Відповідно до Господарського Кодексу України (ст. 62) Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково–дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством [1]. Як самостійний господарюючий суб’єкт підприємство діє на основі статуту, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із
своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Таке визначення підприємства є узагальненим. Проте специфічні особливості сільського господарства накладають свій відбиток на діяльність організаційних форм господарювання в цій галузі, тому виникає необхідність в уточненні визначення поняття сільськогосподарського підприємства. Сільськогосподарське підприємство — це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 75 % загальної суми виручки [2].
У практиці господарювання кожне підприємство здійснює багато видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об’єднати в окремі головні напрямки:
дослідження ринку товарів (маркетингові дослідження, визначення рівня конкурентоспроможності товарів);
інноваційна діяльність (технологічна і конструкторська підготовка виробництва, запровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій);
виробнича діяльність (оптимізація обсягу виробництва продукції відповідно до виробничих можливостей підприємства та потреб ринку, забезпечення матеріально-технічними ресурсами, тощо);
комерційна діяльність (розробка та реалізація рекламних заходів, організація збуту виробленої продукції, стимулювання покупців);
післяпродажне обслуговування (пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації куплених товарів, їх гарантійне та сервісне обслуговування);
економічна діяльність (стратегічне та поточне планування, облік та звітність, ціноутворення, система оплати праці, зовнішньоекономічна та фінансова діяльність);
соціальна діяльність (управління трудовими ресурсами, професійна підготовка працівників, створення належних умов праці та відпочинку).