§3. Другий Ватиканський вселенський собор. Модернізм сучасного католицизму.

Важливе значення для католицької церкви має другий Ватиканський вселенський собор (1962—1965 pp.)- Головним питанням, порушеним на ньому, було уточнення соціальної доктрини католицької церкви з метою пристосування її ідеології та діяльності до сучасних умов. Упродовж роботи собору суто теологічні й доктринальні питання поступилися місцем соціальним завданням пастирської діяльності. Висловлений новий погляд щодо ролі церковної ієрархії та духовенства в суспільстві. їхня діяльність визначена не як форма церковної влади, а як служіння людям, суспільству. Собор взяв курс на подолання релігійної нетерпимості. Ватикан тепер налагодив відносини з нехристиянськими церквами, зробив акцент на розвиток екуменізму. Дещо змінилося ставлення Ватикану до православних і протестантів, почастішали зустрічі їх ієрархів, практикуються конференції з актуальних питань, спільні богослужіння.
У наш час посилився процес модернізації католицького віровчення та культу. Переглядаються деякі догмати Біблії, богослужіння замість латини почали відправляти національними мовами; замість органної музики використовують національні мелодії (в Африці — бубни); спрощуються деякі обряди, дозволено причащати віруючих хлібом і вином; до місіонерської діяльності активно залучаються миряни, посилена їхня роль у житті релігійних громад; перебудовується спосіб життя в монастирях. Вирішено періодично скликати у Ватикані синод єпископів і кардиналів для обговорення актуальних питань сучасності. Консервативні кола Ватикану виступають проти модернізму, за збереження віросповідних традицій. Вони остерігаються дискредитації ідеї боговстановленості й абсолютної істинності догм католицької церкви.
У соборі брали участь 2500 ієрархів католицької церкви, були спостерігачі від 28 церков і політичних організацій. Собор прийняв 16 важливих документів: 4 конституції («Про св. літургію», «Про церкву в сучасному світі» тощо), 9 декретів («Про засоби соціального спілкування», «Про екуменізм», «Про апостолат мирян», «Про східні католицькі церкви» тощо), 3 декларації («Про взаємини з нехристиянськими церквами», «Про релігійну свободу», «Про християнську освіту»).
Собор відобразив суперечливий характер ідеології і політики Ватикану в сучасному світі. Він не міг вирішити всіх проблем, які порушила сучасна епоха перед католицькою церквою. Боротьба різних течій усередині церкви не зменшилась, а навіть посилилася. Вона ведеться переважно навколо питань внутрішнього і зовнішнього життя церкви. Зростає опозиція у лавах тих католиків, які вимагають модернізації віровчення, скасування догмату про целібат, визнання за жінками права бути священиками тощо. Відбувається процес політичної диференціації серед католиків. Зростає рух за активну участь церкви в соціально-політичних процесах, участь віруючих у боротьбі за мир, соціальну справедливість і демократію