Визначення загального поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи обумовлено знаннями в галузі бухгалтер-ського обліку, потрібними для розв’язання питань, які виникають у судово-слідчій практиці. У кожному конкретному випадку ви-користовується не вся сукупність бухгалтерських знань, а лише ті з них, що необхідні для відповіді на поставлені запитання. При цьому бухгалтер повинен мати необхідну кваліфікацію і бути компетентним у своїй спеціальності.
В економічній літературі немає єдиного визначення предмета судово-бухгалтерської експертизи. За В. Д. Понікаровом, «…предмет судово-облікової експертизи визначається конкретними по-ставленими завданнями і змістом питань, які вона вирішує. Як правило, основні питання, на які повинен дати експерт відповідь у своєму висновку, пов’язані з обґрунтуванням висновків прове-деної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, яке перевіряється» .
За Л. Ф. Алексеєвою, «…предметом судово-бухгалтерської експертизи слід уважати відображення фінансово-господарської діяльності підприємства у відповідних документах. Отже, пред-метом судово-бухгалтерської експертизи є бухгалтерські прове-дення, які відбивають фінансово-господарську діяльність і є її ча-стиною» .
За М. І. Камликом, «…предметом судової бухгалтерії є нега-тивні зміни в господарській діяльності підприємств і організацій, які спричинені будь-якими деструктивними факторами» .
Таким чином, на наш погляд, предметом судово-бухгалтерської експертизи є бухгалтерські операції, що відбивають фінансово-господарську діяльність і разом з тим є певною мірою її частиною.
Це поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи базу-ється на тому, що його сутність характеризується такими особли-востями:
 зв’язком з господарською діяльністю;
 відображенням у бухгалтерському обліку;
 колом питань, поставленими слідчим (судом) експерту-бухгалтеру;
 наявністю висновку, зробленого спеціалістом у галузі бухгалтерського обліку.
Проте необхідно розрізняти поняття судово-бухгалтерської експертизи як дослідження явищ господарської діяльності і предмета судово-бухгалтерської експертизи, яка проводиться у конкретній справі.
У першому випадку предметом експертизи є питання, які вхо-дять до компетенції бухгалтера-експерта, у другому — предме-том експертизи є питання слідчого або суду, що поставлені бух-галтеру-експерту у конкретній справі.
Поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи тісно пов’язане з поняттям об’єкта експертного дослідження.
Об’єктами судово-бухгалтерської експертизи є:
1. Облікові бухгалтерські документи:
а) первинні, які фіксують господарські операції, що розгляда-ються в справі (вимоги, банківські доручення, касові ордери, наря-ди, транспортні документи, платіжні відомості, квитанції тощо);
б) зведені (згруповані відомості, особові рахунки, накопичу-вальні таблиці та ін.).
2. Облікові регістри, в яких відображені господарські опера-ції (книги, журнали-ордери, оборотні відомості, картки обліку тощо).
3. Комп’ютерна інформація.
4. Документи бухгалтерської звітності (звіти касирів, авансові звіти, товарні звіти матеріально відповідальних осіб та ін.).
5. Форми фінансової звітності підприємства.
6. Матеріали інвентаризацій (інвентарні описи, звіряльні ві-домості, протоколи рішень інвентаризаційних комісій, пояснення матеріально відповідальних осіб).
7. Акти проведених ревізій.
8. Інші офіційні документи (накази про прийняття на роботу і звільнення, трудові договори і контракти, договори про мате-ріальну відповідальність, листування з банками, різні довідки тощо).
9. Протоколи допитів звинувачуваних та свідків, протоколи очних ставок, огляд і вилучення документів.
10. Неофіційні документи, що мають значення для судово-бухгалтерської експертизи.
11. Висновки експертів інших галузей знань (товарознавчої, будівельної, технологічної та ін.).
12. Інші документи, що регламентують діяльність суб’єкта.
Проте основна діяльність експерта-бухгалтера пов’язана з до-слідженням бухгалтерських документів, які відповідно до ст. 83 КПК передбачені в числі джерел доказів відносно справи, що розглядається. Якщо ж такий документ є знаряддям злочинності (підроблене доручення і накладна, згідно з якими отримано і привласнено товарно-матеріальні цінності) або несе на собі сліди злочину (інвентаризаційний опис і звіряльна відомість, які вста-новлюють нестачу цінностей), то він (документ) згідно зі ст. 78 КПК являє собою речовий доказ.
Визнання слідчим документа речовим доказом оформляється відповідною постановою, і це відбивається в протоколі огляду (ст. 190, 191 КПК). Після цього документ долучається до справи, при цьому в ній залишається протокол огляду документа і розпи-ска особи, яка прийняла документ на зберігання.
Важливим джерелом інформації для правильної оцінки пода-них даних під час проведення судово-бухгалтерської експертизи є нормативно-правові акти України: Конституція і закони Укра-їни, кодекси України; акти Верховної Ради України норматив-ного характеру; укази і розпорядження Президента України; по-станови і розпорядження Кабінету Міністрів України; накази, положення, інструкції, правила та інші нормативні акти мініс-терств, відомств, інших центральних органів державної вико-навчої влади, господарського управління та контролю після їх державної реєстрації, здійсненої Міністерством юстиції Украї-ни; нормативно-правові акти відділів, управлінь, інших служб місцевих органів державної виконавчої влади, господарського управління та контролю, зареєстрованих управліннями юстиції обласних державних адміністрацій; постанови Правління Наці-онального банку України; рішення і висновки Конституційного Суду України.
Експерт-бухгалтер може досліджувати лише ті документи, які є в справі і надані йому слідчим або судом.
Якщо в основу дослідження покладена лише ксерокопія доку-мента, то експерт має зазначити це у своєму висновку.
Документ, наданий на дослідження експерту, має бути переві-рений ним як з формального боку, так і за суттю відображених у ньому операцій. Згідно з Положенням про документальне забез-печення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88), для того щоб документ мав юридичну силу і доказовість, він має містити всі передбачені обов’язкові реквізити.
Усі документи, з якими працює експерт, можна класифікувати як доброякісні та недоброякісні.
Доброякісний документ — це документ, який за формою і змі-стом відповідає вимогам чинного законодавства й точно відо-бражає проведену господарську операцію.
Недоброякісний документ — це документ, який не відповідає вимогам чинного законодавства, неправильно оформлений, не ві-дображає дійсно виконану господарську операцію або показує її в перекрученому вигляді.
Експерт-бухгалтер не вправі втручатися у вирішення питання про дійсність документів, це виходить за межі його компетенції.
Таким чином, до об’єктів судово-бухгалтерської експерти-зи належить уся первинна документація, в якій із застосу-ванням грошових та натуральних вимірників відобража-ється фінансово-господарська діяльність суб’єкта, а також бухгалтерські регістри, фінансова звітність, роз-порядчі та інші документи, що регламентують діяльність суб’єкта.