Економічна сутність пасивних операцій банку. Джерела формування ресурсів

Зміст діяльності комерційних банків полягає в залученні коштів і надання їх у позику або в інвестуванні за більш високими процентними ставками. Банки виконують роль посередників між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Метою цієї посередницької діяльності є отримання доходів.
Операції, за якими банк формує свої ресурси, є пасивними.
Сутність пасивних операцій полягає в залученні різноманітних видів вкладів у межах депозитних і ощадних операцій, отриманих кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також у проведенні інших операцій, унаслідок яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку. Пасив балансу складається з двох частин:



Рис.2.1. Складові пасивів балансу

Аналіз пасивних операцій комерційного банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов'язаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.
На наступному етапі аналізу вивчаються зміни у структурі пасивних операцій комерційного банку.
При цьому визначається:
- питома вага кожної складової ресурсів банку в їх загальній сумі;
- абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожної їх складової на звітну дату порівняно з базовим періодом.
Далі дається детальніша характеристика змін у структурі пасивних операцій.
Розглянемо приклад класифікації джерел банківських ресурсів за такими ознаками (рис2.2.):













Рис.2.2. Критерії оцінки ресурсів комерційного банку

Перед початком аналізу загальні пасиви потрібно зменшити на суму нарахованих витрат та доходів майбутніх періодів, а також виключити розрахунки з філіями та іншими підвідомчими установами банку. Баланс банку формується з «чистих» активів та пасивів. Одержані чисті активи і пасиви групуються за основними видами. У процесі аналізу визначається розмір та частка кожної групи в чистих активах та пасивах відповідно.
Після вивчення структури пасивних операцій аналізується кожна їх складова. Далі необхідно розглянути порядок аналізу власного капіталу комерційного банку і виявлення його суми за балансом.
Сутність власного капіталу банку та його основні функції
Термін капітал (фр., англ. capital, лат. captalis — головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке використовується для власного збільшення. Звідси можна дати таке визначення капіталу банку:
Капітал банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.
Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності капітал банків має значно меншу питому вагу у сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банківської установи, яка здійснює мобілізацію вільних коштів на грошовому ринку і надає їх у борг. Тому капітал банківської діяльності має інше призначення, ніж в інших сферах підприємницької діяльності.
Сутність банківського капіталу виявляється через його функції (рис2.3.).
Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських операцій, тобто максимізацію прибутку.
Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприємства, то комерційному банку капітал потрібний насамперед для страхування інтересів вкладників. Тобто першочергове призначення капіталу банку — це виконання ним захисної функції. У цьому зв'язку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Національного банку України, що регулює діяльність комерційних банків.
















Рис.2.3. Основні функції, що виконує капітал банку
Математичною формулою капіталу в обліку відповідно до міжнародних стандартів є:
Капітал =Активи - Зобов'язання
Капітал банку відображається в 5-му класі Плану рахунків бухгалтерського обліку банків.
Під час аналізу капітал банку розглядається з різних поглядів: капітал «брутто» (балансовий капітал) і капітал «нетто» (регулятивний капітал).
Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.
Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.
Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.
Основний капітал складається з таких елементів:
* фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;
* дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу; » емісійні різниці (емісійний дохід);
* резервні фонди, які створюються згідно із законами України;
* загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;
* прибуток минулих років;
* прибуток минулих років, що очікує затвердження.
Загальна величина основного капіталу визначається з урахуванням величини очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:
* недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за активними операціями;
* коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;
* нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
* капітальних вкладень у нематеріальні активи;
* збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
* збитків поточного року.
Додатковий капітал складається з таких елементів:
* резерви під стандартну заборгованість інших банків;
* резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;
* результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;
* результат переоцінки основних засобів;
* прибуток поточного року;
* субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).
Під час розрахунку суми капіталу сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.
Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові капіталу), які відповідно до угоди не можна взяти з банку раніше як через п'ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом п'яти останніх років Дії угоди .
Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.
Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1 і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:
* акції та інші цінні папери, з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, випущені банком;
* інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі не менше 10 % їх статутного капіталу та в дочірні установи;
* кошти, що вкладені банком в інші банки на умовах субординованого боргу.
Сума регулятивного капіталу (капіталу «нетто») показує реальну суму капіталу, яку комерційний банк використовує в господарському обороті і яка визначає його фінансовий стан.
Стан капіталу банку (як і будь-якої установи або фірми) характеризується його розміром, структурою (відносними частками його складових) і темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових.
На наступному етапі аналізу вивчаються зміни в структурі балансового капіталу та в його складових.
Крім аналізу структури капіталу, дуже важливо визначити ефективність його використання. Аналіз проводиться за допомогою таких показників:
* прибуток на капітал;
* величина кредитних вкладень на 1 грн капіталу. Ці показники розраховуються у такий спосіб:
Прибутковість капіталу = Чистий прибуток
Власний капітал банку

Розмір кредитних вкладень = Кредитні вкладення
на 1 грн капіталу Власний капітал банку

Під час аналізу наведених показників порівнюються дані на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року.
На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізуються достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися в його складових.
Аналіз достатності банківського капіталу
У процесі аналізу недостатньо виявити за балансом комерційного банку суму його власного капіталу та визначити розмір регулятивного капіталу. Потрібно знати, чи достатньо цих коштів для нормального функціонування банку, захисту інтересів його клієнтів.
Капітал банку допомагає:
* забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої індивідуальної банківської установи та до системи комерційних банків;
* підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться;
* забезпечувати можливість покриття збитків;
*давати змогу банку і надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського суспільства.
Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.
Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного банку.
Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (НІ) для діючих банків має становити:
а) для місцевих кооперативних банків:
на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 000 євро;
на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро;
на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 1 300 000 євро;
на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро;
на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1 500 000 євро;
б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:
до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро;
на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 3 500 000 євро;
на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 4 000 000 євро;
на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро;
на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;
в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:
до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;
на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 5 500 000 євро;
на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 6 000 000 євро;
на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро;
на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро.
Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ) новостворених банків має становити:
а) для місцевих кооперативних банків:
до одного року діяльності — 1 000 000 євро;
до двох років діяльності — 1 100 000 євро;
до трьох років діяльності — 1 200 000 євро;
до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро;
починаючи з п'ятого року діяльності — 1 500 000 євро;
б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:
до одного року діяльності — 3 000 000 євро;
до двох років діяльності — 3 500 000 євро;
до трьох років діяльності — 4 000 000 євро;
до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро;
починаючи з п'ятого року діяльності — 5 000 000 євро;
в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:
до одного року діяльності — 5 000 000 євро;
до двох років діяльності — 5 500 000 євро;
до трьох років діяльності — 6 000 000 євро;
до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро;
починаючи з п'ятого року діяльності — 8 000 000 євро.
Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.
Другим нормативним показником є норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)
Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки — чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори/вкладники банку.
Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.
Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.
Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зважування:
а) І група активів зі ступенем ризику 0 %: готівкові кошти, банківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;
б) II група активів зі ступенем ризику 10 %: короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;
в) Ш група активів зі ступенем ризику 20 %: боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції; кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, розміщені в банку, що має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %: кошти до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов'язання з кредитування, які надані банкам та інші зобов'язання, надані клієнтам; валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання;
д) V група активів зі ступенем ризику 100 %: прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках; прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам виконавчої влади; короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті); прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках; кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові кредити, надані іншим банкам; нараховані доходи за кредитами, наданими іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим банкам; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам; кредити, надані суб'єктам господарської діяльності; нараховані доходи за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності, сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат; пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, наданими центральним та місцевим органам виконавчої влади; кредити, надані фізичним особам; пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам; нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним особам; прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам; сумнівна заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам; сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами; акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами та нефінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції; нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; товарно-матеріальні цінності; основні засоби; інші активи банку; зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями); непокриті акредитиви; сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами; цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу; сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну.
Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим ніж 8 %.
Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:
- протягом перших 12-ти місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) — не менше 15 %;
- протягом наступних 12-ти місяців — не менше 12 %;
- надалі — не менше 8 %.
Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) установлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різних ризиків.
Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.
Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:
* недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків, нематеріальних активів за мінусом суми зносу;
* капітальних вкладень у нематеріальні активи;
*збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;
* збитків поточного року.
Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають: готівкові кошти; банківські метали; кошти в Національному банку; казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком; кошти в інших банках; сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторську заборгованість за операціями з банками; кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб'єктам господарської діяльності, фізичним особам; дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами; транзитний рахунок за операціями з клієнтами; цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції; товарно-матеріальні цінності; інші активи банку; суми до з'ясування та транзитні рахунки; операційні та неопераційні основні засоби.
Під час розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.
Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим ніж 4 %.
Під час аналізу достатності капіталу насамперед визначається виконання економічних нормативів за трьома показниками, встановленими НБУ.
Додатковими показниками достатності капіталу можуть бути (15):
К1 — визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані значення — у межах 0,15—0,20.
К1=
К2 — співвідношення чистого капіталу і загальних активів:
К2=
Значення цього показника має бути не меншим 0,04.
КЗ — коефіцієнт достатності капіталу — показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30 % покривати його зобов'язану.
К3=

К4 — коефіцієнт маневрування — дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Якщо значення К4 від'ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку.
К4 =
Оптимальне значення цього показника — від 0,5 до 1,0
К5 — коефіцієнт достатності капіталу — характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток установи, повинна удвічі перевищувати внески засновників
К5 =
Мінімальне значення цього показника — 0,15, максимальне —
0,5.
Кб — коефіцієнт захищеності капіталу розраховується за
формулою:
К6 =
Коефіцієнт К6 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід ураховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, банки можуть мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 % власного статутного капіталу (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції).
Однією з головних проблем планування капіталу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом та зобов'язаннями. З одного боку, чим більше це співвідношення, тим вищий рівень надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобов'язань у загальній сумі ресурсів банку, тим (за інших рівних умов) буде вищою прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля. Це пов'язано з тим, що прибуток, зароблений завдяки використанню всіх ресурсів банку (як власних так і залучених), буде відноситись на суму капіталу.
Отже, під час визначення необхідного розміру капіталу банку, Доводиться йти на компроміс, вибираючи між ступенем його надійності з погляду можливості протистояти непередбаченим фінансовим ускладненням і прибутковістю капіталу. Крім того, треба також ураховувати припущений обсяг активів і вимог до Розміру капіталу, тобто дотримання нормативу НІ.
Аналіз статутного капіталу
Найбільшу частку в сумі капіталу комерційного банку становить статутний капітал. Показник статутного капіталу — один з основних показників розвитку банку.
Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників банку.
Статутний капітал формується під час створення комерційного банку за рахунок внесків засновників банку і випуску акцій. Розмір статутного капіталу комерційного банку визначається його засновниками, але він не може бути меншим установленого Національним банком України рівня.
Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька років, його частки в загальній сумі власного капіталу комерційного банку, у валюті балансу, в зобов'язаннях банку.
Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу вивчається структура акціонерного капіталу, і передусім склад акціонерів банку. Для цього використовуються дані аналітичного обліку. При цьому необхідно зауважити, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу не повинна перевищувати 35 %. Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу діяльності банку аналізується оплата статутного капіталу і виявляється ще неоплачена його частина.
Внески до статутних капіталів банків роблять юридичні особи — акціонери банків тільки за рахунок наявних вільних власних коштів у грошовій формі. У зв'язку з цим у процесі аналізу правильності формування статутного капіталу необхідно перевірити за кожним акціонером банку:
* наявність аудиторських висновків незалежних аудиторських організацій, які підтверджують достовірність балансових даних юридичних осіб — акціонерів банку про наявність у них вільних власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних капіталів банків в обсягах, передбачених установчими документами, а також оцінити фінансовий стан і платоспроможність акціонерів;
*наявність балансів підприємств — акціонерів банків (ф. 1) та звіту «Про фінансові результати» (ф. 2)
Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу:
К с.т. =
Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.
Ефективність використання статутного капіталу визначається за допомогою таких показників:
* розмір кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;
* розмір прибутку на 1 грн статутного капіталу;
* розмір прибутку на одну акцію;
* розмір прибутку на одного акціонера;
*термін окупності акціонерного капіталу.
Значення статутного капіталу в діяльності комерційного банку визначається за допомогою таких показників:
* питома вага статутного капіталу в загальній сумі капіталу;
* питома вага статутного капіталу у валюті балансу.
Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується особливим показником — мультиплікатором капіталу (М):
М=
Капітал банку являє собою гарантійний фонд покриття можливих витрат. З цього випливає, що чим вище числове значення мультиплікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат банку. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 14—15 %, а для великого банку, фінансового центру — 20—25 %.
Цей показник можна проаналізувати і в динаміці.
Аналіз інших складових власного капіталу банку
Резервний капітал банку — це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціальних потреб та покриття збитків.
Резервний капітал на відміну від статутного капіталу, формується в процесі подальшої діяльності комерційного банку. Він призначений для:
* покриття збитків комерційного банку за операціями, які він проводить;
* виплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку.
Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності і зменшення вірогідності банкрутства.
Резервний капітал формується в порядку, установленому загальними зборами учасників, засновників (акціонерів). Мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25% статутного капіталу, а розмір відрахувань – меншим 5% чистого прибутку. Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У разі використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поповнюються.
У процесі аналізу резервного капіталу комерційного банку необхідно:
- перевірити створення резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;
- проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;
- проаналізувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрямки, заходи).


Повна версія питання