8. Фінансово-правові основи банківської діяльності в Україні

У сучасному розумінні банківська діяльність - це широкий спектр відносин, що передбачає і визначає фінансово-економічну спроможність і потенціал держави: підприємницьку діяльність -самостійну на власний ризик з метою одержання прибутку; діяльність банків як самостійних суб'єктів господарювання; владно-організаційну діяльність Національного банку України як центрального банку держави - особливого органу державного управління, наділеного державою владними повноваженнями і виключними функціями у сфері грошового обігу.
Згідно Закону "Про банки і банківську діяльність'' банківська діяльність це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їх від власного імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Тобто, згідно закону зміст банківської діяльності спрямовано на виконання передбаченого комплексу банківських операцій. Проте банківська діяльність - один з елементів, що забезпечують функціонування фінансової системи; через банківські правовідносини реалізовується грошово-кредитна політика в державі тощо.
В чинному законодавстві України, у ст.4 Закону "Про банки і банківську діяльність" закріплено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до законодавства України. Разом з тим, законодавство гарантує кожному банку економічну самостійність, рівні можливості на грошовому ринку, свободу конкуренції та ін. Проте, зважаючи на особливу природу банківської діяльності, її роль та значення у реалізації грошово-кредитної політики в державі. Національний банк України наділений низкою владно-організаційних, контрольно-наглядових та інших функцій.
Разом з тим, законодавство гарантує кожному банку економічну самостійність, рівні можливості на грошовому ринку, свободу конкуренції та ін. Проте, зважаючи на особливу природу банківської діяльності, її роль та значення у реалізації грошово-кредитної політики в державі. Національний банк України наділений низкою владно-організапійних. контрольно-наглядових та інших функцій. Зокрема НБУ здійснює ліцензування банківської діяльності; встановлює вимоги щодо капіталізації банків; встановлює економічні нормативи для банків, правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд, інші функції. Тобто, банківська система - це своєрідна економічна та організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового ринку з метою забезпечення державних інтересів та задоволення приватних інтересів членів суспільства на ринку банківських послуг (банків, банківських об'єднань, банківських асоціацій, спілок, фінансових установ, що відповідною мірою здійснюють банківську діяльність та їх клієнтів).
Банки ~ основна ланка грошово-кредитної системи. Згідно Закону "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Багато інститутів здійснюють операції подібні до банківських, але це не означає, що вони є банками. Лише банки, згідно законодавства, мають виключне право здійснювати у сукупності такі операції.
Особливість правового статусу Національного банку України обумовлена Конституцією України, в якій закріплено основну і виключну функцію Національного банку України - забезпечення стабільності грошової одиниці України -гривні, а відтак визначаються органи управління Національного банку України, його взаємовідносини з органами державної влади в Україні тощо. Правовий статус Національного банку України визначено в спеціальному Законі України "Про Національний банк України". Згідно цього Закону Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління. Функції Національного банку України
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Серед інших функцій, НБУ:
- визначає та проводить грошово-кредитну політику;
- монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
- визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій: електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності
та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд;
веде Реестр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах;
здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями;
- організує інкасацію та перевезення банкно г і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
- здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Невиконання Національним банком України своєї основної функції — забезпечення стабільності грошової одиниці — тягне за собою звільнення "Верховною Радою України за поданням Президента України Голови Національного банку та складу його Правління. Це може також викликати зміни в складі Ради Національного банку, що формується Президентом України та Верховною Радою України.
9. Правові основи валютного регулювання та валютного контролю в Україні
Валютні відносини - це різновид грошових відносин, які виникають у процесі функціонування грошей в міжнародному обігу. Чинне законодавство України розрізняє наступні поняття валюти:
"валюта України" - власне валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;
- "'іноземна валюта" - власне іноземна валюта, банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.
Правове регулювання валютних відносин в Україні здійснюється у відповідності до банківського законодавства; на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та інших підзаконних нормативно-правових актів.
Валютне регулювання передбачає видання нормативно-правових актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України; дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України; лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; ліцензування діяльності в сфері здійснення валютних операцій; встановлення способів визначення і використання валюхних (обмінних курсів) іноземних валют, виражених у валюті України; курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях та ін.
Перш за все, необхідно обумовити, що головним органом валютного регулювання в Україні с Національний банк України. Ряд повноважень сфері валютного регулювання покладається також на Кабінет Міністрів України. Валютні операціїможуть здійснювати тііьки уповноважені банки, тобто банки, що одержали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій. В контексті визначення суб'єктів валютних правовідносин, слід зазначити, що важливе значення при здійсненні валютних операцій, має принцип резидентства. Нерезиденти:
фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України. Правове регулювання валютного контролю. Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.
Головним органом валютного контролю є Націонтьний банк України.
Контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через банки, покладається на уповноважені банки, що здійснюють ці операції, а відтак це передбачає виконання функцій агента валютного контролю.
Серед державних органів, наділених контрольними повноваженнями в сфері здійснення валютних операцій, є:
- Органи Державної податкової елужби.
Міністерство зв'язку України в частині додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.
Органи Державної митної служби України здійснюють контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.