11.1. Закони та законодавчі акти

Одна з найважливіших функцій держави в умовах ринкової економіки — створення і регулювання правової основи її функціонування. Це передбачає передусім прийняття законів і правил, що регулюють економічну діяльність, а також контроль за їх виконанням.
Створюючи законодавчу базу, держава встановлює "правила гри", або юридичні принципи економічних відносин, виконувати які зобов'язані всі контрагенти економічної діяльності — виробники, споживачі, держава. До таких правил належать закони, законодавчі та нормативні акти, що захищають права власності, визначають форми підприємства, умови функціонування підприємств, їхні зв'язки між собою та з державою. Правові норми поширюються на проблеми якості продукції та безпеку праці, на питання взаємовідносин профспілок та адміністрації та ін.
Правове регулювання розвитку економіки України здійснюється через прийняття законів і законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів уряду (декретів, постанов), видання указів Президента, норматив них актів Національного банку України, а також вироблення механізму їх реалізації та контролю. Закони, законодавчі та нормативні акти визначають об'єкт і зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб у разі їх невиконання.
Пакет законів, що регулюють економічні відносини в Україні, напрацьовується. Сьогодні основними чинними законами України є такі: "Про власність", "Про банки і банківську діяльність", "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції", "Про оподаткування прибутку підприємств і організацій", "Про податок на додану вартість", "Про банкрутство", "Про інвестиційну діяльність", "Про захист іноземних інвестицій в Україні", "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", "Про форми власності на землю", "Про освіту", "Основи законодавства України про культуру", "Про зайнятість населення", "Про оплату праці", "Про державне мито", "Про єдиний митний тариф", "Про мінімальний споживчий бюджет", "Про демонополізацію економіки" та ін.
Зміни та доповнення до законів передбачаються відповідними законодавчими актами, постановами Верховної Ради України, постановами і декретами Кабінету Міністрів України.
Важливими законодавчими актами, що регулюють економічну діяльність у перехідний до ринку період і виконують функцію захисту конкуренції, є акти з антимонопольного законодавства, яке має вікову історію. Його було запропоновано законом Шермана (США) у 1830 році.
Щоб запобігти наслідкам, пов'язаним з недосконалістю конкуренції, держава на основі антимонопольного законодавства застосовує засоби державного регулювання, встановлює контроль над цінами.
Основні принципи антимонопольного регулювання діяльності суб'єктів господарювання визначено в законах України "Про розвиток конкуренції і обмеження монополістичної діяльності", "Про демонополізацію та конкуренцію". Згідно з цими законами протидія монополізму виробників досягається шляхом заборони, обмеження або припинення виробництва товарів, потрібних для ринку; нав'язування контрагентові невигідних для нього умов угоди або інших умов, що ним не передбачені; відмови від збуту або закупівлі, що дискримінує учасників господарського обороту за відсутності альтернативних джерел постачання чи збуту; нав'язування громадянам примусових заходів щодо продажу товару; порушення порядку використання вільних цін або знищення державних і верхньої межі регульованих цін; порушення обсягу збуту або закупівлі, що дискримінує учасників господарського процесу за відсутності альтернативних джерел постачання чи збуту.
Державний контроль за розвитком конкуренції та обмеження монопольної діяльності в Україні покладено на Антимонопольний комітет. Важливою умовою створення конкурентного середовища є наявність і доступність достовірної інформації про кон'юнктуру ринку та економічну ситуацію загалом.