Спочатку люди навчилися рахувати, а потім писати, але записувати цифри вони навчилися значно пізніше, ніж букви
Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері
Ніякі, навіть найкращі прогнози не в змозі цілком виключити невизначеність ринку (стихії). А де невизначеність і випадковість, там не уникнути ризику.
Risko на іспанському означає скелю, та не просто скелю, а навісну. За словником Ожегова ризик визначається як: 1) можлива небезпека; 2) дія на удачу в надії на щасливий результат.
Прийняття управлінського рішення у фінансовій сфері - це процес цілеспрямованої переробки інформації стану в інформацію командну. Вибір способу дії на основі переробки інформації є управлінське рішення.
Ухвалення рішення — основа управління; без рішення нема управління; управляти — означає вирішувати.
Так як ухвалення рішення — це процес розв'язання проблеми невизначеності, то відсутність рішення також: є рішенням, і йому, як і іншим рішенням, також: властивий ризик — ризик бездіяльності (ризик не розв’язання проблеми невизначеності).
Мета — це те, що обов'язково повинно бути досягнуто, а цільова функція — критерій досягнення мети. Сформульована мета вже сама по собі містить напрям її досягнення. Недарма говориться, що правильно поставити завдання — це наполовину вирішити його. Так як для реалізації мети необхідні ресурси, а ресурси в принципі завжди обмежені, то цілі повинні ставитися тільки самі необхідні на даному етапі, але в той же час реальні для виконання. Мета завжди визначається дуже розпливчасто. Це пояснюється тим, що інтуїтивно мета зрозуміла, вона зв'язана з бажанням якось поліпшити існуюче положення, але висловити її чітко, а тим більше в якомусь кількісному вимірі часто дуже важко.
Вважається, що багато факторів, особливо пов'язаних з такими поняттями, як естетика, репутація, престиж, борг, кваліфікація, імідж і т.п., не мають природної шкали для вимірювання, а найчастіше в принципі непорівнянні.
Коли ж здійснюється їх оцінка, то вона суб'єктивна і часто неоднозначна. Але саме ці етичні, психологічні і соціальні поняття часто виступають як фактори мотивації1 мети, їхня значимість, на жаль, визначається інстинктивними симпатіями й антипатіями, ідо склалися в результаті виховання, навчання і соціального оточення.
Успіх — це 1) досягнення поставленої мети; 2) очікуваний результат початого заходу; 3) послідовне досягнення намічених серйозних особистих планів.
В основі методів чіткого формулювання цілей і з'ясування пріоритетів лежить кількісний аналіз на основі використання математичних моделей.
Правильне рішення — це кількісно обґрунтований вибір найкращої системи дій, що ведуть до досягнення поставленої мети при даних умовах і обставинах. При цьому "кількісно обґрунтований вибір найкращої системи дій" можна визначити як "мистецтво давати погані відповіді па ті практичні питання, на які іншими методами відповіді даються ще гірші", чи "дати погану відповідь на питання, на яке не можна відповісти по-іншому".
Необхідність ухвалення рішення про найбільш доцільну лінію поведінки — завдання оптимального управління. Тому доцільно розглядати максимум можливих шляхів досягнення мети. Вибір же самих вдалих з них здійснюється за допомогою цільової функції. У окремому, але на практиці дуже частому випадку, оптимальний хід процесу може відповідати максимальному чи мінімальному (у загальному випадку екстремальному, тобто граничному) значенню регульованої величини.
Коли рішення може призвести не до визначеного результату, а до одного з безлічі можливих з різними ймовірностями їх здійснення, при цьому додатково результат операції залежить від ряду факторів, не відомих в момент прийняття рішення, той хто приймає рішення ризикує одержати зовсім не той результат, на який розраховує. Це і є прийняття рішень в умовах ризику.
Цілком уникнути ризику неможливо. Ризик буває виправданий і невиправданий. Уміння ризикувати — це уміння проводити межу між виправданим і невиправданим ризиком у кожному конкретному випадку.
Проблема необхідності вибору при недостатніх підставах знайома кожному, кому доводилося приймати відповідальні рішення.
Отже, з визначення ризику випливає, що:
• він являє собою систему дій при невизначених обставинах (на удачу);
• ризикувати слід лише в тих випадках, коли можливий успіх (в надії);
• очікуваний результат ризику носить не однозначний, а випадковий характер.
Причини невизначеності (першої сторони ризику):
• неповнота наших знань про навколишній світ (історію розвитку людства можна уявити як історію боротьби з невизначеністю);
• випадковість, тобто те, що при однаково заданих умовах відбувається неоднаково, причому заздалегідь не можна вгадати, яке буде на цей раз. Спланувати кожен даний випадок неможливо;
• протидія.
Другою стороною ризику є очікування успіху — мова йде про деякий кінцевий підсумок дій, у якому загальний успіх переважає над загальним програшем. Кожний окремий результат не обов'язково повинен бути переможним.
Третя сторона ризику — випадковість. Вивчення законів ймовірності дає можливість пророчити загальний результат дій, що пов'язані з ризиком (хоча Энштейн казав..."я не вірю, що Господь Бог кидає "кості").
Так як наука — це насамперед міра, то говорити про ризик з наукової точки зору означає говорити про визначений ризик, про виміряний ризик, про міру ризику. Тобто, з наукової точки зору ризик — це ймовірність настання несприятливої події, а діяльність в умовах ризику — це кількісно визначена лінія поведінки в умовах невизначеності, що веде в кінцевому результаті до переваги успіху над невдачею.
Будь-яке відхилення від визначеного ризику призводить або до авантюризму, або до перестраховки. І те й інше в кінцевому підсумку обіцяє програш.
Про колективне ухвалення рішення
• у комісії немає місця, яке можна було б висікти (А.Н.Крилов);
• верблюд — це кінь, дизайн якого був здійснений групою.
Про психологію:
• "людина знає, що добре, а робить, що погано" — Сократ;
• людина звичайно переоцінює ймовірності не дуже правдоподібних і недооцінює імовірності дуже правдоподібних подій (коли справа стосується ймовірностей, інтуїція часто нас обманює);
• чим сильніші у того, хто приймає рішення, агресивні установки і потреба в домінуванні, тим більш високий рівень ризику, що допускається ним;
• колегіальні рішення звичайно більш ризиковані, чим індивідуальні.
Під особою, яка приймає рішення, розуміють систему (особу чи коло осіб), що робить вибір альтернативи і несе відповідальність за своє рішення. Вибір альтернативи свідчить про вольову раціональну дію; наголос на відповідальності вказує на зацікавленість приймаючого рішення в досягненні поставленої мети (про того, хто засидівся на своєму місці — йому вже нічого не потрібно).
Дії, пов’язані з ризиком, завжди цілеспрямовані. Під метою при цьому розуміють результат, якого прагне досягти той хто приймає рішення, і який для нього представляє визначений інтерес — корисність. Не слід вибирати мету ''зробити великі гроші".
При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, як правило, збільшується значення фактора часу — "дорога ложка к обеду", принцип винищувача — "погане рішення під час бою краще, ніж гарне після". Брак часу призводить до спроб прискорити прийняття рішення, що в свою чергу призводить до помилок і робить вибір менш ефективним.
Співвідношення величин об'єктивної і суб'єктивної інформації, що використовується при прийнятті рішення, може служити мірою якості рішення (попередньої, але не остаточної). Цей показник характеризує ступінь ризику, що бере на себе приймаючий рішення, припиняючи пошуки шляхів об'єктивного обґрунтування рішень.
При цьому слід зазначити, що: 1) завжди існує інформація, що не може бути отримана ніякими об'єктивними методами і підлягає визначенню тільки інтуїтивно-логічними прийомами і/або вольовими рішеннями: 2) обсяг одержуваної інформації (і трудовитрат на її одержання) обернено пропорційний обсягу затрачуваного часу: 3) якість рішення є не збиткова функція витрат ресурсів.
Будь-які несподівані зміни у фінансовому стані суб"єкта господарювання є сигналами раннього попередження про недоліки в управлінні:
Дійсна зміна = Очікувана зміна + Несподівана зміна
Якість управління позначається на здатності справлятися зі змінами, особливо несподіваними, які є джерелами ризику і невизначеності. Завдання ризик-менеджменту — бути завжди готовим до очікуваних змін і швидко пристосовуватися до несподіваного.
NPV є результат взаємодії зовнішніх і внутрішніх (регулюючих) впливів на систему. Цільова функція управління ризиком — максимізація NPV /чи стабілізація NPV (мінімізація стандартного відхилення NPV) /чи... (див. рис. 9.1).
Аспекти теорії системи управління інвестиційним ризиком
Оцінка ризикованості та доходів - основа, на якій базуються раціональні та розумні рішення про вкладання коштів. Між ризиком та доходами існує пряма залежність. Фінансова діяльність неминуче пов'язана з ризиком. І яких би зусиль не прикладав господарюючий суб’єкт для мінімізації ризиків, вони завжди існують — питання тільки в їх величині. "З Божою допомогою у вас завжди буде якась кількість збитків. Але ви самі не повинні нариватися на ризик".
Управління ризиком — це серцевина управління фінансами будь-якого господарюючого суб'єкта. В основі фінансового управління - здатність керувати балансовими і позабалансовими портфельними ризиками. Під величиною ризику прийнято розуміти ймовірність настання тієї чи іншої небажаної події, де під останнім розуміється подія, несприятлива для чистої поточної вартості фірми. На жаль, до поняття фінансового ризику певною мірою можна застосувати висловлювання маршала Фоша про військове мистецтво: сутність його досить проста, але, до нещастя, його складно запровадити в життя. ;
Інвестиційний капітал має три важливі якості: він мобільний, уразливий і рідкий. А тому винятково розбірливий і селективний. Він направляється туди, де інвестиційний клімат сприятливий і є певні визначені можливості для одержання прибутку. Через свою мобільність і уразливість капітал мігрує між районами і країнами; через свою рідкість (у світовому масштабі!) капітал повсюдно користується високим попитом і не може бути примножений за рішенням того чи іншого уряду.
Інвестиції [investment] — використання грошей з метою одержання доходу і/або нарощення капіталу. Інвестиції є відкладеним споживанням. Інвестувати означає "розлучитися з грошима сьогодні, щоб одержати більшу їх суму в майбутньому". Інвестор (покупець, вкладник) — той, хто при інвестуванні думає насамперед про мінімізацію ризику. На відміну від інвестора спекулянт [від лат. speculatio вистежування, видивляння, споглядання, умогляд] готовий йти на розрахований ризик, а гравець — на будь-який ризик.
Інвестора не цікавлять ваші труднощі і проблеми; інвестор примхливий, обережний і цинічний. Для нього вирішальними є відповіді на п 'ять основних питань:
• скільки грошей він може на цьому проекті заробити?
• скільки грошей він може на цьому проекті втратити?
• як він зможе повернути свої гроші?
• хто ще бере участь у цьому проекті?
• хто сказав, що цей проект гарний?
Управління ризиком — це процес ідентифікації й оцінки ризику з наступним вибором способу дії виходячи з наявності альтернативних сценаріїв розвитку подій. Цільова функція —зменшення дисперсії цінності фірми (але ніяк не максимізація цінності фірми). А. саме, аспектами теорії системи управління
інвестиційними ризиками є:
1. Ідентифікація ризику (який ризик викликає дану дію/бездіяльність (дана трансакція) для банку? Пам'ятай про те, що немає доходу без витрат (ризику).
2. Вимір величини ризику і побудова профілю ризику — залежності цінності фірми від величини ризику (яка саме величина ризику, викликається даною трансакцією? Яку саме величину ризику несе дана трансакція?)
3. Визначення наявності альтернативних сценаріїв дії. Нема альтернативи — немає дії —"принцип усвідомленої бездіяльності" — за винятком тих випадків, коли фірма з тих чи інших причин не має можливості взагалі ухилитися від ризику. ( Чи маємо ми можливість ухилитися від ризику?).
4. Чи є сенс ризикувати взагалі? Як цей ризик співвідноситься з очікуваним доходом? (не менш 3:1) Побудова кривої байдужості (кривої терпимості до ризику).
5. Ухвалення рішення про допустимість/неприпустимість величини ризику для валюти балансу фірми ( Чи можемо ми собі дозволити таку величину ризику? Бійся збитків, а прибутки прийдуть самі собою.). Визначення обсягів операцій, при цьому обсяг є функцією волатильності.
6. Визначення вартості страхування і/ або хеджування і вартості ухилення від ризику взагалі як відмови від майбутніх доходів.
7. Ухвалення рішення (вибір системи дій), виконання і контроль.
8. Аналіз раніше розпочатих дій чи бездіяльності в історичній ретроспективі.
Класифікація ризиків. Ризики діляться на чисті та спекулятивні. Чисті ризики означають можливість отримання збитку або нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в ймовірності отримати як прибуток, так і збиток від операцій.
Звичайно розрізняють наступні види ризиків (ризики внутрішні і зовнішні):

Внутрішні ризики.
Основні види підприємницького ризику: Виробничий ризик. Пов'язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення ризику: можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, ріст матеріальних та інших витрат, сплата високих відсотків по залучених коштах та податків.
Комерційний ризик. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг. Причини - зниження обсягів реалізації товарів і послуг у результаті, з міни кон'юнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, непередбачене зниження обсягів закупівель, втрати товару в процесі обертання, підвищення витрат у процесі обертання (у торгівлі). У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає із специфіку тих або інших господарських операцій. Небезпека таких втрат - це комерційні ризики. Комерційний ризик означає невпевненість у. можливому результаті, невизначеності цього результату діяльності. Складовою частиною комерційних ризиків є фінансові ризики.
Фінансовий ризик. Виникає в сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами. Вони зв'язані з імовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням. Вимірюється відношенням залучених коштів до власних. Фінансові ризики - це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі тільки два види результатів: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є імовірність виникнення збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який витікає з природи цих операцій.
До фінансових ризиків належать (на прикладі банківських установ):
кредитний ризик;
відсотковий ризик;
валютний ризик;
ризик упущеної фінансової вигоди;
бізнес-ризик;
інвестиційний ризик та іншу які ми розглянемо нижче.
Кредитний ризик [default risk] — 1) ризик того, що позичальник не сплатить по позичці; 2) ймовірність того, що вартість частини активів фірми, а особливо кредитів, або буде зведена до нуля, або фактична прибутковість по даній частині активів виявиться значно нижчою очікуваного рівня; 3) ймовірність неповернення кредитів; 4) ймовірність значних збитків по кредитах і інших активах унаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань. [Номінальна і ринкова вартість кредитів].

Бізнес-ризик - це здатність підприємства підтримувати доходи на вкладений капітал.
Інвестиційний ризик - це ризик втрати всього інвестованого капіталу, а також очікуваного доходу.
Реінвестиційний ризик — невизначеність прибутковості активу з фіксованим доходом, породжувана непередбачуваністю процентної ставки, по якій доходи від активу можуть бути реінвестовані.
Процентний (ринковий, курсовий) ризик,— .1) ризик того, що ціна активів упаде через ріст норми відсотка; 2) імовірність того, що зміна процентних ставок зменшить чисту, процентну маржу банку; 3) несприятливі зміни вартості активів і пасивів унаслідок зміни процентних ставок; 4) імовірність скорочення спреда банку між процентними доходами і процентними витратами внаслідок зміни процентних ставок; 5) невизначеність доходу від цінного папера з фіксованим доходом, що виникає внаслідок несподіваних коливань вартості активу через зміни процентної ставки; 6) небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті перевищення відсоткових ставок, що виплачуються ними на залучені кошти, над ставками за наданими кредитами.
Процентний, інвестиційний та бізнес-ризик можуть бути об’єднані під назвою системного ринкового ризику. Для комерційних банків - це ризик того, що протягом певного періоду вартість залучених банком коштів (відсоток, який банк винний сплатити за їх зберігання) може обігнати середню процентну ставку за кредитами, тобто банк може вийти на негативний спред. Це відбувається, якщо виникає розрив (геп), незбалансованість активів та пасивів зі змінною та фіксованою ставками.
У нашому випадку - це:
1) перевищення пасивів зі змінною ставкою над активами з фіксованою ставкою при зростанні процентних ставок;
2) перевищення активів зі змінною ставкою над пасивами з фіксованою ставкою при падінні процентних ставок.
Із процентним ризиком зв'язаний валютний ризик. Валютний ризик — 1) ймовірність того, що зміна курсів іноземних валют приведе до появи у фірми збитків унаслідок зміни ринкової вартості його активів і пасивів; 2) невизначеність у прибутковості іноземного фінансового активу, зв'язана з невідомим заздалегідь курсом, по якому іноземна валюта буде обмінюватися на валюту інвестора. Валютні ризики є небезпекою валютних втрат при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій.
Ризик упущеної фінансової вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неотриманий прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) або при зупинці господарської діяльності.
Ризик ліквідності — 1) ймовірність того, що кошти, необхідні для покриття депозитів, що вилучаються, і задоволення попиту на кредити, виявляться в потрібний момент недоступні, що приведе до несподіваних збитків Для банку; 2) ймовірність появи дефіциту наявних коштів у момент, коли в них відчувається потреба. Розрізняють ліквідність миттєву, середньострокову і довгострокову.
Ризик неплатоспроможності (банкрутства) — це ризики, що впливають на життєздатність фірми в довгостроковому періоді; характеризуються імовірністю того, що капітал банку зможе покрити збитки від діяльності. Якщо банк видав занадто велику кількість поганих кредитів або ринкова вартість значної частини його портфеля цінних паперів знижується, це призводить до серйозних втрат капіталу при їх продажу, а його рахунки, призначені для компенсації подібних збитків, виявляються перевантаженими. Якщо інвестори і вкладники довідаються про цю проблему і починають вилучати свої кошти, банк, як правило, швидко втрачає ліквідність, що змушує регулюючі органи оголосити банк неплатоспроможним і закрити його.
Банкрутство банку може призвести до того, що його акціонерам повернеться лише невелика частина коштів, які вони довірили даній установі. Вкладники, кошти яких не були застраховані, також ризикують тим, що вони втратять свої заощадження частково або цілком. З цієї причини рівень цін на банківські акції, дохід по них і по великих незастрахованих депозитах може вже на ранній стадії служити індикатором, що свідчить про наявність у банку проблем із платоспроможністю. Якщо інвестори вважають, що шанси банку збанкрутувати занадто великі, ринкова вартість його акцій звичайно починає падати, і він змушений пропонувати більш високі процентні ставки по своїх депозитних рахунках та інших запозиченнях для того, щоб залучити необхідні ресурси. Економісти називають даний феномен дисципліною ринку — ринковий рух процентних ставок і вартості цінних паперів спрямовано в бік, протилежний інтересам фірми, яка зіштовхнулася з проблемами. (Банкір дає вам гроші лише тоді, коли ви не маєте потреби в них. Якщо вам дійсно потрібні гроші, виходить, ви в скрутному фінансовому становищі. А якщо ви в скрутному становищі, то банкіру ви не цікаві. Якщо тільки мова не йде про державний банк). Подібна ситуація змушує фірму здійснювати корінну зміну своєї політики і діяльності з метою переконати інвесторів у їх безпідставних побоюваннях щодо фірми. У зв'язку з цим, ризик банкрутства може бути приблизно оцінений за допомогою наступних показників:
• різниця ринкових ставок по боргових зобов'язаннях, емітованим банком, і державних цінних паперах з аналогічними термінами погашення. Збільшення даної різниці означає, що інвестори будуть констатувати підвищення ризику збитків від операцій по покупці боргових цінних паперів банку.
• співвідношення ціни акцій банку і його річного прибутку в розрахунку на одну акцію. Дане співвідношення найчастіше знижується тоді, коли інвестори переконані, що капіталу банку недостатньо для покриття взятих на себе ризиків.
• мультиплікатор акціонерного капіталу — відношення акціонерного капіталу (чистої вартості) до сукупних активів банку, зниження якого може свідчити про збільшення ступеня ризику акціонерів банку і власників його боргових зобов'язань. У банків складає близько 15 пунктів, у великих банків — більше 20. Оскільки акціонерний капітал повинен покривати збитки по активах, бо чим вище значення мультиплікатора, тим вище ризик банкрутства. Органи регулювання і нагляду вправі закрити банк, у якого частка власного капіталу в сукупних активах падає нижче 2% (мультиплікатор дорівнює 50).
• співвідношення придбаних коштів і сукупних пасивів. Під придбаними коштами, як правило, розуміють незастраховані депозити, запозичення на міжбанківському ринку в інших банків, корпорацій і урядових органів, які повинні бути повернуті протягом року.

назад |  1  2 3 | вперед