3. Поняття правозахисної діяльності

У національній юридичній науці на сьогоднішній день є недостатньо розробленою проблема співвідношення понять „правоохоронна діяльність" та „правозахисна діяльність". Не в останню чергу це обумовлено тим, що за радянських часів панувала догма щодо примату держави над особою. А відтак діяльність всієї радянської правоохоронної системи була спрямована на захист насамперед державних інтересів. За часів незалежної України пріоритети були змінені докорінним чином. Згідно ст. З Конституції України „Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".
Виходячи з цього концептуального положення надзвичайно актуальною в умовах сьогодення є проблема розвитку правозахис-ної діяльності. Остання, безумовно, має деякі спільні ознаки з правоохоронною діяльністю, але відрізняється як за предметом, так і за суб'єктами її здійснення.
Правозахисна*діяльність має деякі спільні ознаки із правоохоронною діяльністю. Так, адвокати можуть здійснювати правовста-новлювальні або правозабезпечувальні дії. Проте предмет право-захисної діяльності значно вужчий, ніж у правоохоронній діяльності. Він стосується лише правової допомоги юридичним особам, громадянам України, іноземцям і особам без громадянства та захисту фізичних осіб від обвинувачення.
Правозахисна діяльність, яка виконується державними й недержавними органами, складається з кількох складових. Вони, зокрема, полягають у роз'ясненні громадянам їх прав та обов'язків. У Конституції України закріплюється важливе право знати право (ст. 57) та право на юридичну допомогу (ст. 59). Державним органом, який має сприяти розвиткові юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, надання їм платних послуг правового та технічного характеру, є Міністерство юстиції України та його органи на місцях. До органів юстиції належать органи з виконавчого провадження, органи реєстрації актів громадянського стану, органи державної реєстрації нормативно-правових актів та громадських об'єднань, а також нотаріат.
Отже, правозахисна діяльність полягає у правовій допомозі юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства у спірних питання з охорони права, захисті фізичних осіб від обвинувачення та у державному гарантуванні охорони прав громадян правозахисними органами.
Правовий статус адвокатури України як правозахисного органу. Правовий статус адвокатури України регламентує Закон України від 19 грудня 1992 р. №2887-ХП «Про адвокатуру». Відповідно до ст. 1 згаданого Закону адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав, свобод й представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Служби безпеки України, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Адвокатура України здійснює діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, що діють відповідно до Закону України „Про адвокатуру" та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання працюють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності, гласності, їх реєстрація відбувається у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, адвокати - про отримання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання с юридичними особами.
Адвокати займаються такими видами діяльності:
- дають консультації, роз'яснення з юридичних питань, усні, письмові довідки стосовно законодавства;
- складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;
- посвідчують копії документів у справах, що ведуть;
- здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
- надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
- виконують обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавсгвом. Ешмаєправо:
- представляти і захищати права й інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких належить розв'язання відповідних питань;
- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення тощо;
- ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
- бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення про суть клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством, тощо.
При здійсненні професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав, законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного (обвинуваченого, підсудного). Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у цій справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси котрих суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з котрою адвокат перебуває в родинних стосунках.
Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Дані попереднього слідства, що стали відомі адвокатові у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Уразі розголошення відомостей попереднього слідства, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва.
Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу. Кримінальну справу проти адвоката може порушити тільки Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Республіки Крим, області, м. Києва.
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою й адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, розв'язання питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури терміном на 3 роки. Ці комісії утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.
За порушення вимог законодавства, що регулюють діяльність адвокатури. Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку. Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката - члена адвокатського об'єднання регулює також статут відповідного об'єднання.
Адвокати, адвокатські об'єднання можуть створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки й асоціації, що представляють інтереси адвокатів у державних органах і об'єднаннях громадян, захищають соціальні та професійні права адвокатів, здійснюють методичну і видавничу роботу, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідно до своїх статутів.
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен вільний у виборі захисника своїх прав. У другому абзаці цієї ж статті зазначено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
У таких міжнародно-правових актах, які були ратифіковані Верховною Радою України, як «Конвенція про захист прав людини і основних свобод», «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права», «Основні принципи, що стосуються ролі юриста», прийняті 8 Конгресом ООН передбачається право кожного захищати себе особисто або через вибраного на власний розсуд захисника з-поміж юристів, які можуть надати ефективний правовий захист. Зважаючи на викладені аргументи, Конституційний Суд України рішенням від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 постановив: положення частини першої ст. 59 Конституції України про те, що «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав», треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення й особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, котра є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи.
Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Діяльність Уповноваженого безпосередньо спрямована на охорону прав і свобод людини, розширення обізнаності громадян про порушення органами влади, посадовими особами їх прав і свобод. Ця діяльність водночас є і правозахисною, і правоохоронною.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює легітимний парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України в межах повноважень. Метою парламентського контролю є:
1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
2) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;
3) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина тощо.
Згідно зазначеного Закону сферою його компетенції є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.
Інститут Уповноваженого Верховної Ради виступає додатковим засобом захисту прав і свобод людини щодо інших правозахисних.
Значними є повноваження українського омбудсмана. Зокрема, він має право:
• невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування тощо;
• звертатись до Конституційного Суду України з поданням;
• ознайомитись з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях (незалежно від форми власності), органах прокуратури, включаючи справи, які перебувають у судах;
• відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні; опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;
• направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами необхідних заходів;
• перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, у тому числі тими, що проводять оперативно-розшукову діяльність тощо.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності), посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов'язані співпрацювати з ним і надавати йому необхідну допомогу, зокрема:
- забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, зазначених у нормативних актах про охорону державної та службової таємниць;
- надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень.
Наділяючи омбудсмана такими повноваженнями, законодавець закріплює за ним і певні обов'язки. Зокрема, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зобов'язаний додержуватися Конституції і законів України, інших правових актів, прав і охоро-нюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права. Уповноважений зобов'язаний зберігати конфіденційну інформацію. Це зобов'язання діє і після припинення його повноважень.
Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України. Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні.
Не може бути призначено Уповноваженим особу, яка має судимість за вчинення злочину. Уповноважений призначається сгро-ком на п'ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії Верховної Ради України.
Актами реагування Уповноваженого на порушення положень Конституції та законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є: конституційне подання Уповноваженого; подання до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) та їх посадових і службових осіб.
Конституційне подання Уповноваженого - це акт, поданий до Конституційного Суду України для вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Подання до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) та їх посадових і службових осіб здійснюється для вжиття у місячний строк відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" протягом першого кварталу кожного року Уповноважений подає Верховній Раді України щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від форми власності) та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями (бездіяльністю) права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина.
У разі потреби Уповноважений може представити Верховній Раді спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань додержань в Україні прав і свобод людини і громадянина.
Важливою гарантією діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є також те, що він здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб, втручання у діяльність Уповноваженого забороняється. Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальну справу проти Уповноваженого може бути порушено лише Генеральним прокурором України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваженого, його представників та працівників секретаріату винні особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Статус Міністерства юстиції України та його органів на місцях. Постановою Кабінету Міністрів України від ЗО квітня 1998 р. із змінами, внесеними згідно з Постановою KM № 834 (834-2004-п) від 05.07.2004 р. встановлена система органів юстиції, яка включає: Міністерство юстиції, Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, районні, районні у містах управління юстиції, міські (міст обласного значення) управління юстиції.
Районні та міські (міст обласного значення) управління юстиції можуть бути об'єднані у міськрайонні управління юстиції, а районні у містах (крім міст Києва та Севастополя) - у міжрайонні управління юстиції за рішенням Міністра юстиції.
Правовий статус Міністерства юстиції України визначається Положенням про Міністерство юстиції України, яке затверджене Указом Президента України 30 грудня 1997 р. із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента від 28 вересня 2004 року № 1143/2004. Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики.
Основними завданнями Мін'юсту України є:
• забезпечення реалізації державної правової політики та політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
• підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;
• організація виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;
• організація роботи нотаріату та органів реєеі рації актів громадянського стану;
• розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;
• здійснення міжнародно-правового співробітництва та інших завдань.
Мін'юст України здійснює такі повноваження:
1 .Готує пропозиції щодо проведення в Україні правової реформи.
2.Організовує роботу з підготовки щорічного плану заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу тощо.
3.Готує зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів України при підготовці їх на підпис Президентові України.
4.Здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю тощо.
5 .Організовує виконання замовлення на підготовку спеціалістів апарату судів.
6.Організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення тощо.
7.Реєструє адвокатські об'єднання тощо.
8.Здійснює заходи щодо вдосконалення роботи органів реєстрації актів громадянського стану, контролює їх діяльність тощо.
9.Здійснює на основі та на виконання Конституції України законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України інші функції.
Мін'юст України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Мін'юст України очолює Міністр, якого за поданням Прем'єр-міністра України призначає на посаду Президент України. Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій.
Правовий статус Головного управління юстиції в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь, які є територіальними органами Мін'юсту, визначається положенням про них, яке затверджено наказом Міністра юстиції України від ЗО серпня 2000 р.
Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міське Управління юстиції здійснює такі повноваження:
1 .Бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політики.
2.Здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів АРК, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій тощо.
3.Сприяє розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб.
4.Веде роботу з обліку та підтримання в контрольному стані актів законодавства відповідно до Єдиного класифікатора галузей законодавства України.
5.Організовує через відділи державної виконавчої служби виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України.
6.3а дорученням Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини вивчає факти порушень прав людини відповідно до запитів Європейського Суду з прав людини.
7 .Організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів щодо її поліпшення тощо.
8.Здійснює контроль за діяльністю атестованих судових експертів тощо.
9.Здійснює контроль в апараті управління та підпорядкованих органах і установах юстиції за дотриманням актів законодавства з питань боротьби з корупцією і злочинністю та забезпечує їх неухильне виконання та здійснює інші повноваження.
Управління юстиції при виконанні покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній території.
Управління юстиції у межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Начальник управління юстиції призначається на посаду і звільняється з посади Міністром юстиції України за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій.
Правовий статус районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції визначається Положенням про них, яке затверджене Наказом Міністра юстиції від ЗО серпня 2000 р.
Управління юстиції підпорядковуються Мін'юсту України та безпосередньо Головному управлішпо юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласним. Київському та Севастопольському міським управлінням юстиції.
Управління юстиції здійснює такі повноваження:
1 .Бере участь у розвитку системи правової інформатизації.
2.Провадить роботу з обліку та підтримання в контрольному стані актів законодавства, нотаріальної практики у відповідності до Єдиного класифікатора галузей законодавства України.
3.Організовує через відділи державної виконавчої служби виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України.
4.Організовує навчання державних виконавців і поширює позитивний досвід з питань виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
5.Здійснює згідно з чинним законодавством легалізацію місцевих громадських організацій, місцевих осередків зареєстрованих всеукраїнських, міжнародних об'єднань громадян та місцевих громадських організацій, місцевих та первинних професійних спілок та їх об'єднань тощо.
6.Здійснює контроль за діяльністю атестованих судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, виконують свою роботу на підставі свідоцтва Мін'юсту України та внесені до Реєстру атестованих судових експертів.
7.Забезпечує повну, правильну та своєчасну реєстрацію актів цивільного стану тощо.
8. Координує роботу державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів, які працюють на території району (міста), з метою забезпечення нотаріальними послугами всіх верств населення.
9. Розглядає звернення громадян з питань, що належать до його компетенції, виявляє та усуває причини, що породжують обґрунтовані скарги громадян та здійснює інші повноваження.
Начальник управління юстиції призначається на посаду та звільняється з посади Міністром юстиції України за поданням начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій.