Контроль господарської діяльності здійснюється не тільки оперативним методом, а й подальшим контролем фінансових органів, що пов'язано в основному з дотриманням питань оподаткування. Разом з тим у рамках підприємства можуть функціонувати різні виробничі підрозділи, які працюють на основі внутрігосподарського розрахунку, підряду, оренди. У підприємства можуть бути дочірні підприємства. У таких випадках організовують ревізії (перевірки) діяльності цих господарських підрозділів. Основним завданням ревізій (перевірок) є визначення правильності дій службових осіб щодо керівництва господарством. На відміну від оперативного бухгалтерського контролю цей контроль є подальшим, оскільки здійснюється після проведення операцій.
Особливість подальшого контролю у формі перевірок (ревізій) полягає у тому, що він проводиться на основі даних первинних документів, записів у облікових реєстрах та за даними звітних форм. Перевірці підлягає фактичний стан: наявності грошей, товарно-матеріальних цінностей у натуральному виразі. Такий контроль дає змогу виявити недоліки, помилки, а іноді й зловживання, які не могли бути визначені у процесі поточного (оперативного) контролю бухгалтерською службою відповідного підрозділу господарства.
Об'єктами контролю у цих випадках є контрольний процес відповідного господарського підрозділу і робота виконавців цих підрозділів. У процесі контролю визначають номенклатуру, носії контрольної номенклатури та їх рух.
При виборі номенклатури подальшого контролю господарської діяльності, яка здійснюється у вигляді ревізії (перевірки), особливу увагу приділяють вирішенню таких питань:
• обґрунтованості розрахункових програм у господарських підрозділах та господарських показників (обсяг виробництва, сума реалізації продукції, прибутку, витрат на виробництво, особливо матеріальних);
• виконанню достовірних зобов'язань за основними якісними та кількісними параметрами;
• змісту господарських операцій за даними облікових документів, реєстрів, розрахункових таблиць;
• відповідності цих операцій законам, нормам, плану, квотам, кошторису тощо;
• додержанню порядку здійснення касових операцій;
• повноті і правильності оприбуткування матеріалів та інших цінностей;
• стану економічної роботи (планової, фінансової, облікової).
Крім зазначених питань, вибираючи контрольні номенклатури, при топологічних завданнях визначають особливості їхнього складу. Так, наприклад, при перевірці (ревізії) складського господарства підрозділу для вибору контрольних номенклатур необхідно дослідити такі питання:
• контрольна інвентаризація матеріальних цінностей;
• стан, зберігання матеріальних цінностей;
• якість та надійність зберігання;
• стан складських приміщень, відповідність призначенню;
• забезпечення збереженості матеріальних цінностей (наявність договору про матеріальну відповідальність);
• перевірка документів, що свідчать про надходження і витрачання матеріалів;
• повнота оприбуткування;
• правильність обліку наявності та руху матеріалів на складах.
Аналогічно відбирають контрольні номенклатури і на інших ділянках обліку: основних засобів, праці та її оплати, витрат виробництва продукції та її реалізації.
У зв'язку з тим, що практично неможливо повністю перевірити усю діяльність підрозділу, при проведенні перевірок необхідно визначити критичні точки (моменти господарської діяльності). Контролю насамперед підлягають:
• види діяльності, які є вирішальними для конкретного підрозділу;
• важливі моменти, що їх можна реально перевірити.
Такий підхід важливий ще й тому, що обмеження центрів відповідальності за результати як роботи, так і контролю є дуже важливими.