Україна - Італія

Італія визнала незалежність України 28 грудня 1991 р. і вже у березні 1992 р. було відкрито її посольство в Києві. На всіх міжнародних нарадах вона постійно висловлюється за незалежність і територіальну цілісність України.
На шляху активізації відносин між країнами важливим був візит Президента України Л. Кучми і членів офіційної делегації До Італії, що відбувся на початку травня 1995 р. Був підписаний міждержавний Договір про дружбу і співробітництво. Він започаткував якісно новий етап у розбудові двосторонніх відносин. Відбулося підписання угод про взаємний захист інвестицій та про повітряне сполучення між обома країнами. Україна й Італійська Республіка діятимуть у напрямі розвитку співпраці в галузі економіки, промисловості, сільського господарства, науки, техніки та екології у взаємних інтересах. Вони домовилися про заснування Українсько-Італійської Ради економічного, промислового і фінансового співробітництва. Обидві сторони надають пріоритетного значення співпраці в галузі енергетики, транспорту, телекомунікацій. Вони надаватимуть допомогу одна одній у вирішенні технічних аспектів промислової діяльності в цих галузях, приділятимуть увагу таким напрямам, як економія енергоресурсів, модернізація інфраструктур. Під час бесід із керівниками Італії, в ході зустрічей у Римі, Мілані, Венеції з впливовими політиками і підприємцями Президент України пропонував конкретні напрями взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва. Як морські держави, Україна та Італія можуть налагодити контакти і в суднобудуванні, адже в Україні існує потужна база для спорудження першокласних суден.
Показовим у двосторонніх стосунках став той факт, що новий італійський Президент Оскар Луїджі Скальфаро ознайомлення з пострадянським простором через офіційні візити розпочав у 1995 р. з Києва, а не з Москви. "Великі країни мусять взяти на себе конкретно сформульовані зобов'язання, аби гарантувати безпеку України", - заявив він після зустрічі в Києві з Л. Кучмою за закритими дверима. Слова ці, звісно, стосувалися демаршу Державної думи Росії щодо припинення розподілу Чорноморського флоту та заяв російських політиків із питань територіальної приналежності Севастополя. Аналізуючи зобов'язання великих держав, Президент Італії мав на увазі "велику сімку".
Офіційний візит в Україну голови Ради міністрів Італійської Республіки Р. Проді відбувся 25-26 лютого 1997 р. Сторони підтвердили наміри країн активізувати співпрацю на міжнародній арені, зокрема, в межах такої організації, як Центральноєвропейська ініціатива.
Особлива увага в ході візиту була приділена визначенню шляхів поглиблення відносин в економічній сфері. Італійська сторона запропонувала розпочати співробітництво на рівні малих і середніх підприємств. Наголошувалось на тому, що одним із пріоритетних напрямів становить будівництво транспортного коридору Трієст - Будапешт - Київ. Під час перебування голови уряду Італії у Києві була підписана міжурядова Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу.
Важливе значення для розбудови стосунків мав робочий візит прем'єр-міністра України В. Пустовойтенка, який відбувся 15-16 грудня 1998 р. У ході бесіди з італійським керівництвом, а також представниками ділових кіл детально обговорювали найважливіші теми двосторонніх політичних і економічних відносин, актуальні міжнародні питання. Було зазначено, що початок діяльності Спільної Ради з питань економічного, промислового та фінансового співробітництва, перше засідання якої відбулось 9 грудня у Римі, став одним із найважливіших кроків до подальшої розбудови співпраці в економічній галузі.
Міністерства внутрішніх справ країн співпрацюють у боротьбі зі злочинністю, наркобізнесом. Підтримують зв'язки міністерства транспорту в пасажирських і транспортних перевезеннях. Італія відкрила для України кредитні лінії. Зростає обсяг товарообігу, який досягнув 663, 4 млн доларів США (при цьому Україна має позитивне сальдо).
Негативним явищем у співробітництві є переважання сировинної продукції в експорті до Італії, а в імпорті - промислової продукції. Італія закуповує чавун, шкіру, мінеральні добрива, а Україна - обладнання і пластмаси. Серед країн Західної Європи Італія - другий торговельний партнер України після Німеччини.
Київ 17 грудня 2001 р. відвідав міністр закордонних справ Італії Ренато Руджеро. Він провів переговори з українським колегою Анатолієм Зленком. Традиційно для протоколу подібних візитів, керівники зовнішньополітичних відомств України й Італії обговорили перспективи співпраці двох держав у межах Центральноєв ропейської ініціативи та ОБСЄ. Ренато Руджеро як представник держави - члена Європейського Союзу - наголосив, що Італія підтримуватиме Україну на її шляху до європейської спільноти і сподівається на поліпшення стосунків між Україною та ЄС.
Двосторонні стосунки між Києвом і Римом обидва міністри оцінюють позитивно: товарообіг між Україною й Італією перевищив 10 млн доларів США, на українській території зареєстровано 252 підприємства з прямими італійськими інвестиціями. Італія інвестувала в Україну 79 млн доларів США. Це, на думку Р.Руджеро, засвідчує позитивну тенденцію у ділових зв'язках між двома державами.
Інший аспект переговорів стосувався надзвичайно болючої для Києва проблеми - проблеми так званої соціальної еміграції та участі українських громадян у кримінальному бізнесі на Аппені-нах. Напередодні візиту італійського урядовця посол Італії в Україні Іоланта Брунетті-Герц зазначила, що більшість пересічних італійців асоціює Україну з футболістом Андрієм Шевченком і тисячами "чорноробочих", "дівчат за викликом" і нянь. На думку офіційного Риму, український уряд повинен приділити максимум зусиль, щоб подолати бідність у державі і дати людям змогу заробляти гроші у власній країні.
Прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Італії Сільвіо Берлусконі 8 березня 2002 р. привітав керівника зовнішньополітичного відомства України Анатолія Зленка з 10-річчям встановлення дипломатичних відносин між двома країнами. На думку Берлусконі, українсько-італійські взаємини є "чудовими" і "можуть поглиблюватись і надалі". Водночас італійські урядовці нагадують про ті проблеми, що існують між державами. Зокрема, надзвичайний і повноважний посол Італії в Україні Іоланда Брунетті-Герц називає проблему трудової міграції з України до Італії однією з найсуттєвіших, які спричиняють непорозуміння між Києвом і Римом. Власне, це змусило останній переглянути діючий закон про міграцію: "Уряд Італії обговорює зміни до закону про міграцію. З одного боку, це полегшить життя тих, хто легально працює на Аппенінах, а з іншого - перекриє шлях в Італію нелегалам і криміналітету. Адже не секрет, що на чорному ринку праці в Італії діють злочинці з держав СНД - торговці людьми, позбавленими будь-яких прав".
Існує ще одне питання, яке намагаються узгодити Київ і Рим, - це полегшення процедури усиновлення італійськими громадянами українських дітей. В Італії усиновлено понад 2 тис. дітей з України, а процедура досі залишається складною, забюрократизованою і відбирає в італійців чимало коштів, нервів і часу. Уряди двох держав працюють над полегшенням процедури усиновлення дітей, передусім - з фізичними і розумовими вадами. Більшість усиновлених дітей - це сироти і ті, кого у світі називають "чорнобильськими дітьми". В Італії вони знаходять другу вітчизну і батьків, але їх італійські батьки з часом розкажуть їм, звідки вони походять. "І це - теж фактор, який зближує дві наші країни," - наголошує Іоланда Брунетті-Герц.
Українсько-італійські стосунки, розвиваючись від встановлення дипломатичних відносин до тісного двостороннього співробітництва, набувають ознак стабільного партнерства.
Серед країн ЄС Німеччина й Італія займають провідне місце в зовнішньоторговельному обороті України. Усталена структура експорту та імпорту означає, що у найближчому майбутньому ці дві країни залишаться основними торговельними партнерами України в Європі і слугуватимуть барометром чи орієнтиром і для інших країн регіону стосовно можливості плідної співпраці, налагодження взаємовигідних зв'язків з Україною. ■
Отже, продуманий курс у відносинах між Україною й основними західноєвропейськими країнами може стати взаємовигідним співробітництвом, що й характерно для останнього часу, хоча, звичайно, спостерігається певна упередженість у ставленні Європи.
Європейський вимір міжнародних відносин не обмежується групою країн. Практично з кожною західноєвропейською державою в України відносини мають значну перспективу розвитку.