2.4 Інші показники СНР та співвідношення між ними
Наряду з ВВП в СНР виділяють цілий ряд інших взаємопов'язаних між собою показників національного рахівництва, які розраховуються на підставі ВВП і використовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.
ВВП як вимірювач валового обсягу виробництва має одну дуже важливу ваду: в ньому закладена тенденція до прикрашення картини поточного річного виробництва. Чому? Тому що він не передбачає відрахування тієї частини річного виробництва, яка необхідна для заміни інвестиційних товарів, використаних у виробництві в даному році .
В цьому відношенні показник чистого обсягу виробництва є більш досконалим вимірювачем обсягу виробництва продуктів для споживання і нагромадження капіталу, ніж валовий обсяг виробництва. В системі національних рахунків підраховується показник чистого внутрішнього продукту.
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:
ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.
Тобто, ЧВП являє собою ВВП, скоректований на суму амортизаційних відрахувань. З його допомогою вимірюється загальний обсяг виробництва , який економіка в цілому, включаючи домашні господарства, фірми, уряд і іноземців, спроможна спожити, не погіршуючи при цьому виробничих можливостей наступних років.
Важливим є питання, у скільки обходиться, з точки зору споживання ресурсів, виробництво даного чистого обсягу виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, який не відображає поточного виходу економічних ресурсів, є непрямі податки на бізнес. Держава, отримуючи такі податки, не розглядається як постачальник ресурсів.
Національний доход (НД) – сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) – можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих по¬датків на бізнес:
НД = ЧВП – Чисті непрямі податки на бізнес.
З точки зору постачальників ресурсів, він є вимірювачем доходів, які отримали вони від участі в поточному виробництві. З точки зору фірм, національний доход є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів: національний доход відображає ринкові ціни економічних ресурсів, які пішли на створення обсягу виробництва даного року.
Особистий доход (ОД) можна отримати, коли від націо¬нального доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму тран¬сфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати осо¬бисті доходи, отримані у вигляді процента.
Переходячи від особистого доходу як вимірника заробленого доходу до використовуваного доходу як показника доходу, фактично отриманого,ми маємо відняти із особистого доходу такі види доходів, які зароблені , але не отримані, а також додати доходи, отримані, але які не є результатом поточної трудової діяльності.
Використовуваний доход (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:
ВД = ОД – Прибутковий податок – Неподаткові платежі державі.
Це доход, який залишається у розпорядженні домашніх господарств і використовується на споживання і заощадження.
Для вимірювання узагальнювальних результатів розвитку економіки за всю історію її існування використовується такий показник, як національне багатство. Національне багатство – це та сукупність матеріальних благ, яка нагромаджена в країні на даний момент часу. Національне багатство поповнюється і відновлюється щорічно за рахунок виробленого продукту. До складових елементів національного багатства відносяться: засоби виробництва, які є в суспільстві, що функціонують як в матеріальному так і в нематеріальному виробництві, майно населення, матеріальні і культурні цінності, які є суспільним надбанням (музейні експонати, надра, ліси і водоймища), а також нематеріальні духовні цінності (людський капітал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, духовна спадщина нації). Соціально-економічний прогрес суспільства, що проходить під впливом науково-технічного прогресу, супроводжується не тільки збільшенням національного багатства, але й збільшенням долі нематеріального багатства в його основному складі.
|