4. Форми держави

Форма держави є безпосереднім виразником і носієм її сутності і змісту (функцій) держави. Це складне суспільне явище, котре включає в себе три взаємопов'язані елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму.
Форма правління - це спосіб організації державної влади, що включає в себе порядок утворення державних органів і розподіл компетенції між ними. Основними формами правління є монархія і республіка.
Монархія - це така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється одноособово і переходить, як правило, за спадком.-Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства, проте основною формою державної влади стала лише при феодалізмі. В буржуазному суспільстві збереглися здебільшого формальні ознаки монархії.
Основними ознаками класичної монархічної форми правління є наступне:
- існування одноособового глави держави (монарха);
- глава держави здійснює правління безстроково;
- монарх здійснює керівництво державою на свій розсуд;
- влада глави держави має спадковий характер;
- монарх не несе відповідальності за законами даної держави (юридична безвідповідальність).
Монархії поділяються на дві групи: необмежені й обмежені. Необмежена монархія - це форма правління, за якої влада монарха не обмежена дією законів чи повноваженнями державних органів. У рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:
- деспотична монархія, за якої влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнаний божеством або напівбоже-ством. Така форма правління характерна для рабовласницьких держав, насамперед стародавнього сходу (Єгипет, Вавилон, Ассірія, Китай);
- абсолютна монархія - це форма правління, за якої влада монарха зумовлюється його приналежністю до правлячої династії, але йому не надаються божественні почесті (Саудівська Аравія). Обмежена монархія - це форма правління, за якої влада монарха обмежена дією законів чи повноваженнями державних органів. Різновидами обмеженої монархії є:
- дуалістична монархія - це така монархія, за якої глава держави не має законодавчої влади, що перейшла до парламенту, але формує склад уряду, яким керує особисто або через призначеного ним прем'єр-міністра;
- парламентська монархія - це така монархія, за якої влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади, за ним лише формально зберігається статус глави держави, який, як правило, обмежується лише представницькими функціями. Більшість сучасних монархій є парламентськими, їх існування зумовлене національними традиціями (Англія. Японія. Швеція).
Республіка-не така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється виборними органами, котрі обираються наро-лом на певний строк. Основними ознаками республіки є:
- виборність на певний строк глави держави та інших вищих органів державної влади;
- здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;
- юридична відповідальність глави держави у випадках, які передбачені законом;
- загальнообов'язковість рішень верховної державної влади для всіх інших державних органів;
- захист прав та інтересів громадян, взаємна відповідальнісгь особи і держави.
Сучасні республіки поділяються на парламентські, президентські та змішані. Парламентська республіка ~ це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює парламент, який формує повністю відповідальний перед ним уряд (Італія, Австрія, Індія. Греція).
У парламентській республіці можливе існування поста президента, який обирається парламентом, йому підзвітний і має виключно представницькі функції. Іноді президент не обирається і главою держави стає прем'єр-міністр.
Президентська республіка - це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює президент, котрий поєднує повноваження глави держави і глави уряду (США, Аргентина, Мексика).
Змішана республіка (президентсько-парламентська або парламентсько-президентська) поєднує в собі ознаки парламентської і президентської республіки. За такої форми правління парламент набуває повноважень контролю президента щодо формування уряду та здійснення ним виконавчої влади (Франція, Україна, Фінляндія).
Форма державного устрою - це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподіл влади між нею та цими складовими. Форма державного устрою розкриває:
- з яких частин складається внутрішня структура держави;
- яке правове положення складових частин держави;
- як здійснюється розподіл повноважень між центральними і місцевими органами.
Державний устрій може виявлятись у простій або складній формі. Простою формою державного устрою є унітарна держава. Унітарна держава - це форма устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету, усіх ознак державності. Верховна суверенна влада в унітарній державі повністю зосереджена в центрі, а складові держави (воєводства, області, графства) не мають ознак політико-державної самостійності. Деякі унітарні держави (Італія, Україна) включають автономні утворення.
Складними формами державного устрою є федерація і конфедерація. Федерація - цс держава, до якої входять кілька територіальних утворень, що володіють суверенітетом, або мають певні ознаки державності. Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції центральної влади та влади суб'єктів федерації. Цей принцип передбачає договірність у прийнятті спільних рішень, рівне представництво в органах центральної влади. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову систему (США, Російська Федерація).
Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, який створюється для досягнення спільних цілей. За конфедеративного устрою держави, що стають членами конфедерації, зберігають свій суверенітет у внутрішніх і зовнішніх справах.
Форма державного режиму - це сукупність методів і способів здійснення державної влади. Характер існуючого у певній державі режиму визначається обсягом повноважень влади, способами і методами її діяльності, ступенем свободи індивідів. Державний режим може бути демократичним і антидемократичним (авторитарним чи тоталітарним).
Демократичний режим формується у правових державах. Характерні ознаки:
- конституційне проголошення і здійснення соціально-економічних і політичних прав громадян і їх організацій;
дія принципу розподілу влади;
виборність і строковість повноважень центральних і місцевих органів державної влади;
офіційне визнання принципів законності і конституцій-ності;
наявність демократичного законодавства. Антидемократичний режим характеризується:
ліквідацією або значним обмеженням прав і свобод громадян;
- забороною опозиційних партій;
- зосередженням необмеженої влади в руках глави держави чи уряду;
обмеженням ролі виборних органів державної влади і значним розширенням повноважень органів виконавчої влади; верховенством держави над правом.