2. Учасники цивільних відносин (особи у цивільному праві)

Фізичні особи
У ст. 24 Цивільного кодексу України визначено поняття фізичної особи як людини -учасника цивільних відносин. Фізичну особу як суб'єкта цивільно-правових відносин (її правосуб'єктність) характеризують наступні властивості: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність.
Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ше не народженої дитини. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ст. 25 Цивільного кодексу України).
Необхідною правовою ознакою фізичної особи як суб'єкта права є ЇЇІМ'ЯІ Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Фізичній особі як суб'єкту цивільного права властиве також певне місце проживання. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (уси-новлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кільки місць проживання (ст. 29 Цивільного кодексу України).
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Цивільна дієздатність фізичної особи за обсягом (ступенем повноти) поділяється на наступні види: залежно від віку - повий, часткова, неповна; залежно від наявності обставин, з якими закон пов'язує обмеження чи втрату цивільної дієздатності фізичної особи - обмеження цивільної дієздатності судом чи визнання фізичної особи недієздатною.
Часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (до них належать ті, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та егосуються предмета, який має невисоку вартість): здійснювати особисті нсманнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Неповну цивільну дієздатність має фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Крім правочинів, які можуть вчинятися особою, яка має часткову дієздатність, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи: самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.
Фізична особа може бути обмежена у цивільній дієздатності у випадках, передбачених cm. 36 Цивільного кодексу України: якшо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними: якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові пра-вочини.
Фізична особа може бути визнана недієздатною. Підставою цього є хронічний, стішиш ПСИХІЧНИЙ розлад, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; пра-вочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун; відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (ст. 41 Цивільного кодексу України).
Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ст. 43 Цивільного кодексу України).
Про особу у місці постійного проживання можуть бути відсутні відомості більш тривалий термін, ніж один рік (ст 46 Цивільного кодексу України). Передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Правові та організаційні основи діяльності органів реєстрації актів цивільного стану регулюються Законом України від 24 грудня 1993 р. «Про органи реєстрації актів громадського стану».
Акти цивільного стану. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
До актів цивільного стану належать: народження фізичної особи; встановлення її походження; набуття громадянства; вихід з громадянства та його втрата; досягнення відповідного віку; надання повної цивільної дієздатності; обмеження цивільної дієздатності; визнання особи недієздатною; шлюб; розірвання шлюбу; усиновлення; зміна імені; інвалідність; смерть; інші обставини, які започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Окремі акти цивільного стану підлягають державній реєстрації. Такими актами громадянського стану є: народження фізичної особи; її походження; громадянство; шлюб; розірвання шлюбу; зміна імені; смерть (ст. 49 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Опіка та піклування. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 Цивільного кодексу України).
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Кожній фізичній особі від народження або за законом належать особисті немайнові права. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Види особистих немайнових прав. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, Цивільним Кодексом та іншими законами не є вичерпним. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або Інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Фізична особа має невід'ємне право на життя. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя.
Фізична особа мас право на охорону її здоров'я. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги (ст. 283, 284 Цивільного кодексу України).
Фізична особа мас право на ім'я. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Фізична особа мас право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 Цивільного кодексу України).
Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду (ст. 311 Цивільного кодексу України).
Юридичні особи
Суб'єктами цивільних правовідносин є юридичні особи. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 Цивільного кодексу України).
Види юридичних осіб. Найбільш загальним є поділ всіх юридичних осіб на створених за законодавством України та створених за законодавством іноземних держав.
Принципи класифікації юридичних осіб, створених за законодавством України, закріплені у Цивільному кодексі України. Всі такі юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на дві великі групи: юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права (ст. 81 Цивільного кодексу України).
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до етапі 87 Цивільного кодексу України, згідно якої для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановленні! інший порядок їх затвердження.
Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.
Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права. Юридичні особи, залежно від способу, можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ст. 83 Цивільного кодексу України).
Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (ст. 83 Цивільного кодексу України).
Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (ст. 83 Цивільного кодексу України).
Набагато важливішу роль у цивільному обороті відкрають товариства, що поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Підприємницькі товариства здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 Цивільного кодексу Україні І ).
Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками (ст. 113 Цивільного кодексу України).
Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків (ст. 163 Цивільного кодексу України).
Непідприсмницькі товариства - це ті, що не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 85 Цивільного кодексу України). До цього виду організаційно-правових форм юридичних осіб приватного права належать, зокрема, об'єднання громадян (політичні партії та громадські організації), споживчі, дачні, гаражні, садово-городні, житлово-будівельні кооперативи, об'єднання (спілки) власників квартир у багатоквартирному будинку тощо.
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ст. 89 Цивільного кодексу України). Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності (ст. 90 Цивільного кодексу України). Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
З 1 липня 2004 р. державна реєстрація юридичних осіб здійснюється за Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
Цивільна правоздатність юридичної особи. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу України). Юридична особа набуває ЦИВІЛЬНИХ прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Особисті немаинові права юридичної особи. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немаинові права, які можуть їй належати (ст. 94 Цивільного кодексу України).
Відповідальність юридичних осіб. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи,*а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом (ст. 96 Цивільного кодексу України).
Припинення юридичної особи. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом (ст. 104 Цивільного кодексу України).
Ліквідація юридичної особи. Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання ним недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 110 Цивільного кодексу України).
Організаційно-правові форми юридичних осіб публічного права. Організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб публічного права, які за своєю правовою природою є органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, визначаються Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим та прийнятими на їх підставі законами і є предметом регулювання конституційного та адміністративного права.
Державне підприємство створюється компетентним органом державної влади у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Державні підприємства поділяються на державні комерційні підприємства та казенні підприємства (ст. 73-77 Господарського кодексу України).
Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 167 Цивільного кодексу України).
Автономна Республіка Крим та територіальні громади беруть участь у цивільних відносинах на аналогічних засадах.