На початку перевірки ревізор повинен визначити, чи належить підприємство — об'єкт перевірки до категорії тих підприємств, що мають право застосовувати спрощену систему оподаткування згідно з вимогами Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99.
Законом України від 19.10.2000р. № 2063-ІП «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено правові основи державної підтримки малого підприємництва. У статті 1 цього Закону дано визначення поняття суб'єкта малого підприємництва, тобто встановлено, які суб'єкти підприємницької діяльності належать до категорії суб'єктів малого підприємництва, а саме:
- фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
- юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
У процесі перевірки ревізор повинен зважати на особливості підприємств державної та комунальної форми власності. Враховуючи роз'яснення Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, як основного розробника Указу підприємства з державною та комунальною формою власності можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку у разі, якщо такі підприємства зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, є платниками податків та зборів (обов'язкових платежів), на загальній системі оподаткування і відповідають вимогам Указу щодо середньооблікової чисельності працюючих, обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та за умови сплати всіх установлених податків, зборів та обов'язкових платежів.
Статтею 2 того ж самого Закону встановлено винятки з кола суб'єктів підприємницької діяльності, які можуть бути віднесені до категорії суб'єктів малого підприємництва, тобто визначені ті суб'єкти, які навіть у разі дотримання вказаних вище вимог не можуть бути віднесені до суб'єктів малого підприємництва. Це такі суб'єкти підприємницької діяльності:
- довірчі товариства;
- страхові компанії;
- ломбарди;
- інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;
- суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів;
- - суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам — засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
Якщо у статуті суб'єкта малого підприємництва передбачені зазначені види діяльності, але на момент подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування такий суб'єкт підприємництва не здійснює зазначеної діяльності та не отримав відповідної ліцензії, то він може здійснити такий перехід.
Під час перевірки ревізор повинен мати на увазі, що не усі суб'єкти малого підприємництва, які є такими відповідно до Закону України від 19.10.2000р. №2063-111 «Про державну підтримку малого підприємництва» можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а лише ті з них, які визначені Указом Президента України від 28.06.99р. №746/99.
Відповідно до статті 1 цього Указу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть перейти такі суб'єкти малого підприємництва:
- юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;
- фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Для довідки. Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики. ( «Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України», затверджена наказом Мінстату України від 07.07.95р. №171 із змінами, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 18.02.99р. №67), з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
У згаданій Інструкції передбачено два варіанти обчислення середньооблікової чисельності працівників:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу;
- середньооблікова чисельність усього персоналу повної зайнятості.
Методика визначення середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості передбачає включення, поряд зі штатними працівниками облікового складу, окремих категорій працівників позаобпікового складу (які у звітному періоді також залучалися до роботи і отримували заробітну плату), що відповідає вимогам норм стащті 1 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99.
Тому для визначення середньооблікової чисельності працюючих за рік з метою використання спрощеної системи оподаткування слід застосовувати методику обчислення середньооблікової чисельності усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Поряд з передбаченими статтею 2 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» обмеженнями стосовно віднесення тих чи інших осіб до суб'єктів малого підприємництва, а отже, і переходу на сплату єдиного податку, статтею 7 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 встановлено, що на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не можуть перейти:
- суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької дія-
льності» від 23.03.1996р. №98/96-ВР зі змінами і доповненнями в частині придбання спеціального патенту;
- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
- суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
- фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами.
Крім того, норми Указу Президента України від 28.0б.99р. №746/99 не поширюються на спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлені норми щодо оподаткування податком на прибуток спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.