодами, що сплачені, і перереєстрація прав власності за ними. За результатами перереєстрації прав власності учасникам угод засобами телекомунікаційного зв'язку надсилаються виписки з рахунків депозитарного обліку.
На позабіржовому ринку можуть укладатись угоди купівлі та продажу облігацій, РЕПО та кредитування під заставу облігацій.
Перереєстрація у депозитарії Національного банку України прав власності за угодами купівлі-продажу облігацій, які укладені на позабіржовому ринку, здійснюється у такому порядку.
На підставі депо-розпоряджень про перереєстрацію прав власності, що надаються продавцями облігацій, у депозитарії Національного банку України здійснюється їх блокування за напрямом «заблоковано за угодами на позабіржовому ринку». Виписка з блокувального рахунку надається депоненту-продавцеві ОВДП, а довідка про блокування — депоненту-покупцю. Після надходження довідки покупець переказує кошти та надсилає відповідне повідомлення. Після надходження у день проведення блокувальних операцій повідомлень від покупців про переказування відповідної суми коштів продавцеві облігації розблоковуються і зараховуються на рахунки «депо» нового власника. У разі ненадходження у день проведення блокувальних операцій повідомлення про переказ покупцем коштів у депозитарії Національного банку України облігації розблоковуються і зараховуються на рахунок продавця за напрямом «облігації, що перебувають в обігу».
Подальше зростання масштабів ринку ОВДП та обсягів укладання угод на позабіржовому ринку обумовлюють необхідність запровадження інституту «маркет мейкерів». Це можуть бути окремі комерційні банки, яким на підставі договору з Національним банком надаються окремі преференції, в тому числі під час придбання облігацій на первинному ринку, за умови здійснення ними операцій, спрямованих на забезпечення стабільних умов обігу облігацій на вторинному ринку. Такі зобов'язання банків можуть бути реалізовані у разі відкритості даних, які характеризують цінові умови придбання облігацій на позабіржовому ринку. У зв'язку з цим чинне законодавство з питань функціонування ринку цінних паперів має містити правову норму стосовно подання учасниками біржових систем, на яких здійснюється котирування облігацій, інформації щодо цінових умов та обсягів укладених угод з облігаціями на позабіржовому ринку. Така інформація підлягає поширенню серед учасників ринку та опублікуванню в офіційних виданнях бірж.
Здійснення Національним банком функцій платіжного агента Міністерства фінансів під час погашення облігацій і виплати доходу за ними нерозривно пов'язане з функціонуванням депозитарію за державними борговими зобов'язаннями. Це обумовлено тим, що кошти
за облігаціями переказуються депонентам, зареєстрованим у депозитарії Національного банку. Платежі здійснюються у такому порядку.
За два робочі дні до сплати доходу (погашення) облігації блокуються на рахунках депозитарію Національного банку України за напрямом «заблоковано для сплати доходу та погашення». На підставі даних блокувальних рахунків формується реєстр власників облігацій.
У день проведення платежів, якщо він не збігається зі строком переказування коштів за результатами торгів із розміщення ОВДП, реєстр сплати за депонентами передається операційному управлінню Національного банку України. Воно здійснює платежі на підставі платіжного доручення Державного казначейства та реєстру виплат за депонентами.
Розрахунки з погашення та виплати доходу, які за строками проведення збігаються з платежами за результатами торгів з первинного розміщення облігацій, можуть здійснюватися на клірингових засадах. Підставою для проведення цих розрахунків є показники, що характеризують обсяги платежів між учасниками торгів та Державним казначейством України.
Під час погашення кошти за облігаціями, які перебувають на блокувальних рахунках відповідно до угод на позабіржовому ринку, не переказуються депонентам, а спрямовуються на окремий рахунок Національного банку України до вирішення суперечок за угодами з облігаціями. Переказування цих коштів депонентам здійснюються на підставі письмової згоди учасників договору або за рішенням судових органів.
За результатами погашення облігацій депонентам депозитарію Національного банку України надсилається повідомлення про вилучення з обігу цих цінних паперів.
У зв'язку з виконанням функцій контрольного органу Національний банк України:
— встановлює порядок бухгалтерського та депозитарного обліку, розміщення, сплати процентів та погашення облігацій в устано
вах банківської системи;
— здійснює контроль за комерційними банками — учасниками
ринку облігацій під час їх розміщення, обігу та погашення;
— не допускає до участі на ринку державних облігацій комерційні банки у разі порушення ними вимог чинного законодавства;
— отримує інформацію про результати торгів облігаціями на
вторинному ринку, кількість облігацій на рахунках «депо» у депозитарній мережі, рух коштів за облігаціями в установах банківської
системи.
У реалізації Національним банком контрольних функцій центральну роль відіграє депозитарій за державними цінними паперами. Він здійснює контроль за відповідністю обсягу емісії облігацій кількості їх в обігу, а також за станом виконання угод за облігація-ми між депонентами на вторинному ринку. Депозитарій має такі повноваження:
— отримання за запитом на безоплатній основі інформації від депонентів щодо стану рахунків депозитарного обліку;
— видання розпорядження депонентам про усунення недоліків депозитарного обліку облігацій;
— застосування штрафних санкцій до депонентів у порядку, визначеному угодою про депозитарне обслуговування, у разі порушення вимог чинного законодавства, нормативних документів щодо обліку облігацій та проведення операцій з ними, розпоряджень депозитарію Національного банку України та ненаданні інформації до нього;
— блокування рахунків депозитарного обліку депонентів за рішенням Правління Національного банку України та правоохоронних органів.
Поряд з цим необхідно наголосити, що інформація, яка зберігається у депозитарії Національного банку України, належить до конфіденційної і не підлягає розголошенню. Вона може даватися державним органам виконавчої влади у порядку, встановленому чинним законодавством України.
З викладеного вище можна зробити висновок, що Національний банк посідає провідне місце на ринку державних облігацій, здійснюючи розміщення, депозитарне та розрахункове обслуговування обігу і погашення облігацій, а також нагляд за діяльністю учасників ринку. Такі повноваження насамперед обумовлені використанням Національним банком облігацій як інструмента регулювання грошового ринку.
Інструменти грошового ринку в Україні пройшли перші етапи свого становлення і використовуються як засоби реалізації антиінф-ляційних заходів. Водночас на ринку капіталу державні боргові зобов'язання ще не знайшли свого значного застосування. Цей ринок функціонує переважно у формі корпоративних прав акцій приватизованих підприємств і в цілому був сформований через сертифікат-ну приватизацію, що не передбачала надходження коштів на інвестування розвитку господарського комплексу України. У розв'язанні проблеми формування ресурсів для інвестицій у виробничу сферу, державні боргові зобов'язання капітального ринку мають стати стимулятором подальшого розширення обсягів інвестиційної діяльності.
Наприкінці літа 1998 року у зв'язку з погіршенням стану державних фінансів Кабінет Міністрів України запропонував інвесторам на добровільних засадах провести заміну облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП) 1997 р. і 1998 р. на конверсійні облігації внутрішньої державної позики (КОВДП) 1998 р. Українським комерційним банкам було запропоновано провести конверсію ОВДП, що перебувають у їхній власності, на облігації з термінами погашення у 2001— 2004 рр., а нерезидентам — з термінами погашення у 2000 році.