Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІП, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни.
Відповідно до Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-ІН на 2002 рік установлені такі розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:
• для роботодавців — 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;
• для найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
- 0,25 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень ;
- 0,5 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень.
Перевіряючи допомогу з тимчасової непрацездатності, ревізор має знати, що вона надається з першого дня. втрати працездатності і до її відновлення або встановлення групи інвалідності. Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, який видається лікувальним закладом. Перевіряючи цей документ за формою та змістом, ревізор повинен керуватися Порядком видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян який визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13.11.2001р.
Згідно з цією Інструкцією, листок непрацездатності (довідка) видається і закривається в одному лікувально-профілактичному закладі, а при наявності показань може бути продовжений в іншому. Його видає лікуючий лікар переважно за місцем проживання чи роботи.
У листку зазначається вид непрацездатності та час звільнення з роботи. На зворотному боці листка непрацездатності відділом кадрів або керівником підприємства вказується безперервний стаж роботи на підприємстві. Для того щоб перевірити правдивість вказаних даних, рекомендується їх зіставити із записами в трудовій книжці. Довідка про заробітну плату заповнюється бухгалтерією підприємства.
При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від важкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до ЗО днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення. Листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю і пологами видається за місцем спостереження за вагітною з ЗО тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 - після, а у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів — 70 календарних днів після пологів).
Відповідно до статті 2 Закону України від 11.01.2001 р. № 2213-ІП «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам:
• власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
• Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
В бухгалтерському обліку наведені випадки відображаються такими проведеннями:
Дт 23, 92,93 Кт 661 (за перші 5 днів)
Дт 652 Кт 661 (починаючи з шостого дня)
В ревізійній практиці зустрічаються випадки, коли і в перші п'ять днів лікарняні нараховуються на зменшення страхового зобов'язання. Це є грубим порушенням чинного законодавства.
Особливу роль при перевірці допомоги з тимчасової непрацездатності ревізор має відвести перевірці правильності визначення її суми. При цьому він повинен знати, що порядок розрахунку допомоги з тимчасової непра-
цездатності регулюється Постановою КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 р. № 1266.
Загальна сума допомоги визначається шляхом множення суми допомоги за один день на кількість робочих днів, що припадають на період непрацездатності.
Сума допомоги за один день непрацездатності визначається як добуток середньоденного заробітку та відсотка, що визначається загальним трудовим стажем роботи. Середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:
• на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді — за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
• на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів, установлених законодавством) — за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Цей розрахунок можна показати у вигляді формули:
Д= (З/N1 або N2)%N
де Зпл - сума заробітної плати за останні два місяці;
N1 - кількість відпрацьованих робочих днів за розрахунковий період;
N2 - кількість календарних днів;
% - відсоток, який залежить від трудового стажу;
N - кількість днів тимчасової непрацездатності.
Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата, становить, як правило, б календарних місяців. Проте бувають окремі винятки:
1. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві або установі менше ніж 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
2. Якщо працівник не відпрацював жодного робочого дня, розрахунок проводиться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Наприклад: найманий працівник у перший день роботи отримав травму на підприємстві, на якому встановлено чотириденний робочий тиждень, або 32 години. Нормальна тривалість робочого часу за професією працівника становить 40 годин на тиждень при п'ятиденному робочому тижні. Тобто робочий тиждень становить 80 відсотків нормальної тривалості робочого часу (32 год. : 40 год. х 100 відсотків). Розмір тарифної ставки на цей час було встановлено — 165 гривень на місяць.
Середньомісячна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати та оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, становить 132 гривні (165 гривень х 80 відсотків : 100 відсотків). Середньоденна заробітна плата — 8 гривень 25 коп. (132 гривні : 16 днів, де 16 днів — кількість робочих днів за графіком роботи застрахованої особи у місяці, в якому настав страховий випадок).
Працівник ревізійного органу має знати, що відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян та з яких сплачуються страхові внески до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування в межах максимальної величини (з 01.05.2002 р. — 2200 гри.). Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України № 20-443 від 08.07.2002, до цих виплат включається винагорода за підсумками роботи за рік, усі види премій, соціально-трудові пільги, які встановлені колективним договором, незалежно від кількості відпрацьованих в розрахунковому періоді днів.
Якщо працівникові виплачено премію або матеріальну допомогу (що оподатковується) в місяці розрахункового періоду, коли він не працював, ці виплати враховуються в місяці їх нарахування в тій сумі, з якої сплачено страхові внески.
Згідно з листом праці та соціальної політики України № 20-443 від 08.07.2002, суми оплати праці у випадках збереження середньої заробітної
плати (в період простою, виконання державних і громадських обов'язків, оплата відпусток), з яких сплачено страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за періоди, коли застрахована особа не працювала, не включаються до розрахунку страхових виплат. Ревізор має знати, що розмір допомоги залежить від загального трудового стажу працівника і надається у таких розмірах:
а) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства: працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та іншим; особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
б) 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;
в) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.
Тривалість загального трудового стажу визначається згідно із записами у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки до уваги беруться довідки, військовий квиток, витяги з наказів та інші документи, що містять дані про місце і час роботи. До загального трудового стажу зараховується стаж роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах в установах, організаціях незалежно від форм власності та виду діяльності, протягом якого працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню.
Допомога по тимчасовій непрацездатності та податок на прибуток підприємств
Проблему визначення джерела здійснення витрат на оплату п'яти днів тимчасової непрацездатності роз'яснює Міністерство фінансів України своїм листом № 051-205/506 від 24.04.2001.
В цьому листі наводиться стаття 5 (підпункт 5.2.1) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в якій вказується, що до складу валових витрат підприємств, установ, організацій включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Витрати платника податку, пов'язані з оплатою праці найманих працівників, у тому числі виплата середньомісячної заробітної плати при тимчасовій непрацездатності таких працівників внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, є неподільними умовами єдиного процесу утримання найманої робочої сили для здійснення господарської діяльності. Враховуючи, що такі витрати передбачені законом, а також керуючись нормою Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ПІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (абзац «а» пункту 4.4.2) про те, що податкові роз'яснення випливають з економічного змісту податку чи збору (обов'язкового платежу), Міністерство фінансів України вважає, що виплата підприємствами, установами, організаціями протягом 5 днів тимчасової непрацездатності середньомісячного заробітку працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податків, має природу витрат, пов'язаних з виробництвом, і має враховуватися платником податку в складі його валових витрат.