ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕКОМЕРЦІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Питання теми:
1. Організація фінансової діяльності некомерційних організацій
2. Фінансові відносини у некомерційних організаціях
Некомерційні установи та організації головним чином належать до невиробничої сфери і їх фінансова діяльність відмінна від діяльності комерційних підприємств.
Основною особливістю цих організацій є те, що вони на виготовляють матеріальний продукт, не створюють вартість і існують за рахунок продукту створеного у матеріальному виробництві. Розрізняють некомерційні державні та недержавні установи.
Фінансування видатків державних установ здійснюється через систему бюджетного фінансування. Установи, що функціонують за рахунок коштів бюджетів різних рівнів називають бюджетними (Рис. 15).
Рис. 15. Бюджетні установи і заклади
Найбільша питома вага видатків бюджетних установ припадає на заробітну плату.
Некомерційні установи невиробничої сфери залежно від характеру фінансової діяльності поділяють на 3 групи:
установи бюджетного фінансування (послуги безплатні);
підрозділи бюджетних установ, що працюють на господарському розрахунку і не є відокремленими юридичними особами (оплата послуг здійснюється на договірних засадах та у вигляді тарифів);
установи, що працюють на господарському розрахунку з низьким рівнем доходності (оплата послуг дозволяє підприємству покривати видатки, винагороджувати своїх працівників т.п. );
установи, що працюють на господарському розрахунку з високим рівнем доходності (оплата послуг дозволяє підприємству розвиватися);
Фінансовий план бюджетної організації є основою його фінансування і складається у вигляді кошторису доходів і видатків. У видатковій частині кошторису виділяють окремо видатки за рахунок бюджетного фінансування та видатки за рахунок надходжень від діяльності. Перевищення суми видатків над сумою бюджетного фінансування можливе лише за рахунок прибутку від госпрозрахункової діяльності, що залишається на підприємстві після сплати податків та обов’язкових платежів. Прибуток від неосновної діяльності направляють в першу чергу на оплату праці, оплату комунальних послуг та інших невідкладних потреб.
Перелік платних послуг, що їх може надавати бюджетна установа, встановлює Кабінет Міністрів України. Ці послуги, як правило, не обкладаються податком. Доходи від іншої діяльності оподатковуються на загальних підставах. Облік неосновної діяльності з цією метою ведеться відокремлено.
Як свідчить досвід ринкових країн, держава зацікавлена у зменшенні питомої ваги підприємств, що фінансуються з бюджету. Є певна межа, коли можливість бюджетного фінансування стає самодостатньою і наступне зменшення такого фінансування приводить до напруги в суспільстві.
Один зі шляхів удосконалення бюджетного фінансування лікувальних закладів є страхова медицина. При страховій медицині джерелами фінансування видатків на охорону здоров’я можуть бути як бюджетні кошти з одного боку, так і кошти суб’єктів господарювання (що входять до витрат виробництва) та кошти населення (для оплати послуг вищого рівня від того, що гарантується).
Рис. 16. Громадські некомерційні організації
До недержавних організацій, що складають групу некомерційних організацій, належать політичні партії і громадські організації (Рис.16). Ці громадські формування об’єднують громадян на основі єдності інтересів, уподобань для спільної реалізації своїх прав і свобод.
Політичною партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за мету участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі[1].
Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів[2].
Об'єднання громадян діє на основі статуту, який повинен містити:
1) назву об'єднання громадян (відмінну від існуючих), його статус та юридичну адресу;
2) мету та завдання об'єднання громадян;
3) умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;
4) права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;
5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;
6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
7) порядок внесення змін і доповнень до статуту об'єднання;
8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.
У статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.
Статут об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.
У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.
Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.
Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів реєструються в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.
Про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.
Об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.
Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Політичні партії також мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів.
Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.
Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не можуть перерозподілятись між їх членами і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються в доход держави.
Доходи некомерційних організацій формуються із членських внесків, надходжень від діяльності їх комерційних структур, платних заходів, добровільних та спонсорських пожертвувань фізичних та юридичних осіб.
Громадські некомерційні організації можуть не сплачувати податку з прибутку та мати пільги з інших податків.
Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів.
Об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати. Щорічно на підставі фінансових декларацій у газеті "Голос України" публікуються списки осіб, пожертвування яких на користь політичних партій перевищують розмір, що визначається Верховною Радою України.
Спеціальна комісія Верховної Ради України, до складу якої входять депутати - представники усіх представлених у парламенті політичних партій, розглядає їх фінансову діяльність за рік і доповідає свої висновки на пленарному засіданні Верховної Ради України. У разі порушень фінансової дисципліни політична партія несе відповідальність згідно з законодавством. Незаконні надходження вилучаються за рішенням суду у порядку, встановленому законом, і зараховуються до Державного бюджету України.
За порушення законодавства за рішенням суду до об'єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення:
попередження;
штраф;
тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;
тимчасова заборона (зупинення) діяльності;
примусовий розпуск (ліквідація).
Фінансові відносини у некомерційних організаціях
Фінансові відносини у громадських об’єднаннях відбуваються:
між членами об’єднання на предмет сплати членських внесків;
між структурними підрозділами на предмет передачі майна, розрахунків за комерційну діяльність;
з державним бюджетом на предмет сплати податків, реєстраційного збору, сплати штрафів.
Серед об’єднань громадян особливе місце займають творчі та професійні спілки, доброчинні фонди.
Професійна спілка – добровільне об’єднання трудящих за професійною ознакою. Фінансується за рахунок добровільних внесків її членів. Професійні спілки об’єднують великі колективи трудящих і відіграють важливу роль в житті суспільства. Вони мають в своєму розпорядженні господарські підрозділи та значні кошти. Ці кошти можуть зберігатися в комерційних банках і виконувати роль інвестиційних фондів. Дуже часто під егідою професійних спілок фінансуються заходи культурно-масової роботи та відпочинку не тільки членів організації.
Творча спілка – добровільне об’єднання осіб творчих професій за професійною ознакою. Фінансується за рахунок добровільних внесків її членів. Діяльність творчих спілок в основному спрямована на захист певної категорії творчих митців – художників, артистів, письменників і т.д. За рахунок коштів цих організацій утримуються заклади лікувально оздоровчого та відпочинкового характеру, що обслуговують членів спілок та їхні сім’ї.
Доброчинний фонд – форма реалізації і розвитку благодійної діяльності. В залежності від статусу доброчинні фонди діляться на місцеві та державні. Доходи доброчинних фондів формуються за рахунок:
- внесків членів фондів;
- благодійних внесків та пожертвувань фізичних та юридичних осіб;
- коштів, що передаються на фінансування конкретних програм, що відповідають завданням фонду;
- кредитів та інших позик.
Відомі в Україні своєю діяльністю такі фонди:
- Всеукраїнський фонд оздоровлення і відпочинку дітей та підлітків
- Національний фонд соціального захисту матерів і дітей "Україна - дітям"
- Український національний фонд "Взаєморозуміння і примирення"
- Український фонд підтримки підприємництва (УФПП)*
- Фонд України соціального захисту інвалідів
- Фонд соціального страхування України
- Фонд соціального захисту України
- Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України
- Український фонд миру
- Дитячий фонд України
- Український фонд культури
- Фонд соціального захисту та постприватизаційної підтримки колективних та приватних власників
- Бюджетна установа
- Громадська організація
- Професійна спілка
- Творча спілка
- Доброчинний фонд
1. Особливості фінансування державних установ.
2. Які підприємства входять до складу бюджетних установ та закладів?
3. Групи некомерційних державних установ в залежності від їхньої фінансової діяльності.
4. Недержавні (громадські) некомерційні організації.
5. Особливості фінансової діяльності недержавних некомерційних організацій.
1. Про об'єднання громадян. Закон України від 16.06.92.
2. Кириленко О.П. Фінанси: Навчальний посібник. – Тернопіль: Т.О.В. “ЦМДС”, 1998. с. 87 – 97 (Фінанси некомерційних установ і організацій, фінанси громадських організацій і доброчинних фондів)
3. Сергійко О.В. Товариства взаємного кредитування як форма фінансування малого підприємництва //Фінанси України. 1999. - №7 – С.66 - 73
