До корпоративних норм належать:
— норми, що містяться у документах некомерційних, недержавних корпорацій — громадських об'єднань (партій, профспілок, добровільних товариств, що грунтуються на членстві);
— норми, що містяться у документах комерційних корпорацій, насамперед тих, що створюються для підприємницької діяльності (господарських товариств — повних, командитних, акціонерних товариств — відкритих, закритих тощо).
Корпоративні норми — правила поведінки, які встановлені в корпорації (підприємстві, установі, організації) для регулювання відносин між людьми, спрямовані на досягнення цілей її функціонування і виражені в її статутах, положеннях, рішеннях.
Якщо соціальна норма — це правило (зразок) поведінки, яке виражається у ставленні однієї людини до іншої, то корпоративна норма — правило поведінки, встановлене організацією для своїх членів. Нею визначаються обсяг, характер, межа можливого і дозволеного в їх поведінці. В комерційних корпораціях — це норми внутрішньоорганізаційного (внутрішньофирмового) права.
Корпоративні норми комерційних організацій1 розробляються органами управління цих організацій, регулюють відносини між співробітниками корпорації і кредиторами, робітниками корпорації і клієнтами, адресуються їх членам (фундаторам, акціонерам, робочим, службовцям тощо). Хоча вони діють усередині певної організації, як і норми громадських некомерційних об'єднань, між ними є відмінності.
Позаяк норми комерційних організацій породжують права і обов'язки, забезпечені юридичним механізмом державних органів, норми громадських організацій такого забезпечення не мають.
В широкому розумінні система корпоративних норм утворює корпоратив право. Вузьке розуміння використовується в правових системах англо-ам риканського типу. Корпоративне право там прирівнюється до акціонерного права, тобто системи правил поведінки, які регулюють відносини, що складаються усередині акціонерного товариства — підприємства, статутний ка-І пітал якого поділений на рівні частини. Це пояснюється домінуванням ак-Jj ціонерних товариств над підприємствами, основаними на державній форм1І власності,-а також над підприємствами, основаними на приватній (індиві* дуальної) власності.

Спільне у корпоративних норм і норм права полягає у тому, що вони:
• регулюють типові ситуації або вид відносин, а не окремий випадок чи конкретні суспільні відносини;
• мають багаторазове використання, тобто розраховані на багатократне повторення;
• мають однаковий неперсоніфікований характер, тобто застосовуються відразу до багатьох, поіменно не вказаних осіб;
• викладаються у письмових актах, прийнятих в офіційно встановленому порядку уповноваженими органами (державними органами, з'їздами, конференціями, зборами громадських об'єднань та ін.).
Відмінності між корпоративними нормами і нормами права

Корпоративні норми Норми права
1) встановлюються від імені конкретного об'єднання громадян і виражають волю (інтерес) цього об'єднання;
2) обов'язкові тільки для членів цього об'єднання, тобто мають точну кількісну визначеність;
3) забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними заходами, аж до виключення з членів об'єднання; щодо забезпечення їх державою, то воно може бути тільки опосередкованим;
4) не повинні суперечити нормам права, санкціям, встановленим у нормативно-правових актах;
5) є додатковими стосовно норм пРава, виданим державою.
1) встановлюються від імені держави і виражають волю всього народу (через поєднання громадських, групових
і особистих інтересів);
2) обов'язкові для всіх громадян держави, тобто не мають кількісної визначеності;
3) забезпечуються, крім інших способів, державним
примусом;
4) не залежать від змісту корпоративних норм;
5) є основними стосовно корпоративних норм; формулюють загальнообов'язкові (у тому числі для корпорації) санкції.
Корпоративні норми (норми всіх організацій, включаючи підприємницькі) слід розглядати як норми, що заповнюють прогалини в нормативній системі права і мають субсидіарний (допоєний) характер. Корпоративними нормами повинні регулюватися лише ті відносини, що зачіпають основи життя колективу (використання фінансів, встановлення умов праці, заохочення робітників, порядок застосування заходів відповідальності тощо), тобто трудові і організаційно-управлінські.
Корпоративні норми, що містяться в локальних нормативних актах, мають правовий характер і тісно пов'язані з нормами права, виданими державою, тому що:
1) в виданих державою нормах права передбачається можливість колективу корпорації регулювати свою поведінку самостійно;
2) в нормах права визначаються напрямки корпоративного регулювання за допомогою зазначення цілей і завдань суспільного і державного розвитку, того чи іншого нормативно-правового акта або призначення того чи іншого виду громадської діяльності;
3) в нормах права вказуються межі корпоративного регулювання (наприклад, відповідно до Кодексу законів про працю України, додаткові пільги для робітників можуть встановлюватися підприємствами лише за рахунок власних коштів);
4) від корпоративних норм, так само як і норм права, виданих державою, вимагається відповідність природі права як мірі справедливості і свободи, принципам права (загальним, галузевим, міжгалузевим);
5) норми права у певних випадках визначають і процедуру прийняття корпоративних норм;
6) корпоративні норми по своїм змістом не повинні суперечити нормам загальнодержавним;
7) корпоративні норми, хоча й опосередковано, забезпечуються державним примусом.
Юридичне значення корпоративних норм полягає насамперед у тому, що вони визначають правосуб'єктність корпорації-У разі їх порушення є можливість звернутися до компетентних правоохоронних органів. Так, при порушенні положень установчих документів акціонерного товариства, наприклад, про по-, рядок розподілу прибутку, зацікавлений суб'єкт може оскаржити ухвалене рішення у судовому порядку.
На відміну від корпоративних норми, що містяться у статУ max політичних партій, не мають правового характеру. Тому ви-несення рішення про порушення статуту політичною партією оскаР' женню в судовому порядку не підлягає.