В міру розвитку людського суспільства народжувалась і розвивалася система певних положень (установок), що регулюють відносини між різними суспільними категоріями (соціальними елементами): родами, племенами, народами, націями, державами. До теперішнього часу ця система охоплює держави, міжнародні (міждержавні) організації, різні об'єднання держав (рух неприєднання, група 77 та ін.), нації і народи, що борються за незалежність, і деякі державоподібні утворення. Це, отже, міждержавна система. Вона містить у собі не тільки зазначені суб'єкти, але й відносини між ними'.
Ці відносини носять дуже різноманітний характер і регулюються різними соціальними нормами, які в їхній сукупності можна визначити як .нормативні системи. До подібних нормативних систем варто віднести моральні, економічні, політичні, релігійні, етичні та інші системи міжнародного характеру. Поряд із цими системами існують і діють системи норм міжнародного публічного права. Усе це являє собою міжнародну нормативну систему.
Водночас система норм міжнародного публічного права як елемент загальної міжнародної нормативної системи має цілком самостійне значення і, володіючи деякими спільними рисами, властивими іншим нормативним системам (регулювання тих або інших міжнародних відносин з метою досягнення спільного результату), у той же час має істотні відмінності. У загальному плані ці відмінності полягають у:
- об'єктивно існуючій цілісності внутрішньо взаємозалежних елементів міжнародно-правової системи;
- стрункості структури всієї системи;
- складі конкретних елементів системи;
- особливій юридичній природі виникнення норм системи;
- особливому юридичному характері впливу на суб'єктів відносин (механізмі правового регулювання).
Внаслідок цих відмінностей та інших особливостей міжнародне публічне право являє собою особливу правову систему договірних і звичайних юридичних норм, що регулюють правовідносини держав та інших суб'єктів міжнародного права з метою забезпечення миру і співробітництва.
Це дуже коротке і в той же час загальне визначення, і воно потребує деяких коментарів. Насамперед це стосується вислову "особлива система". Чому особлива? Тому, що:
- склад правових норм особливий - договірні і звичайні;
- склад суб'єктів правовідносин особливий - насамперед, держави;
- цілі великі - звільнити прийдешні покоління від бідувань війни і знову укріпити віру в основні права людини, у гідність і цінність людської особистості.
Необхідно також підкреслити поняття:
- система, а не сукупність, оскільки всі елементи системи тісно взаємозалежні між собою;
- правова, оскільки норми системи носять обов'язковий (юридичний) характер, що забезпечується дією механізму міжнародно-правового регулювання.
Як правовій системі міжнародному публічному праву властиві деякі загальні ознаки національних систем права. Це виражається в тому, що:
- вона має державно-вольовий характер;
- вона являє собою систему юридичних норм, що регулюють певні суспільні відносини;
- дотримання норм міжнародного публічного права забезпечується спеціально розробленими заходами і навіть, у певних випадках, державним примусом.
Міжнародне публічне право відрізняється від національного права:
- за суб'єктами права;
- за предметом правового регулювання;
- за способом утворення;
- за способом реалізації.
Статут Організації Об'єднаних Націй. Преамбула.
Як особливість міжнародного права і насамперед, стосовно внутрішньодержавного права, слід зазначити його міждержавний характер, відсутність апарату примусу, сполучення договірних і звичаєвих норм, особливий координаційний характер регулювання правовідносин.
Міжнародному праву властиві такі характерні риси, як історизм, об'єктивізм, узгодженість волі держав, добровільність у прийнятті на себе зобов'язань і сумлінність їх дотримання, загальне визнання.
Міжнародне право тісно взаємопов'язане із зовнішньою політикою, дипломатією, міжнародними відносинами і релігією. Цей взаємозв'язок виявляється в тому, що зовнішня політика кожної держави, яка здійснюється за допомогою дипломатії, повинна враховувати положення міжнародного права і жодним чином не суперечити їм. Положення міжнародного права виступають як юридичний регулятор міжнародних відносин, що розвиваються дипломатичними засобами. До того ж норми міжнародного права створюються у процесі розвитку міжнародних відносин, де кожна держава прагне провести свою політику. Важливим інструментом у цьому служить і дипломатія, що сприяє досягненню узгодження волі на добровільній основі. Весь цей складний процес протікає в рамках міжнародного права і нерідко під певним впливом релігії. Особливо значним цей вплив був на ранніх стадіях розвитку міжнародного права і в середні віки. Однак і тепер вплив релігійних догматів досить великий. Існують релігійні міжнародно-правові системи, наприклад, мусульманське право.
За характером регульованих правовідносин міжнародне публічне право слід відрізняти від міжнародного приватного права. Публічне - регулює відносини лише між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Приватне - регулює цивільно-правові, трудові й інші відносини держав, а також фізичних і юридичних осіб різних держав і в силу цього носить міжнародний характер. Часто такі правовідносини укладаються в розвиток міждержавних договорів. У цьому виявляється зв'язок міжнародного публічного права з приватним правом при домінуючій ролі публічного права. Однак варто зауважити, що в доктрині питання про співвідношення міжнародного публічного і приватного права однозначного рішення немає і погляди вчених розходяться. За своєю загальною структурою міжнародне публічне право поділяється на загальну й особливу частини. Загальна частина вивчає всі основні критерії і поняття міжнародного публічного права.
Особлива частина розглядає більш детально ряд галузей міжнародного публічного права (право міжнародних договорів, право міжнародних організацій, міжнародні гуманітарне, морське, повітряне та інші права). Вивчення загальної частини в сукупності з особливою дає найбільш повне уявлення про міжнародне публічне право в цілому.