У договір страхування можуть бути внесені різноманітні застереження й умови, що звуться клаузулами (лат. clausula – виключення). Одним із таких застережень є франшиза, що встановлюється для визначення оптимального розміру страхового зобов’язання з виплати у договорах страхування, котрі укладаються за іншими, ніж страхування життя, видами страхування.
Франшиза є частиною можливої шкоди, що може бути заподіяна майновим інтересам страхувальника, яка залишається на відповідальності самого страхувальника і не підлягає відшкодуванню страховиком. Через те, що розмір франшизи означає частину збитку, який не відшкодовується страховиком, її конкретне значення визначається в договорі страхування на підставі згоди сторін. Франшиза звичайно встановлюється в абсолютній величині або у відсотках від страхової суми, але в деяких випадках може встановлюватися в частках від страхової вартості об’єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку. Спосіб завдання франшизи повинен бути зафіксований у договорі страхування.
Франшиза буває двох видів – умовна і безумовна.
Умовна або інтегральна (невід’ємна) франшиза – умова звільнення страховика від відповідальності за збиток, що не перевищує розміру встановленої франшизи. Якщо збиток перевищує встановлену франшизу, то страховик зобов’язаний виплатити суму збитку повністю. Умовна франшиза може вноситися до договору страхування за допомогою запису “вільно від F відсотків за страховою сумою” (де F – величина відсотків від страхової суми).
Приклад. За договором страхування автотранспортного засобу встановлено, що страхова сума складає 75 тис. грн. При цьому франшиза складає 2%, або 1,5 тис. грн. Це означає, що страховик за кожним страховим випадком не буде відшкодовувати збиток, розмір якого менше 1,5 тис. грн.
Безумовна, або ексцедентна (та, що віднімається) франшиза означає, що страховий збиток за будь-яких умов завжди відшкодовується за відрахуванням встановленого відсотка франшизи.
Безумовна франшиза може записуватися в договорі страхування таким чином: “вільно від перших F відсотків за страховою сумою” (де F – відсотки від страхової суми, що завжди відраховуються із суми певного страхового збитку, якщо розмір цього збитку перевищує розмір безумовної франшизи). Якщо розмір збитку менше безумовної франшизи, страхова виплата не здійснюється.
Приклад. За договором страхування автомобіля встановлено, що страхова сума складає 100 тис. грн. і безумовна франшиза складає 1%, або 1 тис. грн. Це означає, що збиток, розмір якого не перевищує 1 тис. грн. за кожним страховим випадком, взагалі не спричиняє страхової виплати, а збиток в розмірі більше 1 тис. грн. за кожним страховим випадком спричиняє виплату страхового відшкодування з відрахуванням із суми завданого збитку суми 1 тис. грн.
Рис. 1.12 ілюструє поняття умовної і безумовної франшизи та особливості їхнього застосування. Так, перший збиток UC1, що перевищує розмір франшизи (UC1 > F), для умовної франшизи відшкодовується повністю, а для безумовної франшизи – в обсязі SВ = UC1 - FБ. Другий збиток UC2, що за розміром не перевищує франшизу (UC2 ? F), не відшкодовується в обох випадках.
Франшиза може встановлюватися окремо для частин об’єкту страхування, для кожного виду застрахованої шкоди, для кожного страхового випадку чи сукупно. Франшиза для одного об’єкта страхування визначається за кожним страховим випадком окремо без урахування попереднього значення завданої шкоди, тобто не акумулюється від одного страхового випадку до іншого і не може бути застрахована іншим страховиком (за виключенням деяких випадків страхування дуже дорогих об’єктів - наприклад, засобів повітряного транспорту).
Якщо страхова шкода залежить від часу дії наслідків страхового випадку, то франшиза може визначатися у одиницях часу, впродовж яких здійснюється завдання такої шкоди.
Приклад. При страхуванні особи від нещасного випадку з умовою виплати 5% від страхової суми за кожний день підтвердженої відповідним чином спричиненої нещасним випадком тимчасової непрацездатності цієї особи, може встановлюватися умова “Без сплати за перші чотири дні тимчасової непрацездатності”. При цьому за п’ть і більше днів підтвердженої непрацездатності виплата цій особі буде здійснюватися у повному обсязі.
Наявність франшизи визначається прагненням страховика:
• запобігати відшкодуванню збитків, які мають неймовірносний характер і можуть бути передбачені внаслідок наперед відомих властивостей об’єкту страхування зазнавати природного збитку (биття скляних виробів або гниття швидкопсувних продуктів при їхньому транспортуванні, випаровування, іржавіння, інші види природного зносу і т.і.);
• не відшкодовувати збитки, що відповідають постійним та(або) незначним ушкодженням об’єкта, вартість яких дорівнює або сумірна з рівнем витрат страховика на експертизу цих ушкоджень;
• дисциплінувати страхувальника щодо більш ретельного виконання останнім умов договору страхування, дотримання ним принципу граничної сумлінності шляхом дбайливого ставлення до об’єкту страхування та запобігання настанню незначних збитків, по яких страховик звільнюється від страхових зобов’язань (при цьому підвищується ймовірність виявлення й усунення причин появи і більш значних збитків);
• компенсувати частину майбутніх можливих витрат на експертизу страхових випадків, які можуть статися, по укладених договорах страхування;
• захиститися від можливих проявів шахрайства страхувальника для незаконного отримання останнім відшкодувань по неіснуючих збитках невеликого розміру.
Рис.1.12. Ілюстрація визначення сум страхових виплат для умовної (А) та безумовної (Б) франшиз
Крім того, франшиза зменшує вартість страховки, тому що встановлення франшизи можна представити еквівалентом зменшення страхової суми. А ця умова повинна передбачати пропорційне зменшення розміру страхової премії для того, щоб зберегти принцип еквівалентності зобов’язань страховика і страхувальника при незмінності розміру страхового тарифу (розмір останнього є об’єктивним кількісним показником страхового ризику і не залежить від того, чи домовилися страховик і страхувальник про застосування франшизи у договорі страхування, чи ні).
Наявність франшизи скорочує кількість дрібних претензій, спрощуючи розрахунки страховика із страхувальником у випадку заподіяння дрібних збитків об’єкту страхування, підтримує стійкість страхових операцій шляхом економії коштів страхового фонду, а також підвищує відповідальність страхувальника за виконання умов договору страхування, що в цілому сприяє оптимізації виконання страхових зобов’язань.