На сучасному етапі радикальних реформ, які здійснюються в Україні, особливої ваги набувають питання розвитку ринку цінних паперів. Фондовий ринок є багатофункціональною систе­мою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у вироб­ничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, пози­тивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпоряджен­ня цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин. Формування в Україні централізованого фондового ринку дозволить досягти значного економічного ефекту і водно­час стане на перешкоді розвитку негативних процесів в еко­номічній та соціальній сферах.
З розвитком ринкових відносин в економічному житті країни все ширше входять в обіг різні види цінних паперів. Але зростання обсягів операцій на ринку цінних паперів України не в повній мірі забезпечується розробкою надійних ринкових регуля­торів та механізмів контролю.
Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", цінні папери - це грошові документи, які засвідчують пра­во володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що виплива­ють з цих документів, іншим особам.
Виготовлення і використання цінних паперів у підприємницькій діяльності регулюються Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та норма­тивно-правовими актами, виданими Кабінетом Міністрів Ук­раїни, Національним банком і Міністерством фінансів України, а також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з чинним законодавством в Україні можуть випуска­тися та обертатися такі види цінних паперів:
o акції;
o облігації внутрішніх державних і місцевих позик;
o облігації підприємств;
o державні казначейські білети;
o ощадні сертифікати;
o векселі;
o приватизаційні папери (термін дії яких закінчився).
Основними завданнями аудиту цінних паперів є перевірка законності їх випуску, реєстрації, обігу, використання та зберіган­ня, правильності нарахування дивідендів і відсотків їхнім корис­тувачам, додержання законодавства щодо їх оподаткування.
Підприємство має право на випуск акцій і облігацій з мо­менту реєстрації цього випуску в Державній комісії з питань цінних паперів та фондового ринку. Залежно від цього на першо­му етапі аудиту емісії цінних паперів слід перевірити наявність на підприємстві відповідних свідоцтв про реєстрацію випуску акцій та облігацій.
Для отримання свідоцтва на випуск акцій товариства по­винні подати до реєструвального органу такі документи:
1) заяву про реєстрацію інформації про емісію акцій;
2) нотаріально засвідчену копію установчого договору (у разі здійснення першої емісії);
3) інформацію про емісію акцій акціонерного товариства, до якої мають бути включені:
а) характеристика емітента, а саме: повне найменування; місцезнаходження; номери телефону та телефаксу; дата заснуван­ня; предмет діяльності; відомості про статутний фонд (загальний обсяг, фактично сплачений статутний фонд); чисельність служ­бовців (станом на перше число поточного кварталу); чисельність акціонерів;
б) баланс, звіт про фінансові результати та їх використання. Відповідні дані з балансів та звіту про фінансові результати мають бути наведені на початку й у кінці року, який передував по­точному, а також на початку поточного кварталу;
в) дані про членів виконавчого органу, голову ради (спосте­режної ради товариства), голову ревізійної комісії та головного бухгалтера і, перш за все, прізвище, ім'я та по батькові, рік народ­ження, освіта, кваліфікація, виробничий стаж, стаж роботи на даній посаді;
г) можливі фактори ризику в діловій діяльності емітента (наявність боргів та збитків, загроза банкрутства, можлива реор­ганізація емітента, залежність від коливання курсу іноземних ва­лют під час виконання договорів із закордонними партнерами, на­явність у керівництва емітента конфліктних інтересів, мож­ливість проведення страйків, великі витрати майбутніх періодів, здійснення ризикованих операцій, можливість невиконання дого­ворів та інше);
д) опис ділової діяльності емітента, насамперед інформаційні відомості про виробництво, реалізацію, наукові дослідження та інвестиції станом на перше число поточного кварталу;
е) дані про емісію цінних паперів:
o дата і номер рішення (протоколу) про емісію акцій;
o найменування органу, який прийняв рішення;
o загальна номінальна вартість акцій, на які планується здійснити підписку;
o мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії (конкретні обсяги та напрями використання);
o кількість акцій за типами і категоріями (іменні або на пред'явника, прості та привілейовані);
o форма випуску акцій (документальна або бездокументна);
o перелік засновників із зазначенням кількості, типу і кате­горій акцій, якими вони володіють;
o права, що надаються власникам простих та привілейованих акцій;
o номінальна вартість акцій;
o серії та порядкові номери акцій;
o адреси місць, дати початку та припинення підписки на акції;
o запланований курс продажу акцій;
o відомості про ринкові вартості акцій за додаткової емісії (окремо на біржах, позабіржових товарно-інформаційних системах та позабіржовому ринку);
o докладний опис порядку підписки на акції та їх оплату із зазначенням найменування банківської установи та номера поточного рахунка, на який має бути внесена плата за акції;
o найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами);
o відомості про умови договору з торговцем цінними папе­рами із зазначенням суми винагороди торговця;
o дії в разі перевищення (недосягнення) рівня запланованої підписки на акції або дострокового її завершення (згідно з рішенням про емісію акцій);
o терміни, порядок та адреси місць виплати дивідендів за підсумками року;
є) перелік і результати попередніх емісій цінних паперів із зазначенням свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів та органу, що видав відповідне свідоцтво;
ж) кількість акцій, які перебувають у власності членів вико­навчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %;
з) відомості про реєстратора, а в разі, коли емітент не кори­стується послугами реєстратора, зазначення номера дозволу на ведення власного реєстру;
й) відомості про депозитарії цінних паперів із зазначенням назви, адреси та номера дозволу на здійснення депозитарної діяльності (у разі запланування бездокументарної форми випуску акцій).
Уся інформація про емісію акцій подається реєструвальному органу в 2-х примірниках і повинна бути прошнурована та засвідчена підписом керівника та печаткою емітента, підписами та печатками торговця цінними паперами та суб'єкта підприємниць­кої діяльності, який брав участь у підготовці інформації про емісію акцій (якщо емітент користується послугами останніх), а також підписами та печатками аудитора (аудиторської фірми). Усі ці відомості підлягають ретельній перевірці у ході ревізії емісії акцій.
Копію договору з торговцем цінними паперами щодо розміщення акцій, на які планується підписка, із зазна­ченням номера чинного дозволу на діяльність щодо випу­ску та обігу цінних паперів (якщо емітент користувати­меться його послугами).
Копії свідоцтв про реєстрацію попередніх випусків цінних паперів.
Висновок аудитора (аудиторської фірми) щодо спромож­ності засновників - юридичних осіб сплатити відповідні внески до статутного фонду (за першої емісії акцій).
У процесі перевірки аудитор особливу увагу має звернути на наявність у засновників акціонерного товариства вільних влас­них коштів у кількості, необхідній для внеску до статутного фон­ду, тому що згідно з чинним законодавством підприємства та ор­ганізації можуть придбати акції тільки за рахунок власних коштів. Акції можуть бути видані одержувачу (покупцеві) тільки після повної сплати їхньої вартості.
За емісії акцій у бездокументній формі звіт про наслідки підписки також засвідчується відповідною депозитарною устано­вою. Як відомо, депозитарна діяльність включає надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента з випущеними ним цінними паперами. Аудитор також має пе­ревірити, щоб інформація про емісію акцій була надрукована в за­собах масової інформації.
Аудитору слід пам'ятати, що закрите акціонерне товариство може здійснювати випуск тільки іменних акцій, а перехід прав власності на акції закритого акціонерного товариства має супрово­джуватися внесенням відповідних змін до установчих документів.
Під час реорганізації закритого акціонерного товариства у відкрите номінальна вартість і кількість акцій відкритого акціонерного товариства, створеного із закритого через реор­ганізацію, повинна дорівнювати номінальній вартості і кількості акцій закритого акціонерного товариства на момент прийняття рішення щодо його реорганізації.
Аналогічним способом здійснюється реєстрація випуску та інформація про емісію облігацій підприємств.
Аудитор також має перевірити, щоб емітент не менше од­ного разу на рік інформував громадськість про свій господарсь­ко-фінансовий стан та результати діяльності (друкував свій річний звіт).
Річний звіт емітента публікується не пізніше ніж через дев'ять місяців наступного за звітним року, і направляється утри­мувачам іменних акцій реєструвальному органу. Річний звіт має містити такі дані про емітента:
інформацію про результати господарювання за попе­редній рік;
основні відомості про додатково випущені цінні папери;
обґрунтування змін у персональному складі посадових осіб;
річний баланс підприємства та довідку про фінансовий стан, засвідчені аудитором (аудиторською фірмою).
У зв'язку з опублікуванням недостовірних даних про нього, які можуть вплинути на вартість цінних паперів, емітент зо­бов'язаний протягом двох робочих днів вжити заходів щодо спростування цієї інформації.
Важливим етапом аудиту обігу цінних паперів є перевірка ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Діяльність щодо ведення такого реєстру здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента пере­вищує 500 (максимальну для самостійного ведення реєстру), емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шля­хом укладання відповідного договору. Реєстратор має бути юри­дичною особою зі штатною чисельністю не менше трьох працівників, які безпосередньо займаються реєстраційною діяльністю. Якщо емітент веде власний реєстр самостійно, для нього достатньо одного працівника, який буде вести безпосеред­ньо реєстр власників іменних паперів. Ці працівники повинні бу­ти атестовані, мати відповідні кваліфікаційні сертифікати від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Аудитор повинен перевірити порядок ведення реєстру іменних цінних па­перів у емітента (наявність атестованого працівника чи наявність договору з реєстратором).
Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з од­ним реєстратором. Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10 %. Договір з реєстра­тором не знімає з емітента відповідальності за виконання обов'язків, що випливають з угод щодо цінних паперів.
Згідно з чинним законодавством професійна діяльність на ринку цінних паперів, у т. ч. посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними та фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій). Окремим видом професійної діяльності є торгівля цінними папе­рами.
Професійною діяльністю на ринку цінних паперів слід вважати:
для фізичних осіб - придбання ними цінних паперів від свого імені та за свій рахунок внаслідок цивільно-право­вих угод та наступної відчуженості цих паперів протягом календарного року, якщо обсяг (визначений залежно від номінальної вартості цінних паперів) перевищує суму, еквівалентну 1000 неоподаткованим мінімумам доходів громадян;
для юридичних осіб - придбання ними внаслідок цивільно-правових угод цінних паперів та їх похідних, на­ступну відчуженість цих паперів протягом календарного року після їх отримання, якщо загальний оборот з обігу за цими угодами перевищує суму, еквівалентну 10000 нео­податкованим мінімумам доходів громадян.
Аудитор має перевірити наявність відповідних ліцензій у осіб, які займаються професійною діяльністю на ринку цінних па­перів. Ліцензію на торгівлю цінними паперами можуть отримати акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за раху­нок виключно іменних акцій товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами є виключ­ним видом їхньої діяльності (далі - торговці цінними паперами).
Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності:
діяльність з випуску цінних паперів;
комісійну діяльність з цінними паперами;
комерційну діяльність з цінними паперами.
Окрім того, вони мають право надавати консультації влас­никам цінних паперів та здійснювати іншу діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів.
Для отримання ліцензії товариство має подати до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку такі документи:
заяву про видачу дозволу;
копію рішення про державну реєстрацію;
нотаріально засвідчені копії статуту та установчого договору;
список усіх засновників, акціонерів та учасників товари­ства з відомостями про їх частку у статутному фонді товариства;
список усіх підприємств, організацій, господарчих това­риств, фірм, банків, у яких товариство виступає засновником, акціонером або учасником;
список керівного складу товариства;
список працівників, які будуть безпосередньо займатися операціями з випуску та обігу цінних паперів, атестованих як фахівці з питань торгівлі цінними паперами, що мають кваліфікаційні посвідчення встановленого зразка;
відомості про накладені на товариство санкції за госпо­дарські правопорушення органами державної влади та судом про­тягом трьох років до моменту подачі заяви чи з моменту створен­ня із зазначенням органу, який наклав санкцію; причини накла­дення санкції, вид і розмір санкції, ступінь виконання санкції до моменту подачі заяви;
відомості про наявність техніки, необхідної для здійснен­ня випуску та обігу цінних паперів, - засобів зв'язку (телефону, факсу) та обробки інформації (комп'ютера);
копію платіжного доручення про внесення плати за вида­чу дозволу.

Усі ці відомості та відомості про сплату статутного фонду товариства мають бути засвідчені в аудиторському висновку, ви­моги до якого визначені додатком до Порядку видачі дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів як ви­ключної діяльності.
Діяльність, пов'язана із зберіганням і обслуговуванням цінних паперів та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів, обліком прав власності на них, здійснюється на підставі: договору про відкриття рахунка цінних паперів, який укла­дається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; де­позитарного договору, який укладається між зберігачем і депози­тарієм або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним депозитарієм.
Депозитарій - юридична особа, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не мен­ше ніж десять зберігачів і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому, частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 % цього фонду.
Кліринг та розрахунки за умовами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують постав­ку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарій з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Кліринг - це отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготов­ка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для вико­нання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зо­бов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гаранту­вання розрахунків за угодами щодо цінних паперів. З метою здійснення клірингу та розрахунків за цими угодами депозитарій має одержати відповідний дозвіл.
Аудитор має перевірити наявність договорів між емітентом та власником цінних паперів та депозитарієм на діяльність, пов'язану із зберіганням і обігом цінних паперів, обліком прав власності на них. А також він повинен переконатися у наявності відповідного дозволу в депозитарії на проведення клірингу та роз­рахунків за угодами щодо цінних паперів.
Операції з торгівлі цінними паперами здійснюються, як пра­вило, на фондовій біржі, хоча вторинний ринок цінних паперів може бути і позабіржовим. Контроль за діяльністю фондових бірж здійснюють уповноважені представники Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Методика ж проведення ревізії фондових бірж як фінансових посередників виходить за рамки даної роботи.
Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про де­понування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після встановленого строку суми депозиту та відповідних відсотків. Ощадні сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний відсоток) чи до запитання, іменні або на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їхній про­даж (відчуження) іншим особам є недійсним.
Підприємства і громадяни можуть купувати ощадні сер­тифікати тільки за рахунок власних коштів. Прибуток від ощад­них сертифікатів виплачується під час подання їх для оплати у банк, який їх випустив. У разі, коли власник строкового сер­тифікату вимагає дострокового повернення депонованих коштів, йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначають на договірних умовах, під час внесення депозиту.
Під час аудиту слід перевірити наявність у сертифікатів та­ких обов'язкових реквізитів: найменування цінного паперу - " ощадний сертифікат", найменування банку, що його випустив;
порядковий номер сертифіката; дату його випуску; суму депози­ту; строк вилучення вкладу (для строкового сертифікату); найме­нування або ім'я утримувача сертифікату (для іменного сер­тифікату); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи. Слід також перевірити джерела придбання ощадних сер­тифікатів та обов'язковість включення отриманих за ними відсотків до складу доходу, що підлягає оподаткуванню.
Казначейські зобов'язання України - це вид цінних па­перів на пред'явника, що розміщуються виключно на доб­ровільних засадах серед населення. Вони засвідчують внесок коштів їх власників до бюджету та дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види зобов'язань Державного казначей­ства України:
довгострокові - від 5 до 10 років;
середньострокові - від 1 до 5 років;

назад |  1  2 | вперед