Правові засади здійснення аудиту, спрямованого на ство­рення системи незалежного фінансового контролю з метою захи­сту інтересів власника, визначають: Закон України "Про ауди­торську діяльність" (далі Закон), Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, інші законодавчі та нормативні акти України. Положення Закону чинні на території України й поширюються на всі господарчі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. У випадках, якщо міжнарод­ним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат відповідної серії на право аудиторсь­кої діяльності на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог Закону та інших законів України.
Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.
Аудиторська палата України формується через делегу­вання до ЇЇ складу п'яти представників від професійної гро­мадської організації аудиторів України, по одному представни­кові від Міністерства фінансів, Головної державної податкової адміністрації, Національного банку. Міністерства юстиції та
окремих фахівців від навчальних, наукових та інших ор­ганізацій.
Загальна кількість членів Аудиторської палати України ста­новить двадцять осіб. Термін повноважень членів палати не може перевищувати п'яти років. Персональний склад Аудиторської па­лати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Члени палати виконують свої обов'язки на гро­мадських засадах.
Аудиторська палата України створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Ауди­торською палатою України.
Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом та Статутом палати. Статут Аудиторської палати підля­гає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.
Аудиторська палата здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти ау­диту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які особисто надають аудиторські послуги. Затверджені Аудиторською пала­тою стандарти і норми аудиту є обов'язковими для дотримання всіма підприємствами, установами та організаціями.
Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, мають певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Особи, які не склали іспиту, мають право скласти його повторно не раніше, ніж через рік. Не може бути ау­дитором особа, яка має судимість за корисливі злочини.
Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним доку­ментом, що засвідчує право громадянина України на заняття ау­диторською діяльністю на території України з аудиту підприємств і господарських товариств (серія А), банків (серія Б) або підприємств, господарських товариств і банків (серія АБ). Сертифікація громадян України, які мають намір займатися ауди­торською діяльністю, проводиться Аудиторською палатою Украї­ни з серій А, Б і АБ та її регіональними представництвами з серії А. Клопотання про отримання сертифіката аудитора України по­даються в Аудиторську палату або ЇЇ регіональні представництва особисто з пред'явленням паспорта, офіційно засвідченої копії диплома про вищу освіту, виписки з трудової книжки та докумен­та про сплату внеску за сертифікацію. Видача сертифікатів прово­диться в централізованому порядку секретаріатом Аудиторської палати не пізніше ніж через п'ять днів після здачі екзамену. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.
Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на пра­во здійснення аудиторської діяльності на території України і зай­мається виключно наданням аудиторських послуг. Такі фірми мо­жуть створюватися на основі будь-яких форм власності. Ауди­торській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність за умови, якщо в ній працює хоча б один аудитор, що має чинний сертифікат. Кількість засновників такої фірми, які не є аудиторами, не може перевищувати 30%. Керівником аудиторської фірми може бути лише аудитор.
Клопотання про отримання ліцензії подається до Ауди­торської палати України після державної реєстрації аудиторської фірми як суб'єкта підприємницької діяльності. За видачу ліцензії стягується плата, яка направляється до державного бюджету.
Рішення про видачу ліцензії чи мотивована відмова в її ви­дачі здійснюються в строк, який не перевищує 40 днів з дня подачі клопотання та у разі представлення необхідних документів до Ау­диторської палати. Термін чинності ліцензії не може перевищува­ти трьох років.
Аудитор має право індивідуально надавати аудиторські по­слуги тільки з дня отримання ліцензії на підставі чинного сер­тифіката.
Аудиторам та аудиторським фірмам забороняється безпосе­редньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної ви­конавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних де­путатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким Законом України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.
Аудитори й аудиторські фірми України під час виконання перевірок мають право:
Самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, чинних стандартів і норм, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.
Отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпоряд­женні документи стосовно предмета перевірки, зо­бов'язані надати їх на вимогу аудитора.
Отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника.
Перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єктів підприємницької діяльності проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів.
Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Під час здійснення перевірок аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:
1) належним чином надавати аудиторські послуги, пе­ревіряти стан бухгалтерського обліку та звітності, їх до­стовірність, повноту і відповідність чинному законодав­ству та встановленим нормативам;
2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замов­ників про виявленні під час проведення аудиту порушення;
3) зберігати в таємниці інформацію, отриману під час ауди­ту; не розголошувати відомості, які є комерційною таєм­ницею і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
4) відповідати перед замовником за порушення умов дого­вору відповідно до чинних законодавчих актів України;
5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношен­ня до аудиту, у формі консультацій, перевірок або експертиз.
Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатко­вується згідно з чинним законодавством.
За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на строк до одного року або анулюван­ня сертифіката та ліцензії.
Призупинення дії сертифіката або ліцензії здійснюється у випадках:
установлення неодноразових фактів низької якості ауди­торських перевірок;
систематичного чи грубого порушення чинного законо­давства України, встановлених норм та стандартів аудиту.
Рішення Аудиторської палати щодо припинення чинності сертифіката та ліцензії можуть бути оскаржені в суді або арбітражному суді.
Відповідно до світової практики аудитори, здійснюючи пе­ревірку, мають керуватися аудиторськими стандартами і нормами.
Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали для допо­моги аудиторам у виконанні їхніх професійних обов'язків з аудиту. Вони визначають основні принципи діяльності, яких мають дотри­муватися аудитори в процесі здійснення аудиторських процедур.
За своєю належністю вони підрозділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні стандарти визначають організацію ауди­торської діяльності, вони є основними елементами її нормативно­го регулювання. Зовнішні аудиторські стандарти можуть бути як міжнародними, так і національними. Внутрішні стандарти розробляються в аудиторських фірмах і використовуються в їх прак­тичній діяльності. Кожна фірма повинна самостійно визначати, в якій мірі зовнішні аудиторські стандарти сумісні з метою її діяль­ності та поставленими завданнями.
Зовнішні аудиторські стандарти не є прямими директивними документами, вони не обмежують ініціативу аудитора і потребують від нього висловлення власної думки. Але як офіційні документи, аудиторські стандарти можуть бути використані юридичними і су­довими органами під час розгляду роботи аудиторів. У зв'язку з цим, коли аудитори відхиляються від норм аудиторських стан­дартів, вони завжди мають бути готові пояснити причини їх недо­тримання. Стандарти аудиту необхідні для підтримання аудиторсь­кої діяльності на високому професійному рівні, вони забезпечують
порівняння якості роботи окремих аудиторських фірм, раціоналі­зують та спрощують організацію аудиторських перевірок.
Стандарти аудиту складають собою мінімум правил, які до­помагають аудитору визначити масштаб контрольних дій та мето­дику їх проведення, вони є критерієм оцінки результатів аудиту. Наприклад, у США ці правила називаються "загальноприйняти­ми стандартами аудиту" (GAAS — General Accepted Auditing Standards), які включають лише 10 вимог.

Загальні вимоги
Перевірка повинна виконуватися особою чи особами, які мають відповідну підготовку та досвід роботи аудитором.
Незалежність висновків аудитора чи аудиторів має забез­печуватися з усіх питань, що стосуються цієї роботи.
У ході перевірки і складання висновку аудитор повинен пока­зати відповідний рівень професійного ставлення до справи.
Вимоги до процедури аудиту
Необхідно скласти план перевірки та контролювати робо­ту допоміжного персоналу, якщо він є.
Аудитору потрібно мати достатню уяву про структуру внутрішнього контролю для того, щоб скласти план своєї роботи, визначити характер і кількість перевірюваних по­казників та строк перевірки.
У ході аудиту засобами інспектування, спостережень, опитів, вивчення документів має бути зібраний матеріал, який в достатній мірі підтверджує наявні дані для скла­дання висновку про фінансову звітність.
Вимоги до висновку аудитора
1. У висновку має бути вказано, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим стандартам обліку.
2. У висновку відображаються обставини, які зумовили не­можливість використання загальноприйнятих стандартів обліку у звітному році, на відміну від попереднього періоду.
3. Інформація, яка включається до фінансової звітності, вва­жається такою, що відповідає встановленим вимогам, як­що інше не вказано у висновку аудитора.
4. У звіті аудитора дається висновок про фінансову звітність в цілому або розробиться заява, що висновок не може бу­ти складено, і вказуються причини цього. У всіх випадках, коли фінансова звітність підтверджується висновком ау­дитора, має бути чітко визначений ступінь відповідаль­ності та характер аудиторської роботи. Міжнародні норми аудиту (МНА) розробляє Міжнародна фе­дерація бухгалтерів (IFAC — international Federation of accountants), до якої входять національні бухгалтерські та аудиторські ор­ганізації більш ніж 90 країн. Перші міжнародні стандарти було роз­роблено у 70-ті р. XX ст., але вони часто змінювалися. Остання їх ре­дакція вийшла в світ у 1994 р, та на цьому робота не закінчилася: до них майже щорічно вносяться зміни незначного характеру.
Національні нормативи аудиту обґрунтовуються законо­давством України щодо аудиторської діяльності й міжнарод­ними стандартами, а також професійною термінологією, прий­нятою у світовій практиці. Ці норми передбачають основні принципи виконання аудиту та аудиторських послуг, але вони не є інструкціями щодо застосування конкретних методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Затверджені Аудиторською палатою України норми аудиту не мають зако­нодавчого характеру, тому не є обов'язковими для застосуван­ня у практичній аудиторській діяльності. У зв'язку з цим ра­зом з ними розробляються окремі методичні рекомендації та інші нормативні документи, які сприяють поглибленому дослідженню окремих питань, поставлених на вирішення ау­диту. Так, Аудиторська палата України розробила методичні рекомендації, які стосуються питань перевірки балансу та річної фінансової звітності, Державна комісія цінних паперів та фондового ринку затвердила вимоги щодо аудиторської пе­ревірки акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій.
Отже, застосування зовнішніх (міжнародних і національ­них) норм аудиту, внутрішніх стандартів окремих відомств та ау­диторських фірм має сприяти поліпшенню якості перевірок та до­стовірності бухгалтерського обліку та звітності.