Економічні правопорушення — це протиправна дія-льність, що охоплює різні сторони зловживання державною й економічною владою, зазіхає на порядок управління фінансово-господарською діяльністю, завдає істотної шкоди економічній безпеці країни, заподіює матеріальний і моральний збиток інте-ресам держави, більшості підприємницьких структур і громадян, має, як правило, інтелектуальний характер, відбувається під при-криттям законної економічної діяльності та з використанням службового становища як фізичними, так і юридичними особами з метою незаконного одержання доходів.
Виявлення і розкриття правопорушень потребує не тільки юри-дичних знань, знань в області криміналістики, а і спеціального до-свіду в різних сферах економіки (оподаткуванні, ціноутворенні, фінансуванні, кредитуванні, бухгалтерському обліку, контрольно-ревізійній діяльності та державно-фінансовому контролі).
Для неухильного контролю за дотриманням правових норм, охорони існуючих суспільних відносин, закріплених у правових актах для забезпечення правопорядку, держава створює уповно-важені органи, які називаються правоохоронними.
До державних правоохоронних органів в Україні належать:
 Міністерство юстиції;
 органи внутрішніх справ (Міністерство внутрішніх справ);
 прокуратура;
 суд;
 адвокатура;
 служба безпеки.
Діяльність правоохоронних органів під час здійснення еконо-мічного контролю забезпечується певними нормативними доку-ментами законодавства України (з урахуванням унесених змін та доповнень), що регулюють права та обов’язки правоохоронних органів.
Основними нормативно-правовими документами, які регу-люють права і обов’язки правоохоронних органів під час здій-снення їхніх функцій у сфері боротьби з господарськими зло-чинами, є:
 Конституція України від 28.06.1996 № 234 К/96 ВР;
 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ, що набув чинності з 01.09.2001;
 Указ Президента України «Про Національну програму бо-ротьби з корупцією» від 10.04.1997 №319/97;
 Розпорядження Президента України «Про заходи щодо ак-тивізації боротьби з корупцією і організованою злочинністю» від 10.02.1995 № 35/95-рп;
 Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю» від 21.07.1994 № 396/94;
 Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 № 2135-ХІІ;
 Кримінально-процесуальний кодекс України (Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 28.12.1960);
 Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ;
 Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ;
 Закон України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-ХІІ;
 Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 № 3341-ХІІ;
 Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 № 356/95-ВР;
 Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд» від 21.06.2001 № 2538-ІІІ (з 01.06.2002 цей Закон утратив чинність згідно із Законом України від 07.02.2002 № 3018-ІІІ) та інші.
Свою діяльність правоохоронні органи здійснюють у тісній взаємодії з іншими міністерствами і відомствами, для чого в них можуть уводитися посади помічників керівників з питань взає-модії в боротьбі з організованою злочинністю.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р.
№ 3341-ХІІ, НБУ, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, митні органи України, а також інші державні органи, що мають право контролю за дотриманням організаціями і громадянами законодавства України, з метою боротьби з органі-зованою злочинністю зобов’язані:
 здійснюючи в межах своєї компетенції контрольні функції, виявляти неправомірні дії організацій і громадян, що свідчать про злочинну діяльність і умови, які створюються для такої дія-льності;
 передавати відповідним спеціальним органам одержані під час здійснення контрольних функцій і аналізу отриманої інфор-мації;
 за дорученням спеціальних органів проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки й інші контрольні дії з дотримання законодавства України організаціями і громадянами;
 розробляти пропозиції з удосконалення законодавства, спрямовані на усунення умов, що сприяють злочинній діяльності.
До функцій органів міліції, а також спеціалізованих підрозді-лів у боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внут-рішніх справ і Служби безпеки України відносять:
• одержання за письмовою вимогою від установ банків, а та-кож кредитних, митних, фінансових та інших підприємств, уста-нов і організацій (незалежно від форми власності) інформації і документів про операції, рахунки, вкладення, внутрішні та зов-нішні економічні договори фізичних і юридичних осіб;
• залучення до проведення перевірок, ревізій та експер-
тиз кваліфікованих спеціалістів контрольних і фінансових ор-ганів;
• отримання інформації з автоматизованих і довідкових сис-тем, які створюються Верховним судом України, Генеральною прокуратурою, Антимонопольним комітетом, Фондом державно-го майна, міністерствами, відомствами, іншими державними ор-ганами України.
Під час виконання цих обов’язків правоохоронні органи, які регулюють економічний контроль, здійснюють свою діяльність досить ефективно і при цьому виконують основну функцію — захищають права громадян.
Таким чином, у здійсненні економічного контролю право-охоронні органи відіграють важливу роль, оскільки охорона інтересів держави, підприємців і споживачів у господарській сфері є основною метою чинного законодавства, забезпе-чення дотримання норм якого і покладено на систему пра-воохоронних органів.