12. Система Особливої частини кримінальної о права

Особлива частина Кримінального кодексу (далі - КК) України складається з двадцяти розділів. За загальним правилом, порядок розміщення норма в Особливій частині КК визначається на підставі таких критеріїв:
1) кримінально-правові тюрми об'єднуються в окремі розділи на підставі єдності родового об'єкта посягань - злочини, які посягають на один і той самий родовий об'єкт, об'єднано в одному розділі Особливої частини;
2) послідовність розміщення розділів визначається суспільною небезпекою злочинів, які передбачені нею, - від більш небезпечних до порівняно менш небезпечних посягань;
3) послідовність розміщення норм у межах розділу визначається суспільною небезпекою злочинів, передбачених тією чи іншою статтею Особливої частини, - від більш небезпечних до менш небезпечних посягань.
Всі норми Особливої частини КК за своїм змістом можна поділити на три види: заборонювальні, роз 'нспювальні та заохочувальні.
Переважна більшість норм Особливої частини КК - заборонювальні норми - норми, які у своїй диспозиції встановлюють необхідну сукупність специфічних ознак складу злочину, а у санкції
- види та розміри покарання, які можуть бути призначені судом
винній особі за вчинення діяння, що містить саме ці специфічні
ознаки (наприклад: ч.І ст. 109; ч.І ст. 115; ч.2ст.155;ст.197;ст.257;
ч. 1 ст.378 КК України тощо).
Роз'яснювальні норми Особливої частини - це норми, що містять тлумачення тих чи інших кримінально-правових понять стосовно одного чи групи злочинів. Роз'яснювальні норми містяться як правило у специфічних частинах статті Особливої частини КК
- примітках. Так, наприклад, чотири частини примітки до ст. 185 КК України визначають поняття повторності для певних посягань проти власності, поняття значної шкоди, великих розмірів та особливо'великих розмірів частини злочинів проти власності; примітка до СТ.286 КК України визначає поняття транспортного засобу, яке використовується в цій статті та статтях 287,289,290 КК України. Разом з тим, роз'яснювальні норми можуть міститися і у окремих статтях Особливої частини КК України. Наприклад, ч. 1 ст.401 КК України визначає поняття військового злочину.
У Особливій частині КК містяться також заохочувальні норми, сутність яких полягає в тому, що за певних умов особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності з урахуванням її, так званої, позитивної посткримінальної поведінки. Інститут заохочувальних норм у Особливій частині істотно відрізняється від інституту добровільної відмови при незакінчено-му злочині (ст. 17 КК України) тим, що особа звільняється від кримінальної відповідальності як правило за вчинення закінченого злочину і лише за умови вчинення описаної у заохочувальній нормі поведінки. Крім того, на відміну від інституту звільнення від кримінальної відповідальності на підставі норм Загальної частини КК (Розділ IX КК України), норми Особливої частини про звільнення осіб від кримінальної відповідальності при позитивній посткримі-нальній поведінці застосовуються лише у разі вчинення окремих злочинів. Так, наприклад, ч.2 ст. 111 передбачає умови звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення державної зради, ч.2 ст. 114- умови звільнення від кримінальної відповідальності за шпигунство, ч.З ст. 175 - умови звільнення від кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат тощо. Заохочувальні норми мають важливе значення для попередження та припинення відповідних злочинів, стимулювання посткримінальної поведінки.
Таким чином, система Особливої частини кримінального права становить собою вичерпну сукупність кримінально-правових норм, які розташовані у кримінальному законі у певному порядку та визначають, які саме суспільнонебезпечні діяння є злочинами та які види та розміри покарання можуть бути призначені винним особам за їх вчинення, а також визначають окремі кримінально-правові поняття та встановлюють спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності за окремі злочини.