4.4. Напрямки, завдання та форми впливу держави на економічні процеси

Аналіз функцій уряду щодо перерозподілу доходів, ресурсів і стабілізації економіки на основі моделі економічного обігу в державі дає змогу визначити напрямки, завдання, форми і методи впливу держави, що зумовлюють певні економічні наслідки.
Якщо в економіці спостерігається безробіття, то збільшення урядових видатків за умови збереження незмінними податків і трансфертних платежів призводить до збільшення сукупних витрат, а зменшення податків або збільшення трансфертних платежів сприяє підвищенню доходів, які можна використовувати задля стимулювання збільшення особистих витрат. .
У разі інфляції політика уряду має, бути протилежною, а саме: потрібно зменшити урядові видатки та трансфертні платежі, а збільшити податки.
В Україні системна трансформація збігається в часі з розбудовою державності, тому наведений перелік функцій буде доповнюватись:
визначення цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку — держава формує стратегічні цілі розвитку економіки, визначає потрібні ресурси, їх ефективність, а також соціальні, економічні й світогосподарські наслідки цих дій;
реалізація соціальних цінностей — держава контролює реалізацію постанов щодо мінімальної заробітної плати, виконання законів про рівне право на працю та соціальне забезпечення, громадські роботи, встановлення мінімальної та максимальної меж цін;
регулювання економічної діяльності, спрямоване на вирівнювання сукупного попиту та сукупної пропозиції;
регулювання зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку шляхом регулювання платіжного балансу через вплив на зовнішню торгівлю й вивезення капіталу;
регулювання макроекономічних пропорцій, розроблення й реалізація науково-технічної, інвестиційної та соціальної політики;
фінансування фундаментальних досліджень у галузі суспільних і технічних наук за рахунок бюджетних платежів та кредитів;
організація інвестиційної діяльності, сприяння утворенню інвестиційного ринку і фондових бірж;
організація та управління запровадженням земельної реформи;
фінансування заходів соціальної та культурної політики із загальнодержавного і місцевих бюджетів;
захист особи, підприємництва, інтересів держави, майнових та інших прав громадян.
Відповідно до цього основними завданнями державних органів управління є:
створення умов для зайнятості працездатного населення і забезпечення соціального захисту громадян;
захист навколишнього середовища та забезпечення раціонального природокористування;
розвинення місцевого самоврядування;
зовнішньоекономічна діяльність та організація міждержавних відносин, створення державного валютного фонду;
формування фінансово-бюджетної політики та її реалізація через механізм оподаткування, розподіл і перерозподіл бюджетних асигнувань;
кредитно-грошове регулювання, контроль за грошовим обігом;
здійснення цінової політики;
розміщення державних контрактів на виробництво продовольства, товарів і послуг, розподіл їх відповідно до потреб та обов'язків держави;
управління виробництвом електроенергії, розвитком енергетичної бази і забезпечення нею народногосподарських потреб;
організація внутрішніх комунікацій, мереж і шляхів сполучення (залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний транспорт), інженерних комунікацій (трубопроводи, лінії електропередач, кабельні мережі) та їх комутація в міжнародну систему відповідних мереж;
державна підтримка підприємництва;
здійснення заходів щодо конверсії виробництва;
вироблення механізмів та ефективних структур щодо захисту українського ринку, стимулювання конкуренції;
стимулювання за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізації
технологій, інноваційної діяльності, освоєння нових видів продукції та послуг;
розроблення і реалізація програм роздержавлення, приватизації власності, антимонопольних заходів;
забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, розміщення на території держави промислових споруд» об'єктів виробничої інфраструктури, інженерних мереж;
забезпечення достатнього рівня профілактики та охорони здоров'я населення, визначення обов'язкового необхідного обсягу медичних послуг у межах безкоштовного лікування хворих у державних медичних установах;
організація розвитку національної культури в державі та культур інших народів, які її населяють;
інформування населення з питань економічної політики, духовного життя через державні засоби масової інформації (пресу, радіо, телебачення та ін.);
організація функціонування національної пошти, телеграфу та інших видів зв'язку.
З метою виконання своїх функцій і завдань держава використовує різні форми й методи впливу на економічні процеси. В цілому форма. — "спосіб організації та взаємодії елементів і процесів явища як між собою, так й із зовнішніми умовами" [64, с. 482]. Поняття методу характеризується як "спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність" [Там само, с. 267].
До основних форм державного регулювання належать комплексне (індикативного характеру) планування економічного та соціального розвитку; прогнозування розвитку народного господарства і кон'юнктури ринку; реалізація національних і цільових комплексних програм; керування господарською діяльністю державних підприємств; бюджетно-податкова, грошово-кредитна та амортизаційна політика; система соціального захисту населення.
Необхідність і межі використання окремих форм державного регулювання в господарській практиці визначаються обраною концепцією державного втручання в економіку, а також конкретними умовами й цілями соціально-економічного розвитку кожної країни.
У країнах, де дотримуються концепції економічного лібералізму (наприклад, у СІЛА, Англії, Канаді), держава спирається здебільшого на бюджетно-податкову і грошово-кредитну форми регулювання.
Найбільше засобів державного регулювання економіки застосовується у країнах, в яких дотримуються концепції економічного диригування. При цьому бюджетно-податковий, грошово-кредитний і ціновий механізми держава використовує дуже активно, але поряд із цим важливу роль відіграє індикативне планування.