Облік та оцінка основних виробничих фондів

Облік основних виробничих фондів підприємства ведеться в натуральному та вартісному вираженні.
Облік основних фондів у вартісному вираженні називається оцінкою.
Облік основних фондів у натуральному вираженні потрібний для визначення технічного складу основних фондів. Він проводиться за даними технічних паспортів, які має кожна одиниця фондів, у цих паспортах наводиться розгорнута технічна характеристика кожного об'єкта:
? дата виготовлення;
? кількість ремонтів та модернізацій;
? проведена реконструкція;
? встановлений ступінь зносу;
? технічна продуктивність та ін.
Такий облік дає змогу визначити кількісний склад основних фондів за марками та видами, але він не дає можливості повністю оцінити наявність фондів підприємства, особливо коли їх багато за кількістю та видами. Неможливо поєднати в натуральному вираженні кількість наявних будинків і ліній електропередач. Розрахувати можна лише кількість фондів одного виду або однієї марки. У свою чергу, це так само пов'язане з певними труднощами. Для того щоб їх уникнути, застосовують оцінку основних виробничих фондів.
Оцінка основних фондів підприємства — це грошове вираження їх вартості. Така оцінка необхідна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний період. У цьому зв'язку оцінка проводиться з метою загального обліку фондів, встановлення ступеня зносу, планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт основних фондів.
З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів.
Види оцінки основних фондів.
? Залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновною вартістю.
? З урахуванням стану основні фонди оцінюються за повною та залишковою вартістю.
1) Первісна вартість основних фондів — це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. Вона складається з прейскурантної ціни придбання засобів праці, витрат на доставку їх до місця використання, монтаж та інших передбачених для введення фондів в експлуатацію витрат, тобто формула
де Сприд — ціна придбання устаткування;
Сдост — транспортні витрати на доставку устаткування;
Смонт — витрати на монтаж фондів;
Сін — інші витрати, пов'язані з уведенням в дію засобів праці.
Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження.
У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою.
Цінові зміни та інфляційні процеси враховуються за допомогою відновної вартості.
2) Відновна вартість — це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновною вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію в різні роки:
формула
де і — індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).
Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо індекс інфляції року менший від 110%, то індексація основних фондів в Україні не проводиться. Але індексацію необхідно проводити як при інфляційних процесах, так і при деінфляційних. Це положення є актуальним з кількох причин, серед яких найсуттєвішими є зміни ефективності виробництва, а саме, продуктивності праці, що приводить до зміни ціни виробництва. При інфляційних процесах ціна виробництва збільшується, а при деінфляційних — зменшується.
3) Повна вартість основних фондів — це їх вартість у новому, не спрацьованому стані, тобто без урахування вартості зносу. Саме за цією вартістю основні фонди заносяться на баланс підприємства впродовж усього періоду їх функціонування. У свою чергу, первісна та відновна вартості також не враховують вартість зносу основних фондів і тому залежно від терміну експлуатації та мети дослідження вони складають повну вартість засобів виробництва.
Залишкова вартість основних виробничих фондів є різницею між первісною або відновною вартістю і вартістю зносу:
формула
Якщо первісна і відновна вартості характеризують кількісний бік використання основних фондів, то залишкова — якісний. Економічне значення цієї оцінки полягає в можливості визначити не тільки реальну вартість, яка має бути в подальшому перенесена на вартість продукції, що випускається, а й встановити ступінь зносу основних виробничих фондів виходячи з грошової оцінки.
Оскільки введення в дію та вибуття основних фондів, як правило, відбуваються нерівномірно протягом року, то розраховувати середньорічну вартість фондів доцільніше кількома методами.
4) Середньорічна вартість фондів:
формула
де Сп.р. – вартість основних фондів на початок року;
Сн, Св — вартість фондів, що відповідно надійшли та вибули протягом розрахункового року;
Nпр ,Nн пр — кількість місяців, коли фонди протягом року відповідно працювали і не працювали.

5) Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:
формула 4.5.
де Ба – балансова вартість групи на початок звітного періоду;
Ба–1 – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;
Па–1 – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Ва–1 – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
Аа–1 – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.
6) Середньорічна вартість:
фактична:
формула 4.6.
планова:
формула 4.7.
ФП.Р. – вартість ОВФ на початок року;
ФК.Р – вартість ОВФ в кінці року;
ФВ.В – вартість ОВФ, введених в плановий період;
ФВИВ. – вартість виведених ОВФ в плановий період;
n1 – кількість місяців від дати введення ОВФ до кінця року;
n2 – кількість місяців від дати виведення ОВФ до кінця року.