Тема 2. БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ
Тема 2. БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ
1.Бюджет як основний фінансовий план держави.
2.Склад і структура доходної та видаткової частини.
3.Бюджетне планування.Основні завдання, принципи та методи.
4.Бюджетний процес та його складові
5.Необхідність резервного фонду.
Семінарське заняття
1. Взаємозв’язок бюджету з планом економічного та соціального розвитку й іншими фінансовими планами.
2. Бюджетний надлишок як елемент адміністративного регулювання бюджетів.
3. Фактори, що визначають стан бюджету.
Самостійна робота:
- Правовий характер бюджету як фінансового плану, його чинники.
- Фактори, що впливають на бюджетний процес.
- Бюджетний контроль. Основні види контролю.
- Поточний бюджет та бюджет розвитку.
- Правовий характер бюджету
1.Бюджет як основний фінансовий план держави.
З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Бюджет виконує основну роль регулятора економічних процесів Як фінансовий план бюджет відображає виконання всіх функцій держави економічну, соціальну, вйськову, міжнародну політику держави.
Видактки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:
А) масштабами деоржавного сектора економіки;
Б) економічною політикою держави (чому віддається перевага- бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).
Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства.
Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.
В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків ( без цільових фондів).
Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:
- наданням їм законодавчої сили;
- необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
- рівновага доходів і видатків;
- бюджетний надлишок- перевищення доходів над нормативними видатками;
- бюджетний дефіцит- перевищення видатків над постійними доходами.
2.Склад і структура доходної та видаткової частини.
Доходи бюджету це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій.
В Україні, згідно із законодаством, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів, класифікація яких здійснюється за такими ознаками:
1. Щодо бюджетного устрою:
- доходи, які надходять до державного бюджету України;
- доходи, які надходять до місцевих бюджетів;
- змішані доходи, одна частка яких надходять до державного бюджету України, а інша – до місцевих бюджетів;
- відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.
2. Щодо джерел сплати:
- доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);
- доходи, джерелом яких є прибуток чи доход;
3. Щодо обсягу ставки податків та обов’язкових платежів:
- пропорційні податки (сплачуються за стабільною ствкою);
- прогресивні подакти (сплачуються за прогресивними ствками);
4.Щодо методу стягнення:
- прямі податки(сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);
- непрямі податки (включаються до ціни прподукції, робіт, послуг)
5.Щодо об’єкта оподаткування:
- податок на додану вартість;
- податок на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;
- податки на майно, землю, природні ресурси.
6. Щодо суб’єкта оподаткування:
-податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності (юридичні особи);
- податки, які сплачують громадяни.
Враховуючи порядок розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи, законодавством України визначено склад доходів які зараховуються до відповідних бюджетів.
Так, доходи державного бюджету України формуються за рахунок:
1.Надходжень, що мають бути отримані на загальнодержавні потреби відповідно до законодавства про податки, збори , плати за послуги, що надаються бюджетними установами державної власноті, та інших неподаткових доходів разом із дивідендами на державну частку майна:
- податок на ДВ;
- акцизний збір з імпортних товарів;
- податок на прибуток;
- ввізне мито;
- збір за спеціальне виккористання природних ресурсів;
- збір за забруднення навколишнього природного середовища;
- консульські збори та ін.
2.Дотації, гранти, дарунки грошима та товарами.
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори:
1) прибутковий податок з громадян у частині, визначеній статтею 65 БК;
(100% до бюджетів м.Києва та Севастополя; 75%-до доходів бюджетів міст республ.(в АРК та обласного зн., що справляється на території цих міст; 25% до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ.)
2) державне мито, в частині, що належить МБ;
3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності;
5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємн.діяльн.(за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів);
6) єдиний податок для суб’єктів підпр.д-ті, у частині, що належить відповідним бюджетам.
Доходи бюджету районів формуються за рахунок:
-трансфертів з обласного бюджету;
трансфертів з бюджетів для виконання делегованих повноважень територіальних громад села, селища, міста та територіальних громад за об’єктами, що спільно використовуються.
Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:
· місцеві податки і збори;
· 100% плати за землю для бюджетів міст Києва та Севастополя. 75% для бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення; 60% для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
· податок з власників транспортних засобів, що зараховується до відповідного бюджету;
· надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
· податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
· надходження дивідендів, що є у власності відповідної території;
· фіксований с/г податок;
· плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комун.власності;
· надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
· податок на прибуток підприємств комун.власності;
· платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення.
Видатки з державного бюджету України - це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.
Значна кількість певних видів видатків обумовлена низкою факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів.
Склад і структура видатків бюджету України:
1.Державне управління.
2.Судова влада.
3.Міжнародна діяльність.
4.Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу.
5.Національна оборона.
1. Правоохоронна діяльність.
2. Освіта.
3. Охорона здоров’я
4. Соціальний захист і соціальне забезпечення.
5. Житлово-комунальне господарство.
6. Культура і мистецтво.
7. Засоби масової інформації
8. Фізична культура і спорт.
9. Промисловість і енергетика.
10. Будівництво
11. С/г, лісове господарство, рибальство та мисливство.
12. Транспорт, шляхове господарство, зв’язок. Телекомунікації та інформатика.
Та інші ...
Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватися якісно і кількісно.
Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна - загальний обсяг.
Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто, суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідікв, а саме- до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.
Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджтеу у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах суспрільного відтворення, яке їхнє соціальне призначення.
3.Правовий характер бюджету.
Основою бюджетно-правового статусу державних органів влади та його територіальних підрозділів є право на самостійний бюджет. Таке право надано лише цим суб’єктам, а не відповідним органам державної влади чи місцевого самоврядування. З нього випливає широке коло бюджетних прав матеріального і процесуального змісту, завдяки використанню яких і здійснюється право на самостійний бюджет. Це право на отримання відповідних доходів, розподіл і використання їх на потреби визначених територій, а також право на регулювання бюджетних відносин у межах обумовленої компетенції.
Бюджетно-правовий статус державних та місцевих органів влади становить сукупність таких прав:
-право на власний бюджет;
-право на отримання бюджетних доходів і залученян їх до відповідного бюджету;
-право використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих огранів влади за призначенням;
-право розподілу бюджетних доходів між бюджетами даної території;
-право утворення і використання в межах бюджету цільвих або резервних фондів.
Бюджетні права закріплені у Конституції України, в Бюджетному кодексі України” та ін.нормативно-законодавчих актах.
4.Бюджетне планування.Основні завдання, принципи та методи.
Бюджетне планування є складовою загальнодержавного економічного планування. Рівень його організації, наукова обгнрунтованість головних показників бюджету , їх збалансованість значною мірою визначають економічний та соціальний розвиток окремих регіонів, так і держави в цілому.
Бюджетне планування - централізований розподіл і перерозподіл у процесі складання і виконання бюджету сукупного суспільного продукту і НД по всіх ланках бюджетної системи і по всіх видах фінансових планів на основі державного плану соціально-економічного розвитку України.
Це комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.
Основою бюджетного планування є нормативна база, а саме:
Конституція, Бюджетний кодекс, Укази Президента, Пропозиції ВРУ до Основних напрямів бюджетної політики, Постанови та розпорядження КМУ, Державні програми економічного та соціального розвитку.
Організація бюджетного планування здійснюється у два етапи:
Перший етап – зведене бюджетне плануання: на ньому виконуються комплексні розрахунки за макроекономічними показникками.
Другий етап – адресне бюджетне планування: на ньому встановлюються конкретні зв’язки бюджету з усіма фінансовими планами н/г, потім ці бюджети набувають форми фінансових зобов’язань.
Основними завданнями бюджетного планування є:
· забезпечення необхідних макроекономічних пропорцій розвитку держави;
· виявлення реальних джерел надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;
· ефективність розподілення за напрямами та між регіонами бюджетних видатків;
· сприяння найбільш ефективного використання бюджетних коштів галузями н/г;
· забезпечення мінімального рівня соціальних потреб;
· утворення необхідних соціальних резервів, які використовуються на планові й позапланові заходи;
· передбачення в системі здійснення бюджетних платежів можливості прозорого бюджетного контролю.
Прионципи бюджетного планування:
· наукова обгрунтованість;
· оптимальна збалансованість між рівнем оподаткування суб’єктів –платників податків і рівнем соціальних виплат;
· центрапльне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;
· органічний взаємозв’язок між пргнозними та поточноими бюджними планами;
· директивний характер бюджетних виплат;
· демократичність;
· наявність відповідних бюджетних резервів.
Методи бюджетного планування
· метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період;
· нормативний метод За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей н/г, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії.
· Балансовий.. На основі цього методу вдається досягти узгодженості між длжерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв’язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;
· Предметно-цільовий.. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного та соціального розвитку.Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм.При формуванні бюджету на 2002р. прголошений основним методом.
5.Бюджетний процес та його складові
Бюджетний процес це організація щодо складання проекту бюджету, розгляду та прийняття закону, виконання бюджету, підготовка та розгляд звіту про його виконання.
Бюджетний процес складається з чотирьох стадій.
І. Складання проекту бюджету
Підготовка та розробка Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік:
З 1.01 до кінця квітня поточного року
· КМУ разом з міністерствами та відомствами розробляє Основні напрями бюджетної політики на наступний рік;
· МЕ готує прогноз основних макропоказників економічного та соціального розвитку на наступний рік;
· НБУ готує та подає ВРУ та КМУ проект основних засад грошово-кредитної політики та проект кошторису НБУ на наступний рік (до 1.04)
· Головні розпорядники бюджетних коштів, Дерказначейство, МФУ, органи стягнення та ін. Учасники бюджетного процесу складають звітність про стан виконання бюджету за минулий рік та роблять аналіз;
· МФУ розробляє та здійснює оцінку попередніх показників доходів і видатків проекту зведеного і державного бюджетів на наступний рік;
Травень поточного року
Подання КМУ до ВРУ річного звіту про виконання про ДБУ та показників виконання бюджету за минулий рік (не пізніше 1 травня)
Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання річного звіту готує висновки до звіту про виконання ЗУ про ДБ за минулий рік та використання цих коштів.
ВРУ, незалежні аналітичні організації розглядають та аналізують виконання закону про ДБ, основні макропоказники економ. та соціального розвитку. Не пізніше ніж за чотири дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики, КМУ подає до ВРУ проект Основних напрямів бюджетної політики та прогнозні показники на наступний рік.
Червень поточного року
Не пізніше 1.06 або першого наступного дня за цією датою дня пленарних засідань ВРУ відбуваються у ВР слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Виступає Прем’єр-міністр України або за його дорученням МФ з доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період.За результатами слухань ВРУ приймає постанову про схвалення або прийняття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік.
Липень серпень поточного року
Складання проекту Закону про Держбюджет на наступний рік:
· Головні розпорядники коштів розробляють бюджетні запити (документ, підготовлений розпорядником бюдж.коштів, що містить пропозиції з відповідним обгрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період);
· МФУ аналізує отримані запити та пропозиції щодо обсягу видатків та визначає їх відповідність ухваленим Основним напрямам бюджетної політики;
· Відповідно до пріоритетів бюджетної політики на наступний період МФУ готує пропозиції КМУ щодо проекту ДБУ, прогнозних показників зведеного бюджету, обгрунтування особливостей формування місцевих бюджетів та показників міжбюджетних відносин та подає їх на розгляд КМУ;
· МФУ доводить Раді міністрів АРК, місцевим держадм.та виконавчим органам відповідних рад особливості формування місцевих бюджетів відповідно до основних напрямів бюлджетної політики.
· КМУ завершує розробку проекту Закону та розглядає його на своїх засіданнях з урахуванням остаточних змін оприлюднених до 15 серпня законів, що впливають на формування доходів та видатків. За результатами розгляду приймається відповідна постанова КМУ.
Вересень-початок жовтня поточного року
Подання до ВРУ КМУ проекту закону не пізніше 15.09 поточного року разом з необхідними матеріалами, перелік яких визначений ст.38 БК.Через п’ять днів після подання проекту закону про державний бюджет відбуваються представлення його на пленарному засіданні ВРУ:
· МФУ представляє проект бюджету;
· Голова Комітету ВРУ з питань бюджету виступає з доповіддю про відповідність поданого проекту рішенню ВРУ щодо основних напрямів бюджетної політики на наступний період;
· За результатами обговорення ВРУ визначається щодо прийняття до розгляду поданого КМУ проекту закону про ДБ на наступний рік або його відхилення;
Поданий проект закону про держбюджет на наступний рік підлягає обов’язковій публікації не пізніше 22.09.
Жовтень поточного року
Підготовка проекту закону про Держбюджет України до розгляду ВРУ у першому читанні:
· Проект розглядається народними депутатами, у комітетах, депутатських фракціях групах;
· До 1.10 подаються пропозиції суб’єктів права законодавчоїх ініціативи до проекту закону;
· Комітет ВРУ з питань бюджету не пізніше 15 жовтня розглядає пропозиції і готує Висновки та пропозиції до проекту закону про Держбюджет;
Перше читання має відбутися до 20 жовтня. Починається з доповіді Голови еомітету ВРУ з питань бюджету про Висновки та пропозиції до проекту закону про ДБ.ВРУ приймає рішення щодо Висновків та пропозицій, схвалення яких вважається прийняттям проекту закону про Державний бюлжет України у першому читанні.
Листопад поточного року
Доопрацьований проект відповідно до Бюджетних висновків і порівняльну таблицю щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями щодо неврахованих пропозицій КМУ подає не пізніше 3 листопада.
Комітет ВРУ з питань бюджету розглядає внесений проект закону про Державний бюджет, підготовлений КМУ і готує висновки та пропозиції щодо поданого законопроекту до другого читання, які затверджуються на засіданні Бюджетного комітету
Друге читання проекту закону про ДБУ відповідно до Бюджетного кодексу, в якому приймається загальний обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів- завершується до 20 листопада. Доопрацьований проект закону про Держбюджет Комітет ВРУ з питань бюджету вносить на розгляд ВРУ у третьому читанні не пізніше 25 листопада. ЗУ має прийматись ВРУ до 1 грудня року, що передує плановому.
Грудень поточного року
Закон набирає чинності з дня підписання його Президентом. За умови неповернення Президентом України Закону про Держбюджет для повторного розгляду у двотижневий термін після оприлюднення закону про ДБ відбувається затвердження бюджетів міст обласного значення, бюджетів районів і обласних бюджетів.
Січень-грудень наступного року
Після набуття чинності законом України про ДБ розпочинається його виконання всіма учасниками бюджетного процесу відповідно до їх повноважень. Відповідно до Бюджетного кодексу та інших нормативнщ-правових актів КМУ забезпечує виконання бюджету, а МФУ здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету.
Якщо до початку нового року закон не набрав чинності, щомісячні видатки ДБ здійснюються в розмірах 1/12 обсягу видатків, визначених законом про ДБ на попередній період і передбачені проектом закону на наступний бюджетний рік.
6.Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:
1) фінансове забезпечення;
2) фінансове регулювання.
Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:
1. Самофінансування – покриття витрат за рахунок власних коштів. Це вихідна форма.
2. Кредитування- покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це регулююча форма.
3. Акціонерний капітал- форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.
4.Бюджетні асигнування- форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін, наприклад субсидії виробникам с/г продукції.
Фінансове регулювання пов’язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням.
4. Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави.
Економічне оновлення об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своєми рівнями- центральним і місцевим.
Оскільки в перехідний період функції держави набувають більшого змісту, то похідним є обов’язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізмові, а також зумовлені кожною людиною. Отже, головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети усіх рівнів ф окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має грунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади.
Перехід до змішаної економіки потребує різних форм і типів господарювання, втілення об’єктивних економічних законів попиту та пропозиції та конкуренції до системи господарського відтворення. Початковий етап реформ вимагає від суспільства високої ціни для переходу до ринкових відносин.
Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже він тісно пов’язаний з правовими відносинами.
Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки,з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.
Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління. Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв’язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.
У майбутньому роль дерєавного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підгрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення.
|
