2.1. Аналіз попиту і пропозиції на продукцію та послуги підприємства

Стан ринкової економіки, рівень і механізм її розвитку описують за допомогою таких понять, як попит (demand) і пропозиція (supply), способи їх координації і пристосування один до одного.
Величина (обсяг) попиту - це кількість товарів (послуг), яку покупець може і бажає придбати за певних умов. Попит (шкала попиту) - це різна кількість споживчих благ (товарів чи послуг), які споживач може і бажає придбати при різних рівнях цін.
Залежність величини попиту від ціни визначають за допомогою закону попиту, який графічно зображають у вигляді кривої з від'ємним нахилом. Таку криву називають лінією попиту. Абциси точок лінії попиту характеризують обсяг попиту, а ординати - ціни попиту1 (рис. 5).

Рис. 5. Лінія попиту.
При графічному зображенні функції попиту по осі абцис варто було б показати значення цін товару (незалежна змінна), а по осі ординат - обсяг попиту на товар (залежна змінна). Проте традиційним є обернене розміщення осей координат. Фактично на графічному зображенню функції попиту показана функція [Рd (Q)], обернена до функції попиту, яку позначають як: Qd = Qd (Р).
Основна властивість попиту полягає у тому, що при постійності всіх інших параметрів зростання ціни призводить до відповідного зниження величини попиту, і навпаки. Таким чином, існує від'ємний або зворотний зв'язок між ціною товару і величиною попиту на нього.
Як обґрунтування для закону попиту можна назвати кілька причин. По-перше, з точки зору здорового глузду зниження ціни збільшує кількість покупців. Для покупця ціна -це певний бар'єр, що заважає здійснити покупку. Чим вищий даний бар'єр, тим менше продукту реалізують, тобто ціна послаблює бажання споживача зробити покупку, і навпаки. По-друге, оскільки споживання будь-якого товару підлягає дії принципу спадної граничної корисності, згідно з яким подальші одиниці придбаного товару приносять все менше і менше користі (вигоди, задоволення) покупцеві, споживачі купують додаткові одиниці товару лише за умови, що його ціна спадає. По-третє, закон попиту можна пояснити за допомогою ефекту доходу й ефекту заміщення. Так, ефект доходу пов'язаний з тим, що спад цін розширює купівельну здатність споживачів і, відповідно, вони можуть купити більшу кількість даного товару, ніж до спаду цін. Вища ціна призводить до протилежного результату. Ефект заміщення полягає у тому, що споживачі схильні замінювати дорогі товари дешевшими товарами-аналогами (товарами-субститутами). Насправді ефект доходу й ефект заміщення діють разом і ведуть до виникнення у споживачів здатності та бажання купувати більшу кількість товару за нижчу ціну.
Проте є товари, що не підлягають законові попиту, - це товари Гіффена1.
Таким чином, якщо змінюється ціна на товар, то (за інших рівних умов) змінюється величина попиту на нього, і рух іде по кривій попиту. У випадку зміни нецінових факторів (детермінант) змінюється сам попит на товар і, відповідно, розміщення кривої попиту. Якщо попит спадає, то крива посувається вниз і вліво. Якщо попит збільшується, зсув кривої попиту відбувається вгору і вправо.
До нецінових факторів, що впливають на зміну попиту, як правило, належать наступні.
1. Смаки або переваги споживачів. Сприятливі зміни у перевагах споживачів ведуть
1 Англійський економіст Р. Гіффен (1837 — 1910) звернув увагу на те, що під час голоду в Ірландії у середині ХІХ ст. обсяг попиту на картоплю, ціна на яку зросла, значно збільшився. Пояснення полягало у тому, що саме картопля була основним продуктом харчування ірландських бідняків. Зростання цін на картоплю змусило їх зменшити споживання інших, дорожчих і якісніших, продуктів. А оскільки і при високих цінах картопля залишалася порівняно дешевим продуктом, то обсяг попиту на неї збільшився. Потрібно зазначити, що деякі сучасні закордонні дослідники вважають, що пріоритет відкриття описаного вище парадоксу належить іншому — англійському соціалісту С. Грею (1775 — 1840), який у своїй праці "The Heppiness of States" (1815) описав "парадоксальний факт, що чим вища ціна на хліб і картоплю, тим більший попит" (New Palgrave Dietionary of Economica, 1987 Vol. P. 563).
до збільшення попиту. Дія несприятливих змін протилежна.
2. Рівень грошових доходів споживачів. Тут виділяють товари вищої категорії (або нормальні, повноцінні товари), попит на які прямо залежить від зміни рівня грошового доходу покупців; і товари нижчої категорії (або малоцінні, неповноцінні товари), попит на які обернено залежить від зміни рівня грошового доходу споживачів.
3. Ціни на супутні і подібні товари. Тут виділяють товари-субститути (або взаємозамінні товари) і компліментарні товари (або взаємодоповнюючі товари). Якщо зростає ціна на товар-субститут, то збільшується попит на товар, який розглядають, і навпаки. Таким чином, коли два товари взаємозамінні, між ціною на один з них і попитом на інший існує прямий зв'язок. Якщо зростає ціна на компліментарний товар, то зменшується попит на товар, який розглядають, і навпаки. Інакше кажучи, коли два товари є взаємодоповнюючими, між ціною на один з них і попитом на інший існує зворотний зв'язок.
4. Споживчі очікування, тобто прогнози споживачів стосовно цін на товар, наявності товарів і рівня власного доходу. Очікування споживачів щодо підвищення цін, як і сподівання на збільшення доходу і можливий дефіцит товарів у майбутньому, можуть спонукати їх менше обмежувати поточні витрати. Навпаки, очікування зниження цін, зменшення доходів, більшої різноманітності товарів-субститутів призводить до зменшення поточного попиту.
5. Кількість покупців. Збільшення на ринку числа споживачів веде до підвищення попиту, і навпаки.
Варто зазначити, що перші чотири з названих вище факторів впливають на індивідуальний попит, а останній фактор - на ринковий попит. Для одержання кривої ринкового попиту необхідно скласти по горизонталі криві індивідуального попиту всіх споживачів товару, який розглядають.
З навчальною метою, як правило, криву попиту зображають у вигляді прямої лінії, описаної за допомогою рівняння: Qd=C-kP або P = C/k - Qd/k.
Економічний зміст точки перетину кривої попиту з віссю цін (Р) полягає у тому, що це ціна "відмови", тобто при такій ціні (Рвідм. = С/k) попит на купівлю товару проявлятися не буде. Економічний зміст точки перетину кривої попиту з віссю величини попиту (Q) виражається за допомогою величини потреби (індивідуальної чи ринкової) у товарі (Qпотр. = С). Величина (обсяг) пропозиції - це кількість товарів (послуг), яку виробник може і бажає виробити та продати за певних умов у конкретний часовий період. Пропозиція (шкала пропозиції) - це різна кількість споживчих благ (товарів чи послуг), які виробникові вигідно пропонувати на ринку за різні ціни.
Залежність обсягу пропозиції від цін фіксується законом пропозиції і зображається кривою з додатним нахилом. Таку криву називають лінією пропозиції. Абсциси точок лінії пропозиції характеризують обсяг пропозиції, а ординати - ціни пропозиції. За аналогією з графічним зображенням функції попиту лінія пропозиції у вказаній вище системі координат - це обернена функція пропозиції [Ps (Q)] (рис. 6).

Рис. 6. Лінія пропозиції.
Закон пропозиції стверджує, що залежність величини пропозиції від рівня цін має прямий характер, тобто виробники хочуть виготовити і запропонувати для продажу більшу кількість товарів за високою ціною, ніж вони хотіли б це зробити за низькою ціною.
Обгрунтування даної залежності полягає, по-перше? у тому, що для виробника чи продавця ціна на товар (по суті - виручка за одиницю товару) є стимулом для збільшення виробництва і реалізації товару на ринку. По-друге, пряму залежність величини пропозиції і рівня цін пояснюють дією закону спадної продуктивності факторів виробництв, згідно з яким витрати кожної наступної одиниці продукту зростають, а, відповідно, для їх покриття виробники повинні реалізовувати дані одиниці товару (які потребують більших витрат) за вищою ціною2.
Якщо змінюється ціна товару, то (за інших рівних умов) змінюється величина його пропозиції і рух іде по кривій пропозиції. У випадку зміни нецінових факторів (детермінант) змінюється сама пропозиція товару, що виражається у зміщенні кривої пропозиції. Якщо пропозиція зменшується, то крива пропозиції посувається вгору і вліво. У ситуації збільшення пропозиції крива зміщується вниз і вправо.
До нецінових факторів, що впливають на зміну пропозиції, як правило, належать наступні.
1. Ціни на виробничі ресурси. Зниження цін на ресурси, які використовують у виробництві товару, що розглядається, зменшує витрати виробництва і, відповідно, збільшує пропозицію товару, бо існує пряма залежність між витратами виробництва та пропозицією товару (див. обгрунтування закону пропозиції), і навпаки.
2. Зміни у технології виробництва. Вдосконалювання технології дає змогу ефективніше, тобто з меншими витратами, виробляти одиницю товару, що збільшує пропозицію товару, і навпаки.
3. Ціни на інші товари. Тут розрізняють товари-“конкуренти" і товари, які виробляють "спільно" з даним товаром. Зміна пропозиції товару, який розглядають, обернено залежить від зміни цін на товари-"конкуренти" і прямо залежить від зміни цін на товари, які випускають "спільно" з даним товаром.
4. Державна політика у сфері оподаткування. Зниження податку на даний товар (на продаж, на власність тощо), як і введення дотації, зменшує витрати виробника чи продавця, збільшуючи пропозицію товару, і навпаки.
5. Очікування продавців щодо майбутніх цін на товар. Тут відсутня детермінована залежність. Як правило, вважають, що у короткотерміновий період (при незмінній величині капіталу як фактора виробництва) існує обернена залежність між очікуваною ціною на товар і його реальною пропозицією. У довготерміновому періоді (при зміні величини капіталу) дана залежність має прямий характер.
6. Кількість продавців товару. Зростання на ринку кількості продавців веде до збільшення пропозиції, і навпаки.
Потрібно зазначити, що перші п'ять із названих вище факторів діють на індивідуальну пропозицію, а останній - на ринкову пропозицію. Для одержання кривої ринкової пропозиції необхідно скласти по горизонталі криві індивідуальної пропозиції, всіх виробників товару, який розглядають.
З навчальною метою, як правило, криву пропозиції зображають у вигляді прямої лінії, описаної за допомогою рівняння: Qs=k або P = Qs/k−C/k.