Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ БЮДЖЕТУ
ЛЕКЦІЯ: СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ БЮДЖЕТУ
1.Сутність та значення бюджету.
2.Функції бюджету.
3.Бюджет як економічна категорія.
4 Вплив бюджету на соціально-економічні процеси.
Семінарське заняття №1:
1.Взаємозалежність ВВП та бюджету.
2. Об’єктивна тенденція до зростання бюджетної централізації ВВП, чинники, що протидіють цій тенденції
3.Бюджетна централізація ВВП та її межі
4. Фінансові протиріччя у суспільстві, пов’язані з формуванням бюджету, та способи їх розв’язання.
5. Бюджет держави як економічна категорія.
Самостійна робота:
1.Бюджет у системі фінансового регулювання, його визначальна роль у сукупності економічних методів управління економікою.
2.Бюджетна модель суспільства, необхідність її реформування в Україні.
3.Становлення та розвиток бюджетної системи.
4.Багатогранність бюджету як суспільного явища.
5.Cутність державного бюджету і його роль у соціально-економічних процесах.
Державний бюджет як економічна категорія
Фінансова система включає чотири сфери:
1) фінанси суб’ктів господарювання (мікрорівень);
2) державні фінанси (макрорівень);
3) міжнародні фінанси (світове господарство);
4) фінансовий ринок (забезпечувальна функція)
Бюдже держави – складова ланка державних фінансів.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Державний бюджет
|
Загальнодерж.
фонди
|
Державні позики
|
Фінанси держ.
Сектора
|
|
|
|
Місцеві бюджети
|
Регіональні фонди
|
Місцеві позики
|
Фінанси муні-
Ципального гос.
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених
для реалізації функцій держави.
Специфічними ознаками даних відносин є:
1. Перерозподільний характер - бюджет виконує функції розподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.
- Всеохоплюючий характер - ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.
- Законодавче регулювання-здійснюється за трьома напрямами:
Загальним Законом України “Про бюджетну систему”
Законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;
Прийняттям щорічного закону про бюджет на наступний бюджетний рік.
Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.
З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:
1) в умовах ринкової економіки;
2) у межах адміністративної економіки.
У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують ЗП, підприємці- прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб.
При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.
За рівнем централізації ВВП в бюджеті умовно виділяють три моделі:
1) американська (25-30%);
2) західноєвропейська (30-40%);
3) скандинавська (50-60%).
Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових коштів між державою
та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер.Є два способи вирішення цих протиріч:
1.Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності – забезпечення економічного зростання та всановлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого,- створювати утриманські тенденції у суспільстві.
2. Зростання ВВП – основний показник, що зхарактеризує економіку держави.Економічний розвиток дає можливість забезпечувати постійне зростання доходів усіх суб’єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в разі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.
Поняття “бюджет” в учбовій, науковій літературі вживається як економічна категорія. Як економічна категорія бюджет можна розглядати з матеріального і суспільного боків.
З матеріального боку бюджет - це централізований фонд коштів для держави, чи органу місцевого самоврядування, що витрачається для їх функціонування.
З суспільного боку – система економічних відносин, обумовлених об’єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин, за допомогою яких проходить розподіл та перерозподіл ВНП.
ВНП – вартість благ і послуг, створених у сфері матеріального виробництва протягом певного часу, визначених як сума ВП галузей цієї сфери .
Бюджет – план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами державної влади АРК та місцевими Радами народних депутатів.
У 1990році прийнято Закон України “Про бюджетну систему України”, відповідно до якого державний бюджет складається з двох самостійних ланок – загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. 29.06.1995р. №253/95-ВР Про внесення змін і доповнень до Закону України “ Про бюджетну систему України” за кожним з них закріплені відповідні доходи і видатки (42 статті). Закон визначає порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів.
Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів між виробничою і невирпобничою сферами.
У бюджеті країни акумулюється значна частина новоствореної вартості – НД. В умовах ринкових відносин розподілення НД проходить шляхом розподілення та використання грошових доходів. До таких доходів належать державні доходи, доходи від підприємств, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, доходи населення.
Значна частина НД поступає до бюджету шляхом прямого розподілення – оподаткування. Частина чистого доходу населення перераховується в бюджет у порядку перерозподілення.
НД
ЗП П
Варт.необ.прод.+частина варт. Варт.дод.прод.
додатк.продукту. прибуток
для сплати податків. Варт.дод.прод.
без податків.
Перерозподілення НД між галузями,об”єднаннями та ін. через бюджет обумовлений головним чином необхідністю передачі частини ЧД з однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного иа суспільного розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень.
Перерозподілення НД як між галузями так і всередині галузей проходить за допомогою державних інвестицій. При розподілі НД утворюються такі форми доходів: ЗП,П,%, рентна плата, орендна плата, дивіденди. Вони називаються первинними. У результаті перерозподілу такі доходи трансформуються у вторинні. Це відбувається через ДБ, механізм цін, кредитну систему, внески у фонди.
Подальший перерозподіл НД формує кінцеві доходи у суспільстві з використанням яких відбувається його споживання. НД складається із фонду нагромадження і фонду споживання. Використаний НД відрізняється від виробленого на величину відшкодування витрат і зовнішньо-торгового сальдо.
Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин:
- між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів накопичень і фінансування з бюджету.
- між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту.
- між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні
Система платежів до бюджету має грунтуватися на таких принципах:
1. кожна ланка бюджетної системи повинна мати закріплений у законодавчому порядку перелік платежів, що повністю надходять до цього бюджету та є достатніми для покриття передбачених видатків
2. основою для обчислення платежу до бюджету має бути вартість використаних у виробництві ресурсів
Другим важливим напрямом впливу бюджету на економічні та соціальні процеси в державі є видатки. Вони беруть участь у формуванні величини фондів споживання.
Головними завданнями бюджетної політики України в умовах ринкових відносин полягають в тому, щоб:
- скоротити непродуктивні витрати бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;
- зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;
- створити систему дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;
- посилити контроль за розміром державного боргу.
3.Бюджет як фінансовий план
З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.
Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:
А) масштабами державного сектора економіки;
Б) економічною політикою держави (чому віддається перевага - бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).
Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства.
Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.
В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків ( без цільових фондів).
Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:
- наданням їм законодавчої сили;
- необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
- рівновага доходів і видатків;
- бюджетний надлишок - перевищення доходів над нормативними видатками;
- бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.
За формою появу бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;
Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит - більш негативне явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний - покриття поточних витрат.
Джерелами покриття дефіциту виступають:
- державні позики;
- грошова емісія
Державна позика – отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших держав, міжніродних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.
Використання державних позик вимагає:
- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
- довіри з боку кредиторів до держави;
- заінтересованості кредиторів;
- наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.
Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:
1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
2) підвищення рівня оподаткування;
3) зменшення видатків;
4) випуск нових позик.
Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.
У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів- в інвестиції то це дає можливість отримати певний дохід , що в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.
4.Склад і структура доходної та видаткової частини.
Доходи бюджету це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій.
В Україні, згідно із законодавством, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів, класифікація яких здійснюється за такими ознаками:
1. Щодо бюджетного устрою:
- доходи, які надходять до державного бюджету України;
- доходи, які надходять до місцевих бюджетів;
- змішані доходи, одна частка яких надходять до державного бюджету України, а інша – до місцевих бюджетів;
- відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.
2. Щодо джерел сплати:
- доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);
- доходи, джерелом яких є прибуток чи доход;
3. Щодо обсягу ставки податків та обов’язкових платежів:
- пропорційні податки (сплачуються за стабільною ставкою);
- прогресивні податки (сплачуються за прогресивними ставками);
4.Щодо методу стягнення:
- прямі податки(сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);
- непрямі податки (включаються до ціни продукції, робіт, послуг)
5.Щодо об’єкта оподаткування:
- податок на додану вартість;
- податок на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;
- податки на майно, землю, природні ресурси.
6. Щодо суб’єкта оподаткування:
-податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності (юридичні особи);
- податки, які сплачують громадяни.
Враховуючи порядок розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи, законодавством України визначено склад доходів які зараховуються до відповідних бюджетів. Так, доходи державного бюджету України формуються за рахунок:
1.Надходжень, що мають бути отримані на загальнодержавні потреби відповідно до законодавства про податки, збори , плати за послуги, що надаються бюджетними установами державної власності, та інших неподаткових доходів разом із дивідендами на державну частку майна:
- податок на ДВ;
- акцизний збір з імпортних товарів;
- податок на прибуток;
- ввізне мито;
- збір за спеціальне використання природних ресурсів;
- збір за забруднення навколишнього природного середовища;
- консульські збори та ін.
2.Дотації, гранти, дарунки грошима та товарами.
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори:
1) прибутковий податок з громадян у частині, визначеній статтею 65 БК;
(100% до бюджетів м. Києва та Севастополя; 75%-до доходів бюджетів міст республ.(в АРК та обласного зн., що справляється на території цих міст; 25% до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ.)
2) державне мито, в частині, що належить МБ;
3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності;
5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємн.діяльн.(за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів);
6) єдиний податок для суб’єктів підпр.д-ті, у частині, що належить відповідним бюджетам.
Доходи бюджету районів формуються за рахунок:
-трансфертів з обласного бюджету;
трансфертів з бюджетів для виконання делегованих повноважень територіальних громад села, селища, міста та територіальних громад за об’єктами, що спільно використовуються.
Видатки з державного бюджету України- це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.
Значна кількість певних видів видатків обумовлена низкою факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів.
Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватися якісного і кількісно.
Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна - загальний обсяг.
Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто, суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідків, а саме - до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.
Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджтеу у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах суспрільного відтворення, яке їхнє соціаьне призначення.
4. Правовий характер бюджету.
Основою бюджетно-правового статусу державних органів влади та його територіальних підрозділів є право на самостійний бюджет. Таке право надано лише цим суб’єктам, а не відповідним органам державної влади чи місцевого самоврядування. З нього випливає широке коло бюджетних прав матеріального і процесуального змісту, завдяки використанню яких і здійснюється право на самостійний бюджет. Це право на отримання відповідних доходів, розподіл і використання їх на потреби визначених територій, а також право на регулювання бюджетних відносин у межах обумовленої компетенції.
Бюджетно-правовий статус державних та місцевих органів влади становить сукупність таких прав:
-право на власний бюджет;
-право на отримання бюджетних доходів і залучення їх до відповідного бюджету;
-право використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;
-право розподілу бюджетних доходів між бюджетами даної території;
-право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.
Бюджетні права закріплені у Конституції України, Законі України “Про бюджетну систему” та Законі “Про бюджетний кодекс України” та ін.
6.Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.
Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:
1) фінансове забезпечення;
2) фінансове регулювання.
Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:
1. Самофінансування – покриття витрат за рахунок власних коштів. Це вихідна форма.
2. Кредитування - покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це регулююча форма.
3. Акціонерний капітал - форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.
4.Бюджетні асигнування - форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін, наприклад субсидії виробникам с/г продукції.
Фінансове регулювання пов’язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням.
4. Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави.
Економічне оновлення об’єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним і місцевим.
Оскільки в перехідний період функції держави набувають більшого змісту, то похідним є обов’язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізмові, а також зумовлені кожною людиною. Отже, головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети усіх рівнів ф окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має грунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади.
Перехід до змішаної економіки потребує різних форм і типів господарювання, втілення об’єктивних економічних законів попиту та пропозиції та конкуренції до системи господарського відтворення. Початковий етап реформ вимагає від суспільства високої ціни для переходу до ринкових відносин.
Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже він тісно пов’язаний з правовими відносинами.
Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки,з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.
Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і культури на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління. Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв’язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.
У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме. Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними фондами є фінансовим підгрунтям для здійснення соціальних перетворень, переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення.
