Аналіз не фінансових інвестицій банку

Для зменшення ризику та збільшення доходів комерційні банки проводять диверсифікацію активних операцій, тобто розподіляють активи між різними видами операцій та об'єктами вкладень. Ефективність діяльності банку в довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів його розвитку і підвищення конкурентоспроможності в ринкових умовах значною мірою визначаються Рівнем і масштабами інвестиційної діяльності банку. Тому, крім авансування ресурсів у позикові активи, чимала частина банківського капіталу має форму інвестиційних активів.
Інвестиціями називають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Комерційні банки здійснюють фінансові (прямі та портфельні) і нефінансові (капіталізовані) інвестиції.
Прямі фінансові інвестиції — це вкладення коштів у діяльність інших підприємств, організацій і установ на довгострокові основі.
Портфельні інвестиції, якими є цінні папери, — це високо, ліквідний вид фінансових інвестицій, що легко реалізується, але{ більш ризикованим. Вони вільно котируються на ринку ці паперів. Портфельну форму інвестування банки, як правило, використовують як спосіб тимчасового розміщення вільного банківського капіталу.
Цінним папером називається документ, який засвідчує з до. триманням установленої форми обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передання яких можливі тільки за його пред'явлення. Серед існуючих цінних паперів виділяють фондові та комерційні. До фондових відносять акції та облігації. До комерційних цінних паперів належать комерційні векселі, чеки, заставні свідоцтва та ін. Фондові цінні папери відрізняються від комерційних масовим характером емісії.
Інвестиційний портфель комерційного банку складається з:
* усіх боргових цінних паперів (векселі, облігації, сертифікати та ін.), що перебувають у власності банківської установи;
* акціонерних (пайових) цінних паперів, що перебувають у власності банківської установи в разі, якщо їй належить менше ніж 20 % від загальної суми статутного капіталу суб'єкта господарської діяльності.
Іншими словами, інвестиційний портфель комерційного банку складається з цінних паперів:
* на продаж;
* на інвестиції;
* інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.
Аналіз нефінасових інвестиційних активів банку
Нефінансові інвестиційні активи комерційного банку поділяються на матеріальні і нематеріальні. За рівнем ліквідності ці активи посідають останнє місце в балансі, хоч ризик їх розміщення невеликий (за винятком лізингових операцій).
Нематеріальні активи являють собою невідчутні цінності і відображаються в класі 4 Плану рахунків
Іншими словами, нематеріальні активи — це засоби, які не мають матеріально-речової форми, однак дають прибуток чи створюють умови для нормальної діяльності банку й отримання прибутку. Аналіз їх вартості в умовній одиниці здійснюється за такими основними групами:
*ділові зв'язки банку;
* розміщення клієнтури;
* монопольні права і привілеї
* престиж фірмових знаків;
* патенти і ліцензії;
*інтелектуальна власність.
Під час аналізу нематеріальним активів, крім їх структури, аналізується зміна їх суми в динаміці.
Основні засоби є матеріальному активами оскільки вони мають фізичну форму. До основних засобів банку належать: земля; будівлі; .устаткування; комп'ютерна та обчислювальна техніка; обладнання; меблі; транспортні засоби інструменти; інвентар та інші матеріальні цінності зі строком користування більше року
За функціональним призначенням розрізняють операційні та неопераційні основні засоби.
Операційні засоби — це засоби, що беруть безпосередню повторну або часткову участь у банківській діяльності чи сприяють виконанню.
Неопераційні основні засоби __ це засоби, що не беруть безпосередньої участі у банківській діяльності Наприклад: основні засоби, придбані для здачі у фінансовий лізинг.
Аналіз матеріальних активів комерційного байку проводиться аналізу цих активів на інших підприємствах:
*являється їх склад, рух, якісний склад, початкова і залишкова вартість; .
*простежується динаміка за звітний період;
* з’ясовується сума додатково нарахованої амортизації за рахунок прибутку банку в разі вибуття не повністю замортизованих основних засобів;
*визначаються коефіцієнти реальної вартості основних: засобів і накопичення амортизації.
Нагадаємо, що останній показник являє собою співвідношення нарахованого зносу та початкової вартості майна, що аналізується. Коефіцієнт накопичення амортизації свідчить про інтенсивність вивільнення відвернених у капіталізовані активи коштів.
Якщо банк вкладає кошти в капітальні вкладення, окремо аналізується структура капітальних вкладень. При цьому аналіз структури вкладень можна проводити за такими напрямами:
1. Вкладення в будівництво
— житла;
— службових приміщень; .
— об'єктів соціально-культурного призначення;
2. Придбання будинків
— виробничого призначення;
— житла;
— соціально-культурного призначення;
3. Придбання інвентарю та устаткування
— виробничого призначення;
— невиробничого призначення.
Для аналізу ефективності використання необоротних активів можна використати такі показники:
1. Фондовіддача = Дохід банку / Середня вартість основних фондів
2. Фондоозброєність = Вартість основних фондів / Середньооблікова чисельність працівників банку
3. Захищеність капіталу = Вартість основних фондів / Середня вартість власного капіталу
4. Питома вага амортизаційних відрахувань = Амортизаційні відрахування / Витрати банку