6. 2. Виконання внутрішньовиробничого завдання і динаміка показників

У господарській практиці підприємства прогнозують і розраховують такі основні показники собівартості, як:
• повна собівартість товарної продукції;
• витрати на 1 грн. товарної продукції;
• собівартість одиниці виробів.
До завдання аналізу собівартості продукції входять:
• оцінювання обгрунтованості і напруженості завдання;
• оцінювання виконання завдання за показниками собівартості і вивчення їхньої динаміки, встановлення відповідності фактичних і діючих у виробництві затрат поточним нормативам витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів;
• виявлення і кількісне визначення чинників, що вплинули на відхилення фактичних показників собівартості від прогнозованих, а також їхньої динаміки;
• оперативний вплив на формування показників собівартості;
• вивчення чинників зміни показників собівартості за окремими статтями витрат;
• виявлення і мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Таблиця 32 Аналіз собівартості товарної продукції об'єднання за рік

Джерелами інформації для аналізу є: форма № 1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства за 2000 рік (робіт, послуг)"; форма № 5 примітка до річної фінансової звітності (дані поточного бухгалтерського обліку, журнал-ордер (№ 5, 5А)) , калькуляції окремих виробів, внутрішньовиробничі плани й акти впровадження нової техніки, розрахунки підприємства.
До проведення аналізу варто показникам собівартості порівнюваних періодів надати порівняльного вигляду, якщо:
а) змінилася структура підприємства в результаті злиття з іншими виробничими структурами, виділення окремих структурних частин при здаванні їх в оренду, створення спільних підприємств та ін.;
б) змінився склад витрат, що входять у собівартість продукції, або при внесенні до неї витрат, відшкодуванні раніше з інших джерел чи при виключенні деяких витрат, пов'язаних зі змінами в системі економічних відносин;
в) були доволі відчутні зростання цін на виробничі запаси, продукцію і збільшення заробітної плати, зумовлене інфляційними процесами і т. д. У такому випадку зміну цін розглядають як зовнішній, не контрольований підприємством чинник.
У нормуванні й обліку застосовують два види економічного групування витрат - за економічними елементами і за калькуляційними статтями собівартості. Затрати за елементами - це витрати звітного періоду як на готові вироби, так і на незавершене виробництво. Таке групування показує, що витрачено на випуск продукції. При аналізі витрат на виробництво їх доцільно згруповувати таким чином: витрати на засоби праці (амортизацію основних фондів), предмети праці - матеріальні витрати; витрати на оплату праці й ін. Витрати на засоби і предмети праці відображають витрати уречевленої праці, а витрати на оплату праці разом із відрахуваннями на соціальні потреби - витрати живої праці. До інших належать податки, які вносять у собівартість продукції в позабюджетні фонди (крім відрахувань на соціальні потреби), відсотки за кредитами банку, витрати на відрядження й ін.
У процесі аналізу вивчають структуру витрат і її динаміку, що дає змогу визначити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, з'ясувати характер змін і їхній вплив на собівартість продукції. Структуру витрат аналізують шляхом порівняння питомої ваги окремих елементів за ряд звітних або фактичних періодів з прогнозами Крім цього, доцільно визначити абсолютну суму економії або перевитрат за загальною сумою витрат і за кожним елементом, вивчити причини відхилень.
Аналіз структури витрат дає змогу вивчати використання виробничих ресурсів, виявляти дефіцитні ресурси, що стримують використання потенційних можливостей для розширення виробництва і підвищення якості продукції, а також виявляти ті ресурси, споживання яких зумовлює зростання витрат на виробництво, що перевищує розрахунковий рівень.
Аналіз динаміки структури витрат і чинників їхньої зміни дає можливість вчасно реагувати на відхилення від об'єктивних параметрів виробничого процесу, вживати попереджувальних заходів з недопущення зайвих витрат і втрат, виявляти тенденції зміни витрат, розробляти заходи для їх зниження.
Виконання завдання щодо собівартості товарної продукції аналізують шляхом зіставлення фактичної собівартості в цінах, закладених у плані, з нормативною собівартістю фактично випущеної продукції (табл. 32, дані у млн. грн.).
При загальній економії від зниження собівартості товарної продукції по об'єднанні в сумі 154 млн. грн. філія № 2 допустила перевитрату на 20 млн. грн.