Невдоволення населення політикою консерваторів призвело До поразки їх на парламентських виборах 1929 р. Лейбористи
здобули перемогу, хоча й не мали абсолютної більшості в палаті громад. Уряд знову сформував Макдональд. Під час передвибош чої кампанії вони обіцяли здійснити широкі соціальні програми! відновити дипломатичні відносини з СРСР.
Лейбористи прийшли до влади у несприятливий момент. На початку 1930 р. Великобританію охопила економічна криза. Поі рівняно з США, Німеччиною та Францією промислове виробний цтво в країні скоротилось ненабагато, оскільки британська екої номіка не знала "процвітання" у 20-х роках. Найбільше постражі дали традиційні галузі промисловості. Експорт зменшився вдвічі! Занепад економіки призвів до зниження життєвого рівня насе-І лення. У розпал кризи кожен четвертий трудівник не мав роботи.!
Отже, лейбористам не вдалося виконати своїх обіцянок у га-і лузі внутрішньої політики. А антикризові заходи (зниження за-1 робітної плати, зменшення допомоги по безробіттю, не було від-J новлено 7-годинний робочий день на шахтах, зберігались анти4 профспілкові закони і т.д.) ще більше підірвали довіру виборців! У країні розпочалась нова хвиля страйків, демонстрацій, "голодних походів" безробітних.
Не маючи єдиного погляду на вихід з кризи, в уряді відбувся] розкол, який закінчився відставкою кабінету.
У 1931 р. Макдональд сформував так званий "національний уряд" з лейбористів, консерваторів і лібералів. "Національний уряд" загалом проводив консервативну політику. Відбувалось подальше згортання соціальних програм.
Щоб підняти авторитет своїх реформ, уряд починає заоща-і дження з себе: Макдональд зменшив свій заробіток прем'єра на 20%. Королівська родина зменшила на 10% фінансові засоби, що виділялися державою на її утримання. На виборах 1931 р. коаліція отримала 497 мандатів проти 46 у лейбористів.
У 1931 р. був ліквідований золотий стандарт фунта стерлінга і] утворено стерлінгову зону, що об'єднувала країни, які використовували англійську валюту для взаєморозрахунків. А в 1932 р. Великобританія відмовилась від вільної торгівлі і ввела протекціоністські закони. Ці заходи підвищили конкурентоспроможність англійських товарів, допомогли уникнути значного падіння виробництва і фінансової кризи.
З метою збити соціальну напругу і організувати адресну сис-і тему допомоги потерпілим від кризи, були прийняті Акт про страхування по безробіттю та закон про райони, потерпілі від лиха.
Загострення соціальних проблем призвело до зростання впли-1 ву крайніх сил - комуністів і фашистів. Однак вони не мали в Англії достатньої соціальної бази. До того ж британське суспільство, виховане на парламентських традиціях, не сприймало їх методів боротьби. Щоб остаточно охолодити радикальні елементи, у 1934 р. прийнято закон "Про підбурювання до бунту", а в 1937 р. - Акт про суспільний порядок.
Після чергових парламентських виборів 1935 р. Макдональд поступився кріслом прем'єра на користь лідера консерваторів С.Болдуіна.
Новому уряду довелося вирішувати, крім економічних проблем, династичну кризу, що розгорілась у 1936 р. В цьому році помер король Георг V, який зумів за час свого правління зміцнити роль династії в житті Англії. Наступником престолу став Еду-ард VIII, який піддав монархію серйозним випробуванням. Приводом до династичної кризи стало бажання Едуарда VIII одружитися на американці Уолліс Сімпсон, яка вже до того була двічі одружена і не мала знатного походження. За традиціями, що історично склалися, англійський монарх є одночасно і главою англійської церкви. Одруження на цій жінці було б серйозним ударом по престижу монархії, по традиціях держави і суспільства.
У відповідь на бажання короля уряд і королівська родина рішуче заявили "Або трон, або Сімпсон". Едуард обрав Уолліс Сімпсон. Він зрікся престолу на користь молодшого брата Альберта, який став королем під ім'ям Георга VI.
Після подолання династичної кризи С.Болдуін вирішив на цій хвилі популярності залишити крісло прем'єра. У 1937 р. прем'єр-міністром став Невілл Чемберлен. Він мав посередні здібності й зайняв цей пост завдяки аристократичному походженню й родинним зв'язкам. Консерватори проводили внутрішню політику, спрямовану на збереження існуючих порядків, а в зовнішній дотримувались політики "умиротворення".