Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п’ять тисяч. До найбільш поширених з них належать (приблизна кількість людей, які розмовляють даною мовою в млн. чол., початок 90-х рр.): китайська (1200), англійська (450), хінді і близька до неї урду (350), іспанська (300), російська (240), бенгальська, індонезійська і арабська (по 180), португальська (150), японська (123), німецька і французька (по 100). Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства.
Економічна необхідність підштовхнула суб’єктів міжнародних економічних відносин до вибору єдиної мови ведення міжнародного бізнесу – англійської, але привернути увагу іноземних споживачів до своєї продукції, тобто завоювати зарубіжний ринок, можливо лише за умови використання в маркетинговій стратегії (етикетки, упаковки, технічна документація, прайс-листівки, каталоги, реклама) мови потенційних закордонних покупців.
З цього приводу наведемо декілька курйозів, пов’язаних з неточним перекладом рекламних девізів всесвітньовідомих фірм. На Тайвані переклад девізу «Пепсі» – «Стань знову молодим разом з поколінням «Пепсі» мав такий зміст: «Пепсі піднімає твоїх предків з могили» .
Американський рекламний девіз цигарок «Салем – відчуй себе вільним» переклали на японську так: « Коли палиш «Салем», відчуваєш себе таким оновленим, що голова стає пустою».
Коли «Дженерал Моторз» стала продавати автомобіль «Шеві Нова» в Південній Америці, то спочатку ніхто не звернув увагу на ту обставину, що хоча іспанською мовою «nova» означає «зірка», але «nova» означає «не поїде». Тільки пізніше, довідавшись про цей комерційний конфуз, підприємці змінили назву моделі для іспаномовного ринку на «Карібе».
Подібна прикрість мала місце в Бразилії з компанією «Форд» при продажі машини «Пінто». Фірма не зразу з’ясувала, що «пінто» на бразильському слензі означає «маленький статевий орган», і лише через деякий час на машинах цієї моделі з’явився шильдик з назвою «Корсель», що означає «кінь».
Коли компанія з виробництва авторучок «Паркер» стала продавати свої вироби в Мексиці, то в рекламі говорилось, точніше, передбачалось сказати: «Ця авторучка не потече в кишені і не поставить вас в незручне становище». Однак перекладачі зробили помилку через схожий правопис та звучання слова. У результаті вийшла цікава обіцянка: «Ця авторучка не потече в кишені і зробить вас вагітною».
Навіть в одній мові слова можуть мати різний зміст у різних країнах. Зокрема, американська компанія «Юнайтед Ейрлайнз» розмістила на обкладинці свого журналу, який роздається пасажирам під час польоту, фотографію Пола Хогана, «зірки» з фільму «Крокодил Денді», який позував на фоні малозаселеної місцевості Австралії. Під фотографією було написано: «Paul Hogan Camps It Up», тобто «Пол Хоган живе без зручностей», що на австралійському слензі означає: «Відкрито демонструє свою гомосексуальність».
Ще більші складності при міжнародних контактах представляє так звана невербальна мова (тобто мова міміки, жестів, поз), прийнята в тій чи іншій країні. Ускладнює ситуацію те, що часто ззовні однакові виразні рухи або жести у різних народів мають абсолютно різне значення.
Якщо в Голландії ви покрутите пальцем біля виска, маючи на увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей жест означає дотепну фразу.
Говорячи про себе, європеєць прикладає руку до грудей, а японець – до носа.
У США «нуль» утворений великим і вказівним пальцями означає «все о’кей», тобто «все гаразд», в Японії – «гроші», а в Португалії цей жест сприймається як непристойність.
Німці часто піднімають брови у знак схвального ставлення до чужих слів. Але те ж саме в Англії буде розцінено як вираження скептицизму.
Француз або італієць, якщо вважає чиюсь ідею нерозумною, виразно стукає себе по голові. А британець або іспанець цим жестом показує, що він задоволений собою.
Ми в спілкуванні не надаємо особливого значення (крім вітального потискування рук) правій чи лівій руці. Але люди, що сповідують іслам, можуть образитись, якщо гроші або подарунок їм дадуть лівою рукою, яка за їхньою релігією вважається нечистою.
Релігійний чинник впливає також на товарну структуру зовнішньої торгівлі країн. Наприклад, в Ізраїлі, необхідною умовою ввезення продуктів харчування є дозвіл спеціального релігійного комітету, який перевіряє їх на кошерність.
Ідеологічні відмінності перестали відігравати важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв’язків, як це було за часів протистояння соціалістичної і капіталістичної систем (тоді навіть діяв спеціальний міжнародний контрольний комітет – КОКОМ, завданням якого було недопущення імпорту до СРСР та інших соціалістичних країн технологій «подвійного призначення», тобто таких, які могли мати військове застосування). На сьогодні ідеологічну природу мають факти економічної боротьби з країнами, в яких прямо чи опосередковано підтримується міжнародний тероризм, розробляється зброя масового знищення, розпалюється міжнаціональна ворожнеча.
Національні традиції та культурні цінності є предметом гордості в багатьох країнах. Зараз, коли світ стає однорідним, цей фактор міжнародних економічних зв’язків отримує ще більшу вагу, ніж раніше, оскільки інформація про зарубіжні країни стала доступною, а необізнаність у цих питаннях – недопустимою.
Наприклад, хороші манери для британця ґрунтуються на дотриманні формальностей. Там недопустимим вважається звертання до людей, яким ви не представлені. Недопустимо також називати по імені того, від кого не було одержано відповідного дозволу. Британці рідко тиснуть один одному руки, лише коли зустрічаються вперше. Не прийнято цілувати жінкам руки та говорити їм компліменти типу: «Ця сукня вам дуже пасує». Це розцінюється як величезна неделікатність. Для успішної співпраці з британцями потрібно мати на увазі, що в Англії широко розповсюджено називати, вітаючись, титул чи звання. Але недопустимо нагороджувати титулом себе самого. У США можна почути: «Я доктор Сміт», але в Великобританії він сказав би: «Я Джон Сміт». А вже інші звертаються до нього як «доктор Сміт» .
Французам властивий крайній націоналізм. Звідси їх небажання вивчати будь-яку іноземну мову. Вони пишаються своїми національними традиціями, поважають державу та історію своєї країни. Кухня для французів – також предмет їх національної гордості, вітаються будь-які компліменти з приводу якості страв та напоїв. Не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати страву за своїм смаком або користуватись спеціями, це може розцінюватись як неповага до господарів.
Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальністю та раціональністю. Спілкуючись з ними, бажано називати титул співрозмовника. Заміжнім жінкам надається титул її чоловіка.
Японців характеризує крайня церемоніальність. Знайомлячись з японцем, необхідно назвати повне ім’я і прізвище, ніколи не обмежуючись одним ім’ям. Якщо є потреба сказати «пане» японцю, називається прізвище і до нього добавляється «сам». Перед тим, як увійти в японський дім, скидається взуття. Перше привітання – не потиск рук, а довгий, низький уклін.
Різні національні традиції, відмінності виховання, культури зумовлюють і певну специфіку суто ділового етикету в різних країнах. Вчинки та дії, пов’язані з незнанням особливостей національного бізнес-етикету, можуть негативно вплинути на результат ділової взаємодії.
В Англії прошарок бізнесменів незначний і поповнюється з сімей, які займаються підприємницькою діяльністю протягом декількох десятиліть. Бізнесмени Великобританії – одні з найкваліфікованіших у діловому світі, а фінансовому та сировинному секторам британського бізнесу практично немає рівних. Налагодженню економічних зв’язків з англійцями сприяє спільне відвідування видовищних заходів (тенісних турнірів, кінних змагань). Але потрібно мати на увазі, що в Англії говорити про справи після роботи не прийнято. Важливо також не забувати надавати знаки уваги тим, з ким раніше зустрічались або вели переговори. Листівка до свята або з приводу дня народження піднімає діловий авторитет партнера.
Французьких бізнесменів характеризують такі якості, як уважність та обережність у прийнятті рішень. У бізнесі французи віддають перевагу знайомствам і зв’язкам. Тому бажаючи налагодити ділове співробітництво з французами, потрібно мати рекомендаційні листи. У Франції, на відміну від Великобританії, прийнятим є обговорення справ за обідом або вечерею. Інколи під час обговорення французькі підприємці переривають співрозмовника, роблять критичні зауваження або наводять контраргументи. Це не потрібно сприймати як прояв неповаги, така в них національна специфіка ведення переговорів.
Німецькі бізнесмени акуратні, пунктуальні та ощадливі. Наші бізнесмени часто привозять з собою подарунки, але чекати на відповідні дії з німецького боку не варто, оскільки подібне там не прийнято. Німці мають звичку розписувати як ділове, так і приватне життя погодинно. Тому бажано пересвідчитись, що німецький партнер занотував день і час наступної зустрічі. Німці часто, незважаючи на наявність в офісі сторонніх осіб, запирають до шафи або сейфа конторське знаряддя. Не потрібно сприймати це як недовіру, це звичайна німецька ощадливість.
Діловий етикет японських бізнесменів суттєво відрізняється від західних норм. Знайомство з представниками японського бізнесу обов’язково починається з обміну візитними картками. Якщо у відповідь на вручену візитку японець нічого не одержить, це може сприйнятись як неповага. Традиції ділових людей Японії передбачають уважне ставлення до слів і позиції партнера, недопустимість зауважень або реплік під час промови співрозмовника. Представник японської сторони може кивати головою під час бесіди, але це не означає його підтримку, а тільки те, що він зрозумів партнера. До суто національної специфіки бізнес-етикету належить також те, що японці часто проводять ділові зустрічі у вечірні години в приватних клубах, барах, нічних клубах і навіть будинках гейш.
Ось яке розмаїття чинників, починаючи від норм міжнародного права, особливостей національних законодавств до специфіки ділового спілкування з представниками інших країн, потрібно враховувати і використовувати для успішної реалізації міжнародного економічного проекту.
