У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів банку. Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель.
Кредитні вкладення, або кредитний портфель, комерційного банку, — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.
Кредитний портфель банку містить агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.
Кредитний портфель банку не включає:
* відсотки нараховані, але не сплачені, непрофінансовані;
* зобов'язання видати кредит;
* кредитні лінії, які ще не використані;
* гарантії та акредитиви;
* оперативний лізинг.
Аналіз кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких завдань:
* визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків;
* оцінка адекватності кредитного ризику сумі очікуваного
прибутку;
* визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;
* визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів.
Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:
— оцінюються масштаби кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;
— аналізується рух кредитів;
— розраховується оборотність кредитів;
— визначається рівень диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально знизити ризик неповернення позики;
— оцінюється повернення позик;
— проводиться кількісна оцінка структури кредитного портфеля залежно від різних класифікаційних ознак;
— виявляється якість кредитного портфеля з погляду ризику і рівня забезпеченості кредитів;
— аналізується дохідність та ефективність кредитних операцій.
Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень
Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати узагальнюючу оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт питомої ваги кредитів у загальних активах банку за формулою:
Чк.о.=
Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.
Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт питомої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.
Наступним етапом аналізу кредитних операцій є визначення темпів зростання та приросту кредитних вкладень. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:
І зрост =
Темп приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:
Іт.прир. =
Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.
Коефіцієнт надання розраховується за формулою:
Кнад=
За допомогою цього показника визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик.
Зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал.
У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів (Кпог). Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:
Кпог=
Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий - про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.
Аналіз оборотності кредитів
Аналіз оборотності позик доцільно починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками.
Ксп.д/кр=
Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, — це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати.
Якщо є дані на дві дати, для розрахунку середніх залишків застосовується формула простої арифметичної:

де — середній залишок заборгованості за позиками;
Ппоч, Пкін„ — залишок заборгованості за позиками відповідно на початок та кінець періоду.
За наявності даних більше, ніж на дві дати, для розрахунку середньої величини застосовується середня хронологічна моментного ряду за формулою:

Де п – кількість дат, на які є заборгованість за позиками.
Аналогічно до загальної методики оборотність позик аналізується за допомогою таких показників:
1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредит, них коштів:

При цьому кредитний оборот являє собою суму погашених позик або дохід від реалізації кредитів.
Цей показник (N0) характеризує, скільки оборотів здійснюють кредити за аналізований період.
2. Тривалість одного обороту в днях:

де t — тривалість одного обороту в днях;
D — кількість днів в аналізованому періоді;
N— кількість оборотів позики за період (швидкість обертання позики);
П — середній залишок позики;
Ок — кредитний оборот (дохід від кредитної операції).
Наведений показник показує, за скільки днів позики проходять повний оборот. Ці два показники перебувають у зворотній залежності — із зростанням швидкості обертання тривалість одного обороту позики зменшується. Унаслідок підвищення швидкості обертання позик з обороту вивільняються кредитні ресурси, які, у свою чергу, можуть бути залучені в інші активні операції банку та приносити додатковий прибуток.
На зменшення тривалості одного обороту (тобто прискорення оборотності кредитів) впливають зниження сум заборгованості за позиками, а також збільшення сум погашення позик та зміна середньої відсоткової ставки за кредитами.
Додаткове звільнення кредитних ресурсів або, навпаки, додаткове їх залучення розраховується за формулою:
З=(t1-t0)OK/D
тобто різниця в тривалості одного обороту помножується на базисний одноденний оборот позик. При цьому оборот позик розраховується як дохід від кредитних операцій або як сума повернених позик разом з відсотками. У свою чергу, на розмір кредитного обороту впливають такі фактори, як розмір відсоткової ставки, обсяг кредитних вкладень, неповернення позик або несвоєчасне повернення позик тощо.

Погіршення повернення позик і зменшення обсягів виданих кредитів підвищує тривалість одного обороту.

Зменшення середньої відсоткової ставки за кредит впливає тривалість обороту у такий спосіб:

Зміна обсягів виданих кредитів залежить від попиту на кредитні ресурси, ефективності управління активами банку, активності депозитної політики банку. Тобто цей показник частково не залежить від зусиль самого банку. Останній же фактор - середня відсоткова ставка за кредит — здебільшого залежить від зовнішніх причин: політика НБУ, співвідношення попиту та пропозиції кредиту на ринку позикових капіталів, конкуренція між банками, стабільність економічної ситуації. Внутрішні фактори (ризик позики, її забезпечення, розмір та термін погашення тощо) менше впливають на зміну середньої відсоткової ставки, але теж мають місце.
Аналіз погашення виданих позик
Однією з головних проблем кредитної діяльності комерційних банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик.
У процесі аналізу своєчасності повернення кредитів необхідно:
* визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;
* проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;
* проаналізувати структуру простроченої заборгованості розподілі клієнтів;
* проаналізувати давність її виникнення;
* визначити причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;
* визначити суму і питому вагу прострочених кредитів, які були погашені у звітний період;
* проаналізувати заходи, які вживає банк для стягнення про, строченої заборгованості і процентів.
Аналіз погашення позик проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та за фактами списання безнадійних позик. Структура «кредитного портфеля» банку може вважатись задовільною тоді, коли питома вага кредитів без забезпечення сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 50 %. У разі вищої питомої ваги «проблемних» кредитів, кредитна діяльність банку оцінюється як «ризикована».
Збільшення частки пролонгованих позик у звітному періоді порівняно з питомою вагою прострочених позик може свідчити про приховування фактів неповернення позик пролонгацією. Тому необхідно докладніше проаналізувати пролонговану кредитну заборгованість.
Найбільшу увагу під час аналізу погашення позик слід приділити такій групі кредитів, як «прострочені». Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від терміну її виникнення та питомої ваги кожної групи прострочених кредитів.
З метою недопущення виникнення простроченої заборгованості банки повинні проводити оперативний аналіз поточної (непростроченої) заборгованості. Контроль за термінами погашення позик ведеться в розрізі окремих позичальників за їх кредитними угодами.
Далі в процесі аналізу необхідно також вивчити факти списання безнадійних позик за рахунок резерву на покриття втрат від кредитів, підставу для списання та визначити питому вагу списання кредитів у загальному обсязі прострочених позик, частку списаних кредитів у загальному обсязі позик та частку цих кредитів у сумі створеного резерву.
Частка списаних позик показує ефективність роботи банку з безнадійними кредитами і впливає на підвищення якості кредитного портфеля банку, звільняючи його від ризиків, зменшує частку прострочених позик, підвищує надійність повернення страхових кредитів.
Необхідно також проаналізувати залишки заборгованості за поточними позиками (за термінами погашення, що залишилися) та визначити частку позик зі строком погашення до одного місяця, від одного до шести місяців, від шести місяців до одного року, понад рік. Метою такого аналізу є визначення строків надання кредитів для коригування політики банку в цьому напрямку
Аналіз диверсифікації кредитних вкладень
З метою зниження ризику втрат потрібен більш глибокий аналіз кредитного портфеля з погляду диверсифікації кредитних вкладень.
Диверсифікація позик як засіб захисту від кредитного ризику буває портфельною, географічною та галузевою.
Портфельна диверсифікація являє собою розподіл позикових грошових коштів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більшій кількості позичальників буде надано для тимчасового використання позиковий капітал конкретного банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижча ймовірності банкрутства одного чи кількох позичальників.
Аналіз портфельної диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на основі визначення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативу великих кредитних ризиків (Н8), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі заборгованості, кількості великих кредитів та їх середнього розміру.
Національний банк України пропонує розрахувати норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента за такою формулою:
Н7=
Значення цього показника не повинно перевищувати 25 %. Якщо сума на одного контрагента перевищує 10 % власних коштів банку, то такий кредит вважається «великим». Загальний залишок заборгованості за всіма великими кредитами, виданими банком з урахуванням позабалансових зобов'язань, не повинен перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Це співвідношення контролюється за допомогою нормативу великих кредитних ризиків (Н8) за такою формулою:

назад |  1  2 3 | вперед