Підприємство на ринку цінних паперів

В умовах ринкової економіки поряд із традиційними формами нагромадження інвестицій на підприємстві набирає сили і фактор фондового ринку, тобто ринок цінних паперів. До цього розташовує і така організаційно-правова форма підприємства, як акціонерне товариство, де статутний капітал поділений на частині, і підприємство одержує можливість випускати цінні папери у вигляді акцій і облігацій.
З погляду інтересів підприємства випуск (емісія) цінних паперів — це важливий важіль акумуляції капіталу. Підприємство може виступати як емітентом, тобто випускати акції, облігації, векселя, так і інвестором — вкладати: свої вільні засоби в цінні папери інших підприємств і одержувати дивіденди (доходи), володіючи цінними паперами інших емітентів.
Вкладаючи засобу в цінні папери інших чи підприємств банків, як комерційних, так і державних, підприємство тим самим формує портфель інвестицій, що може бути:
• консервативним, коли підприємство зацікавлене в стабільному доході,
• агресивним, коли підприємство націлене на високий доход і ріст капіталу з великим ризиком утратити свої капітали.
Підприємство-інвестор, вкладаючи засобу в цінні папери, переслідує:
? безпека вкладень,
? прибутковість вкладень,
? ріст капіталу.
Між цими цілями існують протиріччя, оскільки безпека вкладень, як правило, несумісна як із прибутковістю, так і ростом капіталу. Для досягнення компромісу необхідно диверсифікувати вкладення, тобто розподілити капітал між безліччю цінних паперів і компаній.
Інвестиційний портфель підприємства може бути:
? диверсифіцированним, коли в кожен вид цінних паперів вкладено 10% цінних паперів від загальної вартості усіх вкладень, і ця цифра може знижуватися до 5%;
? слабко диверсифіцированним, коли відсоток перевищує 10, і чим він вище, тим диверсифікованість слабкіше.
Наприклад, підприємство розподілило свій інвестиційний портфель так: 15% — в акції нафтовидобувних підприємств; 20% — в акції нафтопереробних підприємств; 17% — в акції підприємств, що займаються транспортуванням і реалізацією нафти і нафтопродуктів, 13% — в акції підприємств, що роблять хімічну продукцію на основі нафтопродуктів. Усі ці підприємства зав'язані в єдиний технологічний цикл. Чи можна вважати удалим формування такого портфеля інвестицій? Швидше за все, немає. Крім високого відсотка вкладень у кожне конкретне підприємство, засоби вкладені й у підприємства, що утворять єдиний технологічний цикл. І єдиним виправданням для такого роду вкладень підприємства є те, що, вони зроблені в сировинний комплекс — нафтовий, потреба в продукції якого надзвичайно гостра.
Вкладення в цінні папери досить ризиковані, тому необхідно постійно відслідковувати кон'юнктуру фондового ринку, щоб збільшити прибутковість чи вкладень узагалі не втратити останні засоби.
Відслідковувати кон'юнктуру фондового ринку підприємство може самостійно або за допомогою особливих компаній, що називаються трасовими. Трасова компанія — це підприємство, що забезпечує найбільш вигідне і надійне вкладення засобів інвестора, охороняє його інтереси, стежить за фінансовим положенням тих підприємств, у чиї цінні папери вкладені засоби інвестора, забезпечує своєчасне одержання відсотків від вкладених коштів.
Таким чином, існує цілий ряд правил, якими повинно керуватися підприємство-інвестор, вкладаючи свої засоби в цінні папери.
• Вкладаючи гроші в цінні папери, варто пам'ятати, що це самі ризиковані вкладення.
• Гроші сьогодні коштують дорожче, ніж гроші завтра, оскільки отримані гроші можна інвестувати знову.
• Доход від вкладень завжди прямо пропорційний ризику, на який готовий йти інвестор заради одержання доходу.
• Щоб згладити протиріччя між ризиком вкладень і прибутковістю, необхідно диверсифікувать вкладення, як серед цінних паперів, так і серед емітентів.
• Кращі вкладення — у цінні папери компаній, на продукцію яких постійно не задовольняється попит.