Правильність нарахування єдиного податку суб'єктами малого підприємництва залежить від таких факторів:
- достовірність бази оподаткування;
- правильність застосування ставки єдиного податку;
- відсутність арифметичних помилок.
Порядок визначення бази оподаткування єдиним податком ми розглянули у попередньому розділі.
Ставки єдиного податку визначені у статті 3 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99: «Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
- б відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами і доповненнями;
- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку».
Обрана ставка зазначається у заяві суб'єкта малого підприємництва та фіксується у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
Крім того, ревізор повинен перевірити відсутність можливих арифметичних помилок у розрахунках суми єдиного податку, які здійснив суб'єкт малого підприємництва.
Під час перевірки правильності нарахування, узгодження та сплати єдиного податку ревізор повинен враховувати, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у редакції Указу від 28.06.99р. №746/99 передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку, який не включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. №1251-ХІІ зі змінами і доповненнями. Тому підприємства повинні застосовувати терміни узгодження та сплати єдиного податку, які визначені не у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІП від 21.12.2000р. зі змінами і доповненнями, а у статті 3 Указу Президента України Указу від 28.06.99р. №746/99.
Згідно з цим Указом суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи повинні сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, а також копії платіжних доручень про сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про зарахування коштів.
Якщо останній день строку подання розрахунку чи сплати єдиного податку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.
У системі бухгалтерського обліку підприємства інформацію про суми та терміни сплати єдиного податку ревізор може отримати на субрахунках до синтетичного рахунка 31 «Рахунки в банках», дані яких повинні підтверджуватись виписками банківських установ та первинними документами.