При створенні системи внутрішньогосподарських підрозділів необхідно визначити їх склад, розміри. Основою формування внутрішньогосподарського підрозділу є ініціатива власника (власників) та заінтересованість працівників у самостійності й одержанні максимальних результатів діяльності. Самостійність підрозділів забезпечується насамперед закріпленням за ними необхідних засобів виробництва та землі, а також правом самостійно розпоряджатися частиною амортизаційного фонду і прибутку, та правом при формуванні виробничої програми оперативно враховувати потреби ринку.
Існують різні підходи при формуванні підрозділів. Вони можуть функціонувати як цілі галузі, цехи, комплексні бригади, ланки, невеликі групи працівників із закріпленням за ними окремих культур, тваринницьких приміщень та ін. Усередині великих первинних колективів можуть створюватися ланки за професійними ознаками.
Відносини між засновниками підприємства і підрозділами можуть базуватися на основі оренди або суборенди.
При цьому між засновниками підприємства (адміністрацією) та колективом працівників (суб’єктом госпрозрахункових відносин), які беруть в оренду землю і засоби виробництва (або вони передаються на інших умовах), укладається договір. В договорі певна кількість осіб бере в оренду у засновників підприємства землю чи засоби виробництва, зобов’язуючись використовувати їх для виробництва встановленого договором обсягу продукції при відповідному ліміті затрат. Засновники також зобов’язуються забезпечити орендарів ресурсами, обіговими коштами та маркетинговими послугами.
Внутрішньогосподарським підрозділам надається право самостійно вирішувати питання кількісного складу, визначення внутрішньої структури виробництва, розподілу обов’язків, регулювання економічних відносин, організації взаємовідносин з іншими підрозділами та ін. При цьому необхідно дотримуватись наступних вимог:
• відносини в підрядних колективах будуються на добровільних засадах і принципах купівлі-продажу продукції та ресурсів, створення реальних економічних умов для забезпечення економічної самостійності підрозділів;
• перехід на плановану роботу підрядного колективу знизу, тобто на принцип самопланування, бізнес-план підприємства складається із бізнес-планів підрядних підрозділів);
• збереження виробничо-технічних зв’язків між структурними підрозділами підприємства, розширення їх на договірній основі з іншими підприємствами.
Організаційна самостійність внутрішньогосподарських підрозділів передбачає надання їм права вирішення питань щодо формування, визначення робочого й технологічного складу, розподілу заробітку, організації виробництва, зарахування і звільнення працівників.
Процес організації внутрішньогосподарських підрозділів включає ряд етапів: підготовчий (навчання кадрів, проведення організаційних зборів у колективах, вивчення передового досвіду, ознайомлення з методами роботи трудових
колективів);
організаційний (розроблення виробничої програми підрозділу, договірних відносин, обґрунтування чисельності працівників, визначення потреби в технічних засобах та інших ресурсах, підготовка статуту, розрахунок валового доходу);
заключний (прийняття рішення про організацію внутрішньогосподарських підрозділів, вибори органів управління, укладання договорів, затвердження форм обліку і звітності, відкриття розрахункових рахунків).
До початку організації внутрішньогосподарських підрозділів доцільно розробити робочий план, в якому передбачити питання складання виробничої програми, визначення напряму економічних взаємовідносин, розрахунок внутрішньогосподарських цін, орендної плати, оплати послуг, застосування економічних санкцій та ін.
Формування внутрішньогосподарських підрозділів починаються з роз’яснювальної роботи,
навчання кадрів різних рівнів, визначення ролі і місця спеціалістів підприємства в нових організаційних формуваннях. Крім того проводиться аналіз господарської діяльності підприємства і всіх його підрозділів.
На основі виробничої програми формують чисельний склад внутрішньогосподарського підрозділу, визначають потрібну кількість технічних засобів, інших матеріальних ресурсів тощо.
Це дозволяє обчислити госпрозрахунковий доход по кожному підрозділу колективу, нормативи відрахувань на загальновиробничі і загальногосподарські витрати, а також на формування загальногосподарського прибутку. Організаційні, правові й економічні основи нового методу господарювання закріплюються у відповідних Положеннях.
У підприємстві важливо створити систему взаємопов’язаних економічних інтересів для всіх підрозділів, при необхідності провести реорганізацію існуючої організаційної структури.
Враховуючи перетворення, що відбуваються у підприємстві, докорінно змінюються функції керівника підприємства (виконавчого директора) та головних спеціалістів. Тепер для них основними є не командно-розпорядчі функції, а координація, налагодження економічного механізму внутрішньогосподарських підрозділів та підприємства в цілому.