Порядок нарахування збору до Пенсійного фонду регулюється Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (із змінами і доповненнями). Об'єктом обкладання збором є:
- фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»;
- винагороди, які виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.
Ставка збору до Пенсійного фонду для підприємств і організацій усіх форм власності, а також — фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності становить 32% фонду оплати праці. Виняток становлять підприємства, на яких працюють інваліди і підприємства всеукраїнських громадських організацій інвалідів. На цих підприємствах збір визначається окремо за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32% від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства. Коли кількість інвалідів становить не менш ніж 50 відсотків від загальної чисельності працівників, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 % від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (із змінами і доповненнями) до переліку платників збору до Пенсійного фонду в частині утримань входять фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, котрі виконують роботи (послуги) згідно з угодами цивільно-правового характеру. Ставку збору для цих платників встановлено в розмірі 1 % для платників із сукупним оподатковуваним доходом не більше ніж 150 грн. і 2 % — для платників із сукупним оподатковуваним доходом понад 150 грн. в місяць.
Збір перераховують одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку. У випадку недостатності коштів на оплату праці та сплату збору в повному обсязі видача грошей на оплату праці та сплата до Пенсійного фонду здійснюється у пропорційних розмірах.
У разі одержання від підприємств доходів у натуральній формі, тобто продукцією їх власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалась, то її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої реалізації, але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування збору обчислюється за ціною ЇЇ придбання.
Збір з оплати праці (доходу, винагороди), одержаної в іноземній валюті, сплачується у гривнях. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються у гривні за офіційним курсом валют, що діяв на дату одержання доходу.
Платники збору зобов'язані:
1. Вести облік фактичних витрат на оплату праці працівників, інших виплат та облік господарських операцій, що є об'єктом оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування;
2. Своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду збір, а також подавати до фонду розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
3. Подавати в установленому порядку до органів Пенсійного фонду достовірні відомості про персоніфікований облік фізичних осіб, які працюють у них;
4. На вимогу фізичної особи видавати їй копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.
Платники зобов'язані вести облік платежів до Пенсійного фонду та витрачання його коштів.
Розрахунки за нарахуванням суми збору госпрозрахунковими підприємствами відображаються за дебетом рахунків обліку витрат на виробництво, використання прибутків та інших фінансових джерел і за кредитом рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунку 651 «За пенсійним забезпеченням».
Звітність
Підприємства, установи, організації щомісяця складають у двох примірниках розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми зобов'язань.
У розрахунку вказуються всі передбачені показники. У разі незаповнення того чи іншого рядка через відсутність операції цей рядок прокреслюється.
У розрахунку не повинно бути ніяких підчисток, помарок. Оригінал розрахунку подається платником до органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника.
Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Розрахунок подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді в платника зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника збору.
Платники збору, які мають заборгованість з виплати заробітної плати, до розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування подають додаток про обчислення належної до сплати суми.
Особи, винні в неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Контроль за сплатою збору платниками
Установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно внесків до Пенсійного фонду України, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням збору, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Закону України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування» від 21 травня 1999 року № 700-ХІУ. Контроль на підприємствах, в установах та організаціях проводиться шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування збору, платіжних доручень про перерахування сум збору на рахунок Пенсійного фонду, документів, що пов'язані зі сплатою збору.
Перевірці підлягають документи за весь період з моменту проведення попередньої перевірки.
На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не нараховувався збір, за актом перевірки збір донараховується та застосовуються штрафні санкції, чинні на момент завершення перевірки, а винні посадові особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Факти порушень законодавства щодо сплати збору посадова особа органу Пенсійного фонду України, уповноважена на проведення перевірки платника, оформляє актом документальної перевірки, у якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.
Керівники та посадові особи підприємств і громадяни-платники під час перевірки, що проводиться органами Пенсійного фонду України, повинні підписувати акт про проведення перевірки і виконувати вимоги органів Пенсійного фонду України щодо усунення виявлених порушень законодавства з платежів до Фонду.
У разі відмови керівника чи головного бухгалтера підприємства (установи, організації) або громадянина-платника від підписання акта перевірки службовими особами Пенсійного фонду України складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.
Акт перевірки підприємства, громадянина-платника і акт відмови керівника чи головного бухгалтера підприємства (установи, організації) або громадянина-платника від підписання акта перевірки не пізніше наступного дня після їх складання реєструється в книзі реєстрації актів і разом з поясненнями платника (якщо такі є) і матеріалами перевірки подаються для розгляду керівнику органу Пенсійного фонду України. У разі недодержання зазначених вимог щодо складання акта перевірки, а також за відсутності висновку перевіряючих щодо обґрунтованих зауважень, наданих керівником або головним бухгалтером підприємства, громадянином - платником збору під час здійснення перевірки керівник органу Пенсійного фонду України зобов'язаний вжити заходів для усунення цих недоліків або призначити повторну перевірку.
Рішення про застосування штрафних санкцій за порушення чинного законодавства за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає ке-
рівник районного (міського) відділу (управління) органу Пенсійного фонду України або його заступник за встановленою формою у двох примірниках не пізніше десяти днів від дня складання акта перевірки. Нумерація рішень провадиться у відповідному журналі, починаючи з першого номера, у межах календарного року. Ведення журналу обліку прийнятих рішень про застосування штрафних санкцій покладається на структурний підрозділ (працівника), до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу Пенсійного фонду України.
Перший примірник рішення про застосування штрафних санкцій за порушення чинного законодавства вручається під розписку керівнику або головному бухгалтеру перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину — платнику збору, або надсилається листом з повідомленням про вручення.
Другий примірник рішення передається керівнику структурного підрозділу, на який покладено обов'язки з організації контролю за надходженням сум збору та інших платежів до Пенсійного фонду.
Після повного надходження сум штрафних санкцій до Пенсійного фонду рішення долучається до акта документальної перевірки, за наслідками розгляду якого воно було прийнято.
Відповідальність за повноту і своєчасність сплати штрафних санкцій несуть керівники підприємств, установ, організацій та громадяни - платники збору.
Відповідальність платників збору
Пеня нараховується на суми узгодженого зобов'язання після закінчення встановлених строків його погашення, тобто на суми боргу (без урахування пені).
Нарахування пені розпочинається:
а) якщо платник самостійно визначив зобов'язання (подав розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування), — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати зобов'язання, тобто починаючи з одинадцятого дня з моменту узгодження зобов'язання;
б) якщо розрахунок суми зобов'язання здійснюється органом Пенсійного фонду, — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати зобов'язання, визначеного в повідомленні.
Якщо платник до початку його перевірки органом Пенсійного фонду самостійно виявляє факт заниження зобов'язання та погашає його, то пеня не нараховується, крім випадків, коли платник не подає розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період, протягом якого відбулося таке заниження, та коли судом
доведено скоєння злочину посадовими особами платника або фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності щодо умисного ухилення від сплати зазначеного зобов'язання.
Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, який обслуговує платника, платіжного доручення на сплату суми боргу. У разі часткової сплати суми боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Нарахування пені зупиняється у разі погашення суми боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника в день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.
Порядок інформування органів Пенсійного фонду про дати погашення сум боргу встановлюється за погодженням сторін.
Пеня нараховується на суму боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, яка діє на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Штрафна санкція (штраф) — плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника збору у зв'язку з порушенням ним правил обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначених відповідними законами.
У порядку, викладеному в цій Інструкції, проводиться застосування штрафних санкцій органами Пенсійного фонду.
Якщо платник збору до початку його перевірки органом Пенсійного фонду самостійно виявляє факт заниження зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі десяти відсотків від суми такої недоплати, то штрафи не застосовуються.
Ця норма не застосовується, якщо:
а) платник збору не подає розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період, протягом якого відбулася недоплата зобов'язання;
б) судом установлено скоєння злочину посадовими особами платника збору або фізичною особою - платником збору щодо умисного ухилення від сплати зазначеного зобов'язання.
Службові особи підприємств, винні в порушенні встановленого порядку реєстрації платників збору, сплати платежів до Пенсійного фонду,
у неподанні звітності до Фонду, залежно від обставин справи, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Згідно із ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення громадян - підприємців і адвокатів від реєстрації в органах Пенсійного фонду України як платників обов'язкових страхових внесків, приховування (заниження) службовою особою підприємства, установи, організації фонду оплати праці та громадянами — підприємцями і адвокатами суми доходу, з якої обчислюються внески на соціальне страхування, порушення встановленого порядку витрачання коштів на це страхування та строків перерахування внесків до відповідних фондів, несвоєчасне подання або неподання за встановленою формою бухгалтерських звітів та інших документів про нарахування і сплату внесків на соціальне страхування - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, учинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.