Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є:
• з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
• з числа нерезидентів - юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;
• філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади;
• постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;
• платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці;
• Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат років, що передують звітному (у разі коли вони не відшкодовані валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року;
• установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної Державним департаментом України з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених Державним департаментом України з питань виконання покарань.
Визначення категорії платника податку на прибуток під час ревізії є важливим заходом, адже для різних категорій платників Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлені певні особливості оподатковування.
Наступним кроком ревізора під час перевірки правильності нарахування податку на прибуток є з'ясування такої інформації:
1) юридична і фактична адреса підприємства, дата його державної реєстрації та постановки на податковий облік, форма власності, організаційно-правова форма, наявність представництв, філій, розмір статутного капіталу, дані про засновників;
2) види діяльності, якими підприємство може займатися відповідно до статутних документів, наявних ліцензій, інших дозвільних документів;
3) дані про пільгові види діяльності;
4) кількість відкритих поточних, депозитних, кредитних чи транзитних (розподільчих) рахунків у банківських установах;
5) наявність експортно-імпортних операцій;
6) наявність зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій;
7) дані про результати попередніх перевірок правильності нарахування податку на прибуток, прийняті по них рішення та стан їх виконання підприємством;
8) технологічний процес і організаційну структуру підприємства, що перевіряється. Деякі підприємства мають велику інфраструктуру (основне виробництво, допоміжне виробництво, управління капітального будівництва, підсобні господарства, підрозділи соціальної сфер, громадського харчування тощо), що впливає на порядок нарахування податку на прибуток підприємства у цілому.