3.2. Цілі та сфери державного регулювання економіки

Визначення цілей є одним із конструктивних елементів системи державного регулювання поряд з принципами, сферами, об'єктами, формами і засобами впливу держави.
Цілі державного регулювання на кожному історичному етапі залежать від багатьох чинників: ступеня загального розвитку економіки; структури економіки на сучасному етапі та бажаної в майбутньому; міри участі країни в міжнародному поділі праці.
Класичний "набір" цілей державного регулювання економічно розвинених країн такий:
• економічний розвиток;
повна зайнятість;
економічна ефективність;
стабільний рівень цін;
економічна свобода;
справедливий розподіл доходів;
економічна забезпеченість;
збалансованість експорту та імпорту.
Стосовно економіки України потрібно окреслити пріоритетні економічні цілі, які б відповідали новому ринковому механізму господарювання та відбивали національні інтереси. Основною метою державного регулювання економіки України має стати розвиток виробничих сил країни, який у кінцевому підсумку оцінюється через підвищення добробуту народу. Причому категорія "виробничі сили" має відбивати нову ситуацію в постіндустріальному світі.
Структуру виробничих сил формують: інтелект, інформаційна база, науково-творчий потенціал; підприємницький ресурс; праця та її мотивація; техніка і технологія (засоби праці); енергетична праця; матеріально-сировинна база; територіально-просторовий розвиток; організаційно-структурні чинники; культурне середовище.
Виробничі сили, що розглядаються в такому розширеному розрізі, становлять каркас постійного розвитку системи господарювання держави. Розвиток виробничих сил — критеріальний параметр, що поєднує цілі реформ і засоби їх реалізації. %
До цілей державного регулювання в умовах переходу України до ринкових відносин належать також конкретні цілі, що випливають з основної мети:
забезпечити матеріально-вартісну збалансованість розвитку й узгодженої діяльності всіх галузей і сфер економіки, спрямованої на досягнення намічених соціально-економічних цілей;
створити сприятливі зовнішні економічні умови для розширеного відтворення виробництва всередині країни;
оздоровити фінансовий стан економіки;
стабілізувати збільшення обсягів виробництва;
відновити місце України в міжнародному поділі праці;
забезпечити соціальний захист населення;
забезпечити раціональне природокористування та створити сприятливі економічні умови для життя населення.
Зазначені цілі можна деталізувати і далі. Так, з метою оздоровлення фінансового стану економіки слід застосовувати інструменти фінансово-бюджетного та грошово-кредитного регулювання, зокрема:
зміцнювати фінансову базу місцевих органів влади за рахунок податкових відрахувань;
посилювати податковий вплив на підприємства і підприємців, які зменшують обсяги виробництва важливої народногосподарської продукції;
запобігати багаторазовому оподаткуванню однієї й тієї самої виробничо-господарської діяльності;
сприяти оптимальному обмеженню суми податків, що стягуються з підприємств, без різкого зменшення дохідної частини бюджету;
за допомогою механізму податкової політики стимулювати матеріальну заінтересованість виробників у соціальному захисті громадян;
забезпечити організацію оподаткування на стабільній законодавчій основі, простоту сприйняття законодавчих актів та справедливість оподаткування;
активізувати виробництво товарів народного споживання за допомогою заходів податкової політики.
До цілей кредитного регулювання на шляху переходу до ринку належать такі:
удосконалити кредитні механізми;
поширити практику довгострокового кредитування;
посилити стимулюючу роль кредиту за рахунок диференціації відсоткових ставок;
підвищити оперативність кредитування.
Важливою умовою гальмування і припинення спаду виробництва є структурна переорієнтація економіки, інструментом структурних перетворень — інвестиційна політика. До першочергових цілей структурної переорієнтації належать такі:
стимулювати заінтересованість підприємств в інвестиційній діяльності;
створити передумови розвитку науково-технічного прогресу;
забезпечити підвищення раціонального рівня зайнятості;
сприяти задоволенню найважливіших потреб населення;
стимулювати розвиток енерго- та ресурсозберігаючих виробництв.
Важливою сферою державного регулювання є зовнішньоекономічні зв'язки. У цій сфері слід розв'язати певні завдання, що сприятимуть підвищенню рівня розвитку економіки країни: оздоровити валютні відносини; захищати економічні інтереси України; забезпечити збалансованість економіки і рівновагу внутрішнього ринку України; стимулювати прогресивні структурні зміни в економіці, зокрема зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створити найсприятливіші умови для залучення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинених зарубіжних країн; заохочувати конкуренцію та ліквідацію монополізму в зовнішньоекономічній діяльності.
Процес розроблення системи державного регулювання передбачає також послідовне вирішення ще низки завдань, зокрема:
розроблення методології та методів, а також створення системи засобів державного регулювання з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку;
визначення найважливіших соціальних, економічних та інших цілей і завдань на перспективу, зокрема соціальних орієнтирів, основних пропорцій і структурних зрушень, а також найефективнішої соціально-економічної політики, що сприяє їх реалізації (економічні цілі потрібно визначити для країни загалом, окремих її регіонів, сфер економіки, територіально-виробничих формувань, виходячи з нагальності задоволення потреб суспільства, наявних ресурсів і встановлених пріоритетів розвитку);
встановлення шляхів і конкретних засобів досягнення поставлених цілей, контроль за реалізацією затверджених завдань, програм та інших елементів;
загальне сприяння окремим процесам переходу до ринкових відносин і їх організаційно-правове забезпечення.