Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів досліджен-ня, за допомогою яких з’ясовуються об’єктивні обставини здійс-нення тих чи тих дій у конкретних справах.
Порядок призначення судової експертизи визначений Кримі-нально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсь-ко-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ (див. дод. 1), Ін-струкцією про призначення та проведення судових експертиз, за-твердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
З ухваленням даних нормативно-правових актів підвищилась роль судової експертизи в системі судочинства.
Експертиза — це дослідження будь-якого питання обізнаною особою-експертом (від лат. expertus — досвідчений). Вона при-значається у випадках, коли для розв’язання певних питань під час провадження у справі потрібні наукові, технічні або інші спе-ціальні знання (ст. 75 КПК України, ст. 57 ЦПК України, ст. 41 ГПК України). Такі експертизи дістали назву судових, оскільки виконуються за призначенням судових органів, органів попере-днього слідства чи прокуратури. Випадки, коли призначення екс-пертизи у кримінальних справах є обов’язковим, перелічені в ст. 76 КПК України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» «…судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які мі-стять інформацію про обставини справи, що перебуває у прова-дженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».
Наведене формулювання має суттєві недоліки, а саме:
 воно не розкриває поняття «експерт»;
 ставить дослідження експерта у залежність від початку про-вадження справи відповідних органів чи суду.
Закон України «Про судову експертизу» регламентує тільки загальні гарантії, права та обов’язки експерта в процесі.
Експерт — фахівець, який здійснює експертизу.
Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.
Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійсню-ються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:
1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визна-чають права та обов’язки експерта і суб’єкта, яким призначено експертизу.
2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призна-чення і проведення.
3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використан-ні спеціальних знань з різних галузей народного господарства.
4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.
Основним нормативно-правовим документом, що регламентує правоохоронну діяльність та її зв’язок із судовими експертизами, є Конституція України, яка передбачає:
Стаття 60
• Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпоря-дження чи накази.
• За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 61
• Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпо-відальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
• Юридична відповідальність особи має індивідуальний ха-рактер.
Стаття 62
• Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не мо-же бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним ви-роком суду.
• Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
• У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідстав-ним засудженням.
Стаття 63
• Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
В обґрунтуванні юридичної відповідальності окремих фізич-них та юридичних осіб судова експертиза відіграє важливу роль. Вона здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності та повноти дослідження.