8.4. Фінансові ресурси як сфера державного впливу

За сутністю фінансові ресурси є грошовим вираженням, грошовою формою виробничих відносин, важливим результатом функціонування економіки і водночас необхідним, безумовним джерелом їхнього розвитку. Фінансові ресурси складаються з грошових доходів (точніше, нагромаджень), амортизаційних відрахувань та інших коштів, що утворюються у процесі суспільного відтворення.
За обсягом фінансові ресурси перевищують національний дохід. Вони охоплюють увесь додатковий продукт, зна* ну частину необхідного продукту та амортизаційні відрхування. На обсяг фінансових ресурсів впливають: динаміка та обсяг національного доходу; динаміка виробничих витрат; маса товарів і послуг, що підлягають оподаткуванню, та їх частка в загальному обсязі продукції; видова структура основного капіталу; масштаби введення в дію та вибуття основних фондів; норма амортизації; діюча система цін; структура виробництва; фонд оплати праці та його структура; ставки відрахувань на соціальне страхування, до пенсійного фонду та ін.
До уваги слід брати також загальний зовнішньоторговельний оборот і сальдо експорту-імпорту, курс національної валюти, співвідношення між цінами внутрішнього та світового ринків.
Інколи вдаються до практики дефіцитного фінансування, коли брак фінансових ресурсів компенсується з коштів позичкового фонду. Як наслідок, обсяг коштів у процесі відтворення, що формує платоспроможний попит підприємств і населення, перевищує розмір реально створених ресурсів.
Нинішня інфляція спричинилася внаслідок помилкових рішень у сфері управління економікою як тривалої дії, так і терміново прийняті. Серед основних чинників інфляції варто назвати такі:
накопичений за попередню історію величезний інфляційний потенціал в економіці (частка проміжного продукту в 1,5 раза перевищує частку кінцевого, логічне виробниче завершення в Україні мають лише 34 % усіх виробничо-технологічних циклів);
некерованість спаду виробництва, коли прискорено згортаються саме ті галузі, на яких тримається ринок споживчих товарів, а темпи і масштаби конверсії надто повільні та незбалансовані;
блокування запровадження таких визначальних складових економічної реформи, як демократизація виробництва й приватизація частини державної власності, а також зрив прийнятих останніми роками відповідних державних програм;
прорахунки в ціновій політиці, непідготовлена лібералізація цін, що в умовах екрай монополізованої економіки спричинює лише скорочення виробництва;
непослідовна бюджетна та фіскальна податкова політика, що не заохочує підприємництво;
невизначеність вирішальних інвестиційних пріоритетів;
помилки, допущені в політиці валютного регулювання;
ненала год жений з боку держави контроль за адресністю та використанням наданих кредитів.