4. Фізичні особи-підприємці

Особливості правового статусу фізичних осіб-підприємців
визначаються Главою 5 Цивільного кодексу України2, статтею 128
1У Цивільному кодексі України вони мають назву „фізичні особи -підприємці". 2 Прийняти 16 січня 2003 року. Набрав чинності 1 січня 2004 року.
Господарського кодексу України та іншими актами підприємницького законодавства.
Згідно з ч.І ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Під поняттям „кожен" розуміється фізична особа, яка у встановленому законом порядку набула повної цивільної дієздатності.
Фізичною особою є громадянин України, іноземний громадянин та особа без громадянства.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України за загальним правилом повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). З цього загального правила Цивільний кодекс України передбачає кілька винятків - випадків набуття або надання повної цивільної дієздатності до досягнення 18-річно-го віку. Зокрема, відповідно до ч.З ст. 35 Цивільного кодексу України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів). піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець.
Конституцією України та законом визначається перелік фізичних осіб, які не можуть бути зареєстровані як підприємці.
Відповідно до ч.2 ст. 42 Конституції України законом обмежується підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, згідно з ст. З Закону України „Про статус народного депутата України" від 17.11.1992 р. народний депутат не має права займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою. Відповідно до ст. 6 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 р. депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може займатися підприємницькою діяльністю.
Не мають права займатися підприємницькою діяльністю державні службовці або інші особи, уповноважені на виконання функцій держави (ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р.). До осіб, уповноважених на виконання функцій держави, зокрема, належать керівник місцевої міліції, начальники структурних підрозділів і дільничні інспектори місцевої міліції (Закон Ураїни „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції" від 4.03.2004 p.).
Відповідно до ч.4 ст. 43 Господарського кодексу України підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України, тобто в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Єдиною умовою реалізації фізичною особою свого права на підприємницьку діяльність є її державна реєстрація.
Поряд із умовою реалізації права на підприємництво, законом встановлюються також умови здійснення підприємницької діяльності фізичних осіб-иідприємців. Ці умови водночас є межами свободи підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємиів.
Зокрема, відповідно до ч.б ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов'язаний:
1) у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;
2) повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;
3) додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;
4) не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;
5) вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
6) своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і розмірах, встановлених законом;
7) забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижче від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включа.чи соціальне і медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України;
8) не завдавати шкоди довкіллю;
9) не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.