У спеціальній літературі практично не висвітлюються відмінності ревізій, що призначаються і проводяться на вимогу правоохоронних органів, від тих, що здійснюються планово.
Ревізія, призначена на вимогу осіб, що проводять дізнання, слід-чих, прокурора чи суду у справах, що перебувають в їх проваджен-ні, є ефективним засобом збирання доказів, які зафіксовані в доку-ментах і мають бути виявлені під час документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства. Мета такої реві-зії — за ревізованими документами встановити, чи законні й доцільні проведені підприємством операції, чи свідчать вони про нестачі, розтрати, привласнення грошових коштів і матеріальних цінностей, інші господарські злочини та фінансові зловживання. Інколи пара-лельно (і дуже зрідка самостійно) можуть ставитися завдання і щодо перевірки законності тих чи інших операцій і правильності ведення бухгалтерського обліку (у випадках, коли це може стосуватися фак-тів розкрадання та інших економічних злочинів).
Необхідно розрізняти ревізію, що призначається у зв’язку з кримінальною справою, і ревізію, яка призначається вищою ор-ганізацією відносно конкретного підприємства, фірми, установи, організації. Ці ревізії в економічній літературі прийнято відрізня-ти за такими критеріями (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
ВІДМІННОСТІ МІЖ ТИПАМИ РЕВІЗІЇ

№ з/п	Ревізія, призначена вищою організацією	Ревізія, призначена слідчим (судом)
1	Юридичною підставою призначення ревізії є Закон України «Про державну контрольно-реві­зійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ	Юридичною підставою призначен­ня ревізії є розд. 5, ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію» і постанова слід­чого (суду)
2	Призначається за рішенням керів­ника організації	Призначається на вимогу слідчого (суду)
3	Є обов’язком вищої організації	Фактична підстава — наявність у кримінальній справі даних, що свідчать про можливість виявлення певних злочинних фактів
4	Є методом управлінського господарства	Є способом збирання доказів
5	Завдання ревізії — перевірка законності операції взагалі, дотримання фінансової дисципліни, правильності постановки бухгалтерського і матеріального обліку, наявності первинних доброякісних документів	Завдання ревізії обмежується встановленням і (рідше) перевіркою фактів розкрадань і інших зловживань

Право слідчого вимагати призначення ревізії передбачене кримінально-процесуальним кодексом України і обумовлене не-обхідністю повноти дослідження.
Слідчий, вимагаючи призначення ревізії, переслідує конкретні цілі. Вони спрямовані на виявлення або перевірку фактів злочи-нів або обставин, що сприяли їхньому виникненню.
Документальна ревізія, що проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, залишаючись методом фінан-сово-економічного контролю, водночас є способом збирання до-казів.
Проведення документальної ревізії за ініціативою органів внутрішніх справ уважається необхідним у таких практичних си-туаціях:
 якщо в результаті аналізу обліково-бухгалтерської документації встановлено сліди або окремі факти злочинної діяльності посадових або матеріально відповідальних осіб підприємства і є підстави вважати, що на підприємстві скоєно й інші (ще не ви-криті) злочини;
 якщо виявлено злочинні зв’язки об’єкта господарювання, що перевірявся, з іншими підприємствами або організаціями;
 коли доведено, що підозрювана (звинувачувана) особа скої-ла корисливий злочин на даному підприємстві і є підстави вважа-ти, що, працюючи на попередньому місці роботи на такій самій посаді, вона скоїла злочин і там;
 якщо дізнавач або слідчий має матеріали інвентаризації, які свідчать, що в результаті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів викриті великі нестачі або лишки;
 якщо дізнавач або слідчий має матеріали комплексної реві-зії, в яких містяться дані про факти порушень корисливої спря-мованості, і які потребують додаткової перевірки діяльності пев-них посадових або матеріально відповідальних осіб підприємства.
Ревізія, що проводиться на вимогу слідчого, як правило, об-межується перевіркою лише окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи. Слідчий повідомляє ревізору про вже відомі методи здійснення злочину, що залишили сліди в тих чи інших документах.
Вимоги про проведення документальної ревізії згідно зі ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України мають бу-ти обов’язковими до виконання. Рішення слідчого про призна-чення ревізії згідно з вимогами Кримінально-процесуального ко-дексу України має бути оформлене відповідною постановою.
Постанова про призначення ревізії складається з таких частин:
 описова;
 ухвалююча.
В описовій частині наводяться вимоги слідчого про прове-дення ревізії та вказуються підстави для її проведення.
В ухвалюючій (основній) частині формулюється коло конкретних питань, на які ревізор повинен дати повні, точні й обґрунто-вані відповіді.
Підставами для вимог слідчого призначити ревізію є:
• наявність у справі даних про окремі порушення законодав-ства України;
• умотивоване клопотання звинувачуваного про перевірку за допомогою дослідження бухгалтерських документів його свід-чень, які спростовують пред’явлені звинувачення;
• необхідність перевірити за обліковими даними зізнання зви-нувачуваного в здійсненні злочинів, під час яких використовува-лись бухгалтерські документи;
• обґрунтована думка бухгалтера-експерта про неможливість дати висновок згідно з поставленими перед ним запитаннями без попереднього проведення ревізії.
Таким чином, питання про призначення ревізії може бути поставлене з ініціативи як слідчого, прокурора, суду, особи, яка провадила дізнання, так і обвинувачуваного.
Вимога про призначення ревізії правоохоронними органами повинна ґрунтуватися на конкретних матеріалах:
 виявлення у справі окремих фактів — злочинів, з яких ви-пливає необхідність документальної перевірки всієї діяльності окремих підрозділів підприємства або певної посадової особи (необхідність виявлення окремих фактів розкрадань з викорис-танням первинних документів, установлення фактів обманюван-ня покупців тощо);
 обґрунтована вимога звинувачуваного про перевірку його свідчень, що суперечать звинуваченням, через дослідження первинних документів та облікових регістрів (конкретні посилання на незадо-вільний стан обліку та звітності на цьому підприємстві тощо);
 необхідність перевірки за первинними документами зізнан-ня звинуваченого про скоєння зловживань з використанням бух-галтерських документів;
 обґрунтований висновок бухгалтера-експерта про неможли-вість надати висновок за поставленими перед ним запитаннями без попереднього проведення ревізії.
Правоохоронні органи, як правило, звертаються до контроль-но-ревізійних органів, податкових інспекцій та аудиторських служб з умотивованою постановою про проведення ревізії. У свою чер-гу, керівники служб зобов’язані забезпечити проведення таких ревізій у терміни, узгоджені із судовими органами, органами прокуратури, слідства та дізнання.
Проведення ревізій з ініціативи правоохоронних органів відповідно до чинного законодавства покладене на Державну контроль-но-ревізійну службу України. Проте до проведення таких ревізій можуть залучатися й інші державні контролюючі органи (митні, податкові, установи Пенсійного фонду, Фонду соціального стра-хування України), а також незалежні спеціалісти. Основними ви-могами, які пред’являються особам, що беруть участь у ревізії, є компетентність і професіоналізм, об’єктивність і неупередженість.
Важливо, щоб ревізор чітко уявляв собі загальну картину роз-слідуваних зловживань. А тому до початку ревізії корисно озна-йомити ревізора з матеріалами справи, попередньо роз’яснивши йому зміст ст. 387 Кримінального кодексу України, що передба-чає кримінальну відповідальність за розголошення даних досудо-вого слідства або дізнання:
 розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому за-коном порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, — ка-рається штрафом від п’ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років;
 розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчи-нене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, — карається штрафом від ста до трьохсот неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися пев-ною діяльністю на строк до трьох років .
Після призначення ревізії слідчий повинен установити тісний контакт з ревізором. У свою чергу в процесі проведення ревізії ревізор тісно взаємодіє з органом дізнання або слідчим.
Підсумковим документом, що завершує проведену ревізію, є акт, що прилучається до кримінальної справи. У ньому мають бу-ти повно й об’єктивно відбиті результати проведеної ревізії.
Акт ревізії має відповідати таким вимогам:
 він ґрунтується тільки на даних первинних документів, за-писах в облікових регістрах і звітності підприємства, містить по-силання на них;
 у ньому описуються конкретні факти і дії певних посадових осіб;
 усяке порушення законодавства має бути всебічно дослі-джене, мають бути виявлені причини і винуватці порушень у тих межах, у яких це може бути встановлено засобами ревізії;
 акт має бути оформлений належним чином, написаний чітко і грамотно.
Щоб підсумковий акт ревізії не був перевантаженим однако-вими фактами, їх необхідно оформити в спеціальних відомостях, довідках, актах, а саме:
 акт перевірки наявних грошових коштів у касі;
 акти інвентаризації матеріальних цінностей;
 довідки про необґрунтоване списання цінностей понад нор-ми природних втрат;
 відомість перевищення ліміту залишків наявних грошей у касі;
 відомість використання грошових коштів не за призначенням;
 відомість перевищення ліміту готівкового грошового обігу;
 відомість переплати за авансовими звітами;
 відомість неповного відрахування податків із заробітної плати;
 розрахунок сум штрафних санкцій за порушення валютного і податкового законодавства тощо .
Перелічені відомості, акти і довідки мають бути підписані ре-візором, керівником і головним бухгалтером підприємства, орга-нізації чи установи, що перевіряються, і додані до підсумкового акта ревізії.
У випадках, коли виявлені порушення можуть бути приховані чи коли за встановленими фактами необхідно вжити термінових заходів для усунення порушень і притягнення до відповідальнос-ті винних осіб, коли виявлені обставини неможливо підтвердити іншими документами, а також на вимогу правоохоронних органів складають проміжний акт.
Проміжний акт підписують керівник ревізійної бригади і по-садові особи підприємства, що перевіряється, котрі брали участь у перевірці й були присутні під час проведення контрольних дій. У ньому в обов’язковому порядку вказуються посади, прізвища та ініціали осіб, відповідальних за діяльність ділянки роботи, що перевіряється. Зафіксовані в проміжному акті порушення і зло-вживання коротко викладаються в підсумковому акті ревізії, а сам проміжний акт при цьому розглядається як підтверджуючий їх документ.
Проміжний акт разом із підтверджуючими документами і по-ясненнями відповідних посадових і матеріально відповідальних осіб негайно, не чекаючи завершення ревізії, направляється пра-воохоронному органу, з ініціативи якого проводиться перевірка.
Термін проведення ревізії, організованої за постановою про-курора чи слідчого, не має перевищувати одного місяця, а строк проведення суцільної ревізії чи ревізії, що потребує зустрічних перевірок, — трьох місяців. У виняткових випадках через особ-ливу складність і важливість висновків цей термін може бути продовжений за узгодженням із правоохоронним органом, що призначив ревізію.
Після одержання матеріалів документальної ревізії слідчий повинен їх оцінити відповідно до ст. 67 КПК України. Матеріали ревізії ретельно перевіряються та вивчаються з позиції правових вимог та за суттю.
За результатами оцінки матеріалів ревізії слідчий або дізнавач можуть зробити висновок про необхідність проведення додатко-вої або повторної ревізії. Причому для з’ясування окремих пи-тань, що виникнуть під час аналізу й оцінювання матеріалів реві-зії, слідчий або дізнавач можуть залучати не лише ревізора, а й іншого спеціаліста, котрий запрошується як консультант.
Акти ревізії належать до доказів, за допомогою яких слідчий або суд установлюють фактичний стан речей у сукупності з ін-шими доказами по справі. Власне кажучи, слідчий або суд зви-чайно допитують ревізора як свідка й одночасно з’ясовують пра-вильність складання акта і проведення ревізії. Частина документів, що являє собою речовинні докази, разом з актом, протоколом огляду і відповідними постановами долучаються до справи.
Якщо ж питання за матеріалами справи не можуть бути вирі-шені згаданими способами, а потребують офіційного висновку неупередженого і кваліфікованого спеціаліста у сфері бухгалтер-ського обліку й аналізу господарської діяльності, призначається судово-бухгалтерська експертиза.