Платіжний баланс – систематизований запис результатів всіх економічних угод між резидентами даної країни (домашніми господарствами, фірмами й урядом) і іншим світом протягом певного періоду часу (звичайно роки).
Резидент – будь-яка особа, що мешкає в даній країні більше одного року незалежно від його громадянства (підданства) і паспортного статусу. Робітники посольств і військові завжди є резидентами тільки своєї країни, незалежно від терміну їхнього перебування за рубежем.
Економічні угоди являють собою будь-який обмін вартості, тобто акт, у якому передається право власності на товар, надається економічна послуга або право власності на активи переходить від резидента даної країни до резидента іншої країни. Будь-яка угода має дві сторони і тому в платіжному балансі реалізується принцип подвійного запису. Основними статтями платіжного балансу є кредит і дебет.
Кредит – відтік вартостей, за яким повинний бути притік у дану країну, що компенсує попередній відтік. У кредиті відбивається відтік цінностей із країни, за які згодом її резиденти одержують платежі в іноземній валюті.
Дебет – притік вартостей у дану країну, за котрий її резиденти повинні згодом сплачувати, можливо, готівкою, тобто витрачати іноземну валюту.
Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу за визначенням. При цьому усередині платіжного балансу можуть бути виділені декілька частин.
Всі угоди між даною країною й іншим світом містять у собі поточні операції і операції з капіталом. Відповідно платіжний баланс містить у собі три складові елементи (табл. 15.1):
1) рахунок поточних операцій;
2) рахунок руху капіталу і фінансових операцій;
3) зміна офіційних резервів.
Рахунок поточних операцій містить у собі експорт товарів і послуг (із знаком плюс), імпорт (із знаком мінус), чисті прибутки від інвестицій і чисті поточні трансферти. Різниця між товарним експортом і товарним імпортом утворить власне торговий баланс. У цілому рахунок поточних операцій виступає як розширений торговий баланс.
Товарний експорт і всі експортоподібні операції враховуються зі знаком плюс і виступають як кредит тому, що створюють запаси іноземної валюти в національних банках. Навпаки, імпорт і всі імпортоподібні операції враховуються в графі “дебет” із знаком мінус тому, що вони скорочують запаси іноземної валюти в країні.
Чисті факторні доходи з-за кордону утворяться в результаті експорто- і імпортоподібних операцій. Вони містять у собі чисту оплату праці тимчасових (сезонних, прикордонних і т.д.) робітників і чисті прибутки від кредитних послуг, що пов'язані з “експортом” послуг вкладеного за рубежем національного грошового капіталу. Якщо національний капітал, вкладений за рубежем, приносить більший обсяг відсотків і дивідендів, чим іноземний капітал, інвестований у даній країні, то чисті прибутки від інвестицій виявляться позитивними; в іншому випадку – негативними.
Іноді активи і пасиви даної країни збільшуються без відчутних потоків цінностей між країнами. Найбільш частим прикладом такого роду є неповернення на Батьківщину прибутків вітчизняних корпорацій, реінвестованих у іноземних фірмах. У цьому випадку вітчизняна материнська компанія збільшує свої активи за рубежем, але не репатріює їх на Батьківщину у вигляді дивідендів. У звичайній державній статистиці такі прибутки і їхнє реінвестування за кордоном цілком виключаються зі статей платіжного балансу, начебто ніяких міжнародних угод не відбулося, поки ці прибутки не будуть репатрійовані в країну материнської компанії.
Чисті поточні трансферти включають переведення приватних і державних засобів в інші країни (пенсії, подарунки, грошові перекази за межу або безоплатну гуманітарну допомогу іноземним державам). Урахування односторонніх трансфертів (дарунків) є технічно складним, тому що неможливо зіставити два взаємодоповнюючих один одного потоку цінностей (наприклад, коли медична допомога експортується за межу безоплатно). У цьому випадку у графі “дебет” із знаком мінус з’являється спеціальний рядок “односторонні трансферти” (або “дарунки”), тому що подібні платежі виснажують наявний у країні запас іноземної валюти.
У макроекономічних моделях сальдо рахунку поточних операцій звичайно зображується як різниця:

Експорт Х (і експорто подібні операції) – Імпорт М (і імпорто подібні операції) = Чистий експорт Хп = Y – (C + I + G) - Абсорбція

Абсорбція – частина валового внутрішнього продукту, реалізована вітчизняним домашнім господарствам, фірмам і уряду даної країни.
Коли країна зіштовхується з дефіцитом балансу по поточних операціях, це означає, що її витрати по оплаті імпорту перевершують доходи, отримані від експорту. Цей дефіцит фінансується або за допомогою закордонних позик, або шляхом продажу частини активів іноземцям, що і відбивається в рахунку руху капіталів. Ці угоди ведуть до скорочення чистих закордонних активів.
Чисті закордонні активи – різниця між розміром закордонних активів, якими володіють вітчизняні резиденти, і розміром національних активів, якими володіють іноземці.
Вичерпання кредиту й активів, що користуються попитом, призводить до необхідності макроекономічного коригування поточного рахунку платіжного балансу. Коригування припускає або збільшення прибутків від експорту товарів і послуг за корддон, або скорочення витрат по імпорту, в тому числі і за допомогою зовнішньоторговельних обмежень (уведення тарифів на імпорт, імпортних квот і т.д.). У випадку обмежувальної зовнішньоторговельної політики макроекономічне коригування дуже хворобливо для вітчизняних споживачів, тому що вони зіштовхуються зі зрослими цінами як на імпортні, так і на вітчизняні товары. При цьому стан поточного рахунку платіжного балансу поліпшується тільки в короткостроковому періоді, тому що в довгостроковій перспективі (навіть у тому випадку, коли торгові партнери не починають відповідних обмежувальних заходів) чистий експорт із даної країни зменшиться внаслідок підвищення курсу національної валюти.
Позитивне сальдо рахунку поточних операцій протилежне дефіциту: у цьому випадку країна одержує іноземної валюти більше, ніж витрачає за кордоном, а отже, може надавати кредити іноземцям або накопичувати закордонні активи.
У рахунку руху капіталу і фінансових операцій відбиваються всі міжнародні угоди з активами: доходи від продажу акцій, облігацій, нерухомості іноземцям і витрати, що виникають у результаті покупок активів за кордоном.
• Баланс руху капіталу.
• Надходження від продажу активів.
• Витрати на покупку активів за кордоном.
Продаж іноземних активів збільшує запаси іноземної валюти, а їхня купівля зменшує їх. Тому баланс руху капіталу і фінансових операцій показує чисті надходження іноземної валюти від всіх угод з активами.
Позитивне сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій визначається як чистий притік капіталу в країну. Навпаки, чистий відтік (або вивіз капіталу) виникає на фоні дефіциту рахунку руху капіталу і фінансових операцій, коли витрати на покупки активів за кордоном перевершують прибутки від їхнього продажу за кордон.
Взаємозв'язок поточного рахунку і фінансового рахунку може бути поданий алгебраїчно шляхом послідовних перетворень основної макроекономічної тотожності:
Y=C+1+G+Xn
?
Y – C – G = С + I + G +Xn – (C + G)
??? ?
Sn = I + Хп , де Sn – національні заощадження
?

(I – S) + Хп = 0 (у режимі гнучкого валютного курсу без втручання Національного банку).
Величина (I – S) являє собою надлишок внутрішніх інвестицій над внутрішніми заощадженнями і характеризує сальдо рахунку руху капіталу і фінансових операцій. Рахунок поточних операцій фіксує, яким чином формується сума, одержувана через кордон в обмін на вітчизняний чистий експорт (включаючи чистий виторг від використання вітчизняних чинників виробництва). Тому величина Хn відображає сальдо рахунку поточних операцій.
З основної макроекономічної тотожності випливає, що фінансовий рахунок і поточний рахунок платіжного балансу врівноважують один одного, тобто
Х – М = Хn = (I – S) = S – I
??? ???
зовнішній баланс внутрішній баланс
Це означає, що дефіцит платіжного балансу по поточних операціях фінансується в основному чистим притоком капіталу на фінансовий рахунок:
?Хп < 0 ? Х – М < 0 ? Х < М
?
?I – S > 0 ? I > S ? притік капіталу з-за кордону (боржники)
Якщо інвестиції перевищують національні заощадження (I>S), то надлишок інвестицій повинний фінансуватися з-за кордону, за рахунок іноземних позик. Ці позики дозволяють країні імпортувати товарів і послуг більше, ніж експортувати (М>Х), тобто чистий експорт є негативною величиною (Хп<0). На світовій арені країна виступає як боржник.
Навпаки, якщо національні заощадження перевищують внутрішні інвестиції, то надлишкові заощадження використовуються для кредитування закордонних партнерів. Їм потрібні ці кредити, оскільки експорт товарів і послуг з даної країни перевищує імпорт (Х>М), тобто чистий експорт є позитивною величиною (Хп>0). На світовій арені країна виступає як кредитор.
Отже, активне сальдо поточного рахунку супроводжується чистим відтоком капіталу, тому що надлишкові засоби поточного рахунку будуть використані для покупки нерухомості за кордоном чи наданням позик іншим країнам:
?Хп > 0 ? Х – М > 0 ? Х > М
?
?I – S < 0 ? I < S ? відтік (вивіз) капіталу за кордон (кредитори)
Для того, щоб надходження від всіх угод балансували сукупні витрати, необхідно, щоб дефіцит поточного рахунку в точності відповідав позитивному сальдо фінансового рахунку, чи навпаки – дефіцит рахунку руху капіталу і фінансових операцій повинний у точності відповідати активному сальдо поточного балансу. Таке взаємо врегулювання рахунків платіжного балансу здійснюється за умови, що Національний банк не починає валютних інтервенцій і не змінює величину офіційних валютних резервів. У цьому випадку на тлі припливу капіталу з'являється тенденція до відносного подорожчання національної валюти, а на тлі відтоку капіталу – до її відносного здешевлення. Вільні коливання валютного курсу є механізмом автоматичного зрівноважування поточного і фінансового рахунків платіжного балансу.