Рахунок 20 “Виробничі запаси”

Основні засади організації та ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів і товарів установлені національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” зі змінами та доповненнями від 14 червня 2000 р. № 131 та від 30 листопада 2000 р. № 304 (далі – ПСБО). ПСБО 9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.
На рахунку 20 “Виробничі запаси” обліковують наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів (у тому числі сировини і матеріалів, які перебувають у дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, а також відходів основного виробництва.
За дебетом рахунку 20 “Виробничі запаси” відображається надходження запасів на підприємство за фактичною собівартістю та їх дооцінка. За кредитом цього рахунку відображаються використання запасів на виробництво продукції (робіт, послуг) та інше їх вибуття за середньозваженою фактичною собівартістю або за іншими цінами згідно з пунктом 16 ПСБО 9 “Запаси”.
Найдоцільніше застосовувати відпрацьований на підприємстві спосіб відображення в синтетичному і аналітичному обліку фактичної собівартості запасів з врахуванням змін за ПСБО 9 “Запаси” та нового Плану рахунків бухгалтерського обліку.
Інструкція про застосування Плану рахунків не встановлює порядку обліку витрат на купівлю, доставку та доведення запасів до придатного для використання стану, які згідно з пунктами 8-9 ПСБО 9 “Запаси” мають входити до первісної (балансової) вартості придбаних підприємством товарно-матеріальних цінностей.
Витрати на придбання запасів, що входять до товарного документа постачальника, можна включати безпосередньо до купівельної вартості запасів. Але при цьому необхідне додаткове калькулювання ціни кожного найменування отриманих від постачальника товарно-матеріальних цінностей з розподілом витрат на купівлю їх на кожний вид отриманих цінностей.
Інші витрати на купівлю, доставку та доведення виробничих запасів до придатного для використання стану не можуть бути безпосередньо включені до первісної вартості запасів, а тому їх необхідно виділити в бухгалтерському обліку на окремий субрахунок (аналітичний рахунок або рахунки).
Можливий комбінований варіант відображення в обліку витрат підприємства на придбання (купівлю) виробничих запасів: витрати, включені до товарних документів постачальників, зараховуються на збільшення договірної купівельної вартості запасів, а всі інші витрати на купівлю запасів, транспортно-заготівельні витрати та витрати на підготовку запасів до використання обліковуються на окремих аналітичних рахунках або рахунку “Заготівельно-транспортні витрати". Але в цьому разі також значно ускладнюється бухгалтерський облік запасів.
Доцільним і раціональним є облік виробничих запасів за договірними купівельними цінами, а облік усіх заготівельно-транспортних витрат, що входять за ПСБО 9 “Запаси” до первісної (балансової) вартості запасів (включаючи транспортно-заготівельні витрати), ведеться на окремому аналітичному рахунку або рахунках “Заготівельно-транспортні витрати”. В цьому разі не потрібне додаткове калькулювання купівельних цін на придбані запаси, а облікова інформація про витрати на купівлю, доставку та підготовку запасів до використання сприятиме покращенню контролю та аналізу цих витрат. Крім того, значно спрощується відображення в синтетичному й аналітичному обліку фактичної собівартості запасів, витрачених на виробництво, та вибуття їх з інших причин.
Очевидно, що найбільш раціональним є облік виробничих запасів за договірними купівельними цінами з окремим аналітичним обліком витрат на купівлю, доставку виробничих запасів і доведення їх до придатного для використання стану. Тільки в кінці місяця такі витрати мають включатись за спеціальним розрахунком до фактичної собівартості запасів, використаних на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг), або до фактичної собівартості реалізованих цінностей. Розрахунок повинен складатись у порядку, встановленому пунктом 9 ПСБО 9 “Запаси” для списання тільки транспортно-заготівельних витрат.
За розрахунком на основі середнього відсотка заготівельно-транспортних витрат до договірної купівельної вартості виробничих запасів заготівельно-транспортні витрати, які відносяться до виробничих запасів, витрачених на виробництво продукції (робіт, послуг), мають щомісячно списуватись на збільшення купівельної договірної вартості цих запасів. Так визначається фактична собівартість (первісна вартість) запасів, витрачених на виробництво, а також іншого вибуття запасів, включаючи їх реалізацію.
Отже, на підприємствах, які обліковують виробничі запаси за договірними купівельними цінами, фактична собівартість використаних запасів визначається як сума вартості використаних запасів за обліковими купівельними цінами та витрат на купівлю, доставку і доведення запасів до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях.
Середній відсоток заготівельно-транспортних витрат визначається діленням суми заготівельно-транспортних витрат на початок звітного місяця і заготівельно-транспортних витрат за місяць, помноженої на 100, на суму відповідних виробничих запасів на початок звітного місяця та запасів, що надійшли за місяць за обліковими купівельними цінами.
Сума заготівельно-транспортних витрат, включаючи транспортно-заготівельні, що відноситься до використаних запасів на виробничі потреби та до іншого їх вибуття, визначається множенням облікової купівельної вартості запасів за напрямками їх вибуття на середній відсоток заготівельно-транспортних витрат і діленням отриманого добутку на 100.
Сума заготівельно-транспортних витрат, що припадає на залишок виробничих запасів на кінець звітного місяця, визначається як добуток облікової купівельної вартості залишку запасів на середній відсоток заготівельно-транспортних витрат і діленням отриманого добутку на 100.
На підставі розрахунку на списання та розподіл заготівельно-транспортних витрат за звітний місяць має бути зроблена контировка:
Дт 23 “Виробництво”, відповідні субрахунки і аналітичні рахунки та інших рахунків
Кт 20 “Виробничі запаси”, аналітичний рахунок або рахунки “Заготівельно-транспортні витрати”.
Таким чином, відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості (первісної вартості) виробничих запасів, на погляд автора, необхідно вирішувати відпрацьованим, звичним способом з обліком заготівельно-транспортних витрат на окремому аналітичному рахунку або на рахунках до окремих субрахунків рахунку 20 “Виробничі запаси” та списанням і розподілом цих витрат на об’єкти калькуляції за розрахунком на основі середнього відсотка заготівельно-транспортних витрат.
Матеріали та інші виробничі запаси, витрачені за місяць на виробництво продукції (роботи, послуги), включаючи витрати на загальновиробничі потреби, списують за звітами матеріально відповідальних осіб за обліковими купівельними цінами (Дт 23, Дт 91 та ін. – Кт 20). Для відображення в обліку фактичної собівартості витрачених матеріалів окремо списують такою ж бухгалтерською проводкою на збільшення купівельної вартості матеріалів заготівельно-транспортні витрати, що до них відносяться.
Організація та ведення аналітичного управлінського обліку заготівельно-транспортних витрат в розрізі їх видів (статей), встановлених ПСБО 9 “Запаси”, сприятиме контролю за рівнем цих витрат, аналізу їх, зниженню витрат та підвищенню ефективності виробничої діяльності підприємств.
Бухгалтери підприємств згідно з Інструкцією повинні самостійно вирішувати, як організувати аналітичний облік виробничих запасів (крім запасних частин) в залежності від конкретних умов діяльності підприємства та ведення бухгалтерського обліку.
Способи відображення в синтетичному і аналітичному обліку фактичної собівартості запасів (первісної, балансової їх вартості), призначених для виробництва продукції (робіт, послуг), давно відпрацьовані теоретично і практично. Завдання головного бухгалтера (бухгалтера) виробничого підприємства вибрати такий спосіб організації обліку запасів, який найбільше підходить до умов діяльності даного підприємства.
Порядок ведення аналітичного обліку сировини й матеріалів, купівельних напівфабрикатів, палива тощо Інструкцією не визначений. Але вказується, що аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі), що є в ремонті.
Аналітичний облік виробничих запасів (далі – матеріалів) ведеться в бухгалтерії за матеріально відповідальними особами та видами (групами) матеріалів на рахунках кількісно-сумового обліку. В окремих випадках з метою спрощення документального оформлення й обліку однорідні матеріали об’єднуються в одну однорідну групу (наприклад, цвяхи 50-100 мм, цвяхи більше 100 мм, нитки різні і т.п.). Аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться на позабалансовому рахунку 02 “Активи на відповідальному зберіганні” за підприємствами-власниками цінностей, за назвами, сортами та місцями зберігання. Цінності, прийняті на відповідальне зберігання, повинні зберігатись окремо від інших цінностей.
В місцях зберігання цінностей (на складі, в коморі, в цеху) матеріально відповідальні особи зобов’язані вести кількісний облік матеріалів в товарній книзі або на картках.
Одне з найважливіших завдань бухгалтерського обліку запасів – правильно і точно встановити фактичну собівартість матеріалів, витрачених на виробництво продукції (робіт, послуг) з метою забезпечення об’єктивного визначення фактичної собівартості виготовленої та реалізованої продукції (робіт, послуг) і фінансових результатів від їх реалізації.
З метою правильного і точного визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) витрачені матеріали повинні бути списані на витрати виробництва за фактичною собівартістю (первісною, балансовою вартістю), що склалась на кінець звітного місяця. Можливі різні варіанти визначення і відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості витрачених на виробництво продукції (робіт, послуг) та на інші потреби матеріалів в залежності від облікових цін на матеріали, які на даному підприємстві застосовуються.
Фактична середньозважена собівартість кожного виду (групи) матеріалів на кінець місяця розраховується за формулою:
Фактична собівартість матеріалу на початок місяця
плюс собівартість матеріалу, що надійшов за місяць
Кількість матеріалу на початок місяця
плюс кількість матеріалу, що надійшов за місяць
Фактична собівартість одиниці матеріалу розраховується з достатньою точністю.
В сучасних умовах господарювання практично можливі три варіанти організації бухгалтерського обліку виробничих запасів за фактичною собівартістю.
Перший варіант. Застосовується, як правило, лише при наявності незначної кількості видів матеріалів і в тому випадку, коли звіти про рух матеріалів матеріально відповідальні особи складають, а бухгалтери здійснюють їх обробку один раз за місяць. Матеріали обліковуються в синтетичному і аналітичному обліку за фактичною собівартістю, включаючи купівельну вартість і заготівельно-транспортні витрати.
В тому разі, коли заготівельно-транспортні витрати оплачуються або нараховуються за доставку різних матеріалів, суму їх за кожним документом або в цілому за місяць необхідно розподілити для включення до собівартості окремих видів (груп) матеріалів пропорційно до договірної купівельної вартості (за питомою вагою матеріалів або з розрахунку на одиницю їх вартості чи іншим способом).
Кількість матеріалів, витрачених на кожний вид продукції (роботи, послуги), перемножують на фактичну собівартість одиниці окремих матеріалів на кінець місяця і визначають суму фактичної собівартості матеріалів для списання на витрати виробництва.
Розрахунок фактичної собівартості матеріалів на кінець звітного місяця складається за даними аналітичного обліку наявності і руху матеріалів. Розрахована фактична собівартість одиниці окремих видів (груп) матеріалів (гр. 11) використовується для розрахунку фактичної собівартості матеріалів та списання їх на виробництво продукції (робіт, послуг) на основі акта (виробничого листа) на списання матеріалів, а також на загальновиробничі та інші витрати.
Другий варіант. За визначенням фактичної собівартості матеріалів аналогічний першому варіанту. Застосовується при наявності значної кількості видів матеріалів. Матеріали обліковуються за фактичною собівартістю, включаючи заготівельно-транспортні витрати. З метою забезпечення рівномірної та своєчасної обробки бухгалтерських документів матеріально відповідальні особи складають звіти про наявність та рух матеріалів 2-4 рази на місяць.
У зв’язку з тим, що фактичну собівартість окремих видів (груп) матеріалів в середині місяця розрахувати практично неможливо та недоцільно, як облікову протягом звітного місяця використовують середню фактичну собівартість матеріалів на початок місяця, розраховану за попередній місяць (табл. 1). За фактичною собівартістю на початок місяця списують матеріали, витрачені на виробництво продукції (роботи, послуги) протягом місяця. Нові матеріали, що надійшли в звітному місяці, списують за середньою фактичною собівартістю за місяць.
У кінці місяця підсумком за звітний місяць складають розрахунок середньої фактичної собівартості окремих видів (груп) матеріалів на кінець звітного місяця (табл. 1), визначають суми різниці між вартістю матеріалів, списаних на виробництво за середньою фактичною собівартістю на початок і на кінець місяця. Розрахунок на корегування фактичної собівартості матеріалів, списаних на виробництво за фактичною собівартістю на початок місяця, складають за даними аналітичного обліку окремих видів (груп) матеріалів.
У тому разі, коли, крім витрат на виробництво, було також інше вибуття запасів (реалізація, списання природного убутку тощо), корегування фактичної собівартості матеріалів, списаних за фактичною собівартістю на початок місяця, здійснюється відповідними записами на рахунках:
Дт 943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів”
Кт 20 “Виробничі запаси” – при реалізації запасів покупцям;
Дт 949 “Інші витрати виробничої діяльності”
Кт 20 “Виробничі запаси” – при списанні матеріалів у межах норм природного убутку;
Дт 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”
Кт 20 “Виробничі запаси” – при списанні бою, лому та псування матеріалів, втрати від яких списуються на витрати підприємства;
Дт 92 “Адміністративні витрати”
Кт 20 “Виробничі запаси” – при витратах матеріалів на загальногосподарські потреби.
В аналітичному обліку матеріалів або в матеріальному звіті матеріально відповідальної особи мають бути зроблені відповідні записи на зменшення або на збільшення фактичної собівартості матеріалів, витрачених на виробництво продукції (робіт, послуг), за підсумковими даними, що вказані в гр. 13 розрахунку на корегування фактичної собівартості матеріалів.
Третій варіант. Застосовується при наявності значної кількості видів (груп) матеріалів, коли є труднощі з віднесенням протягом звітного місяця заготівельно-транспортних витрат для включення їх до собівартості окремих видів (груп) матеріалів. У зв’язку з цим матеріали обліковують та списують на виробництво за договірною купівельною вартістю, а заготівельно-транспортні витрати обліковують на окремих аналітичних рахунках до рахунку 20 “Виробничі запаси”. При необхідності заготівельно-транспортні витрати обліковують на окремих аналітичних рахунках до кожного із субрахунків, виділених на рахунку 20 “Виробничі запаси”.
Якщо заготівельно-транспортні витрати виділено на окремий аналітичний рахунок, то матеріально відповідальні особи оприбутковують матеріали в звіті про наявність та рух матеріалів за договірними купівельними цінами без заготівельно-транспортних витрат, а заготівельно-транспортні витрати, включені до товарних документів постачальників, та нараховані і виплачені інші витрати відносять на окремий аналітичний рахунок додатковими записами (Дт 20 - Кт 63 та інших рахунків).
За розрахунком на основі середнього відсотка заготівельно-транспортних витрат до договірної купівельної вартості виробничих запасів заготівельно-транспортні витрати, які відносяться до виробничих запасів, витрачених на виробництво продукції (робіт, послуг), повинні щомісячно списуватись на збільшення купівельної договірної вартості цих запасів для визначення їх фактичної собівартості (первісної вартості), а також за іншими напрямками використання виробничих запасів, включаючи їх реалізацію.
На підприємствах, які обліковують виробничі запаси за купівельними цінами, фактична собівартість використаних запасів визначається як сума вартості використаних запасів за обліковими купівельними цінами та витрат на покупку, доставку і доведення запасів до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях, що до них відносяться за розрахунком на основі середнього відсотка цих витрат.
Середній відсоток витрат на покупку, доставку і доведення запасів до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях (далі – заготівельно-транспортні витрати) визначається діленням суми заготівельно-транспортних витрат на початок звітного місяця і заготівельно-транспортних втрат за місяць, помноженої на 100, на суму відповідних виробничих запасів на початок звітного місяця та запасів, що надійшли за місяць за обліковими купівельними цінами.
Сума заготівельно-транспортних витрат, включаючи транспортно-заготівельні, що відноситься до використаних запасів на виробничі потреби та до іншого їх вибуття, визначається множенням облікової купівельної вартості запасів за напрямками їх вибуття на середній відсоток заготівельно-транспортних витрат і діленням отриманого добутку на 100.
Сума заготівельно-транспортних витрат, що припадає на залишок виробничих запасів на кінець звітного місяця, визначається як добуток облікової купівельної вартості залишку запасів на середній відсоток заготівельно-транспортних витрат і діленням отриманого добутку на 100.
На підставі розрахунку на списання та розподіл заготівельно-транспортних витрат за звітний місяць має бути зроблена контировка:
Дт 23 “Виробництво”, відповідні субрахунки і аналітичні рахунки та інших рахунків
Кт 20 “Виробничі запаси”, аналітичний рахунок або рахунки “Заготівельно-транспортні витрати”.
Таким чином, відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості (первісної вартості) виробничих запасів, на погляд автора, необхідно вирішувати відпрацьованим, звичним способом з обліком заготівельно-транспортних витрат на окремому аналітичному рахунку або на рахунках до окремих субрахунків та списанням і розподілом цих витрат на об’єкти калькуляції за розрахунком на основі середнього відсотка заготівельно-транспортних витрат.
Матеріали, витрачені за місяць на виробництво продукції (роботи, послуги), включаючи витрати на загальновиробничі потреби, списують за звітами матеріально відповідальних осіб за договірними купівельними цінами (Дт 23, Дт 91 та ін. - Кт 20). Для відображення в обліку фактичної собівартості витрачених матеріалів (первісної їх вартості) окремо списують на збільшення купівельної вартості матеріалів заготівельно-транспортні витрати, що до них відносяться. Для цього в кінці місяця підсумком операцій за місяць складають розрахунок суми заготівельно-транспортних витрат на матеріали, що витрачені на виробництво продукції (робіт, послуг).
Розрахунок заготівельно-транспортних витрат, що відносяться до матеріалів, витрачених на виробничі потреби, складається для списання на основне виробництво та загальновиробничі витрати заготівельно-транспортних витрат пропорційно до договірної купівельної вартості матеріалів, витрачених на виробничі потреби. Розрахунок складають на підставі даних аналітичного обліку заготівельно-транспортних витрат та узагальнених даних аналітичного обліку матеріалів.
За підсумковими даними розрахунку (графи 10, 11, 12) складають бухгалтерську проводку на списання заготівельно-транспортних витрат:
Дт 23 “Виробництво”
Дт 91 “Загальновиробничі витрати” та ін.
Кт 20 “Виробничі запаси” – на списання суми заготівельно-транспортних витрат.
Загальна сума списаних на дебет рахунку 23 “Виробництво” заготівельно-транспортних витрат розподіляється на окремі види готової продукції (робіт, послуг) пропорційно до суми договірної купівельної вартості витрачених матеріалів
На підставі розрахунку заготівельно-транспортних витрат, що відносяться до матеріалів, витрачених на виробничі потреби , в кінці місяця мають бути зроблені записи в синтетичному та аналітичному обліку :
1. Дт 23 “Виробництво”
Кт 20 “Виробничі запаси” -
2. Дт 91 “Загальновиробничі витрати”
Кт 20 “Виробничі запаси” -
В аналітичному обліку сума заготівельно-транспортних витрат за розрахунком списується з кредиту аналітичного рахунку “Заготівельно-транспортні витрати” і додається до купівельної вартості матеріалів, списаних за місяць на витрати виробництва за дебетом рахунків 23 “Виробництво” і 91 “Загальновиробничі витрати”.
Якщо на підприємстві було також інше вибуття матеріалів, наприклад, реалізація надлишків виробничих запасів, то заготівельно-транспортні витрати, що відносяться до цих матеріалів, на підставі даних графи 12 розрахунку мають бути віднесені на збільшення фактичної собівартості реалізованих матеріалів бухгалтерською проводкою:
Дт 943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів”
Кт 20, аналітичний рахунок “Заготівельно-транспортні витрати”
Заготівельно-транспортні витрати”, віднесені за розрахунком (табл. 3.1) на збільшення облікової купівельної вартості матеріалів з метою відображення на рахунку 23 “Виробництво” фактичної їх собівартості, мають бути включені до виробничої собівартості окремих видів (груп) виготовленої продукції (робіт, послуг). Для цього необхідно скласти спеціальний розрахунок розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції (табл. 3.2). Це допоміжний розрахунок для записів в аналітичному обліку за дебетом рахунку 23 “Виробництво”. В основі цього розрахунку є середній відсоток за основним розрахунком заготівельно-транспортних витрат, що відносяться до матеріалів, витрачених на виробництво.
В окремому допоміжному розрахунку розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції за середнім відсотком (гр. 6) від суми витрачених на основне виробництво основних і допоміжних матеріалів (табл. 3.2) загальна сума розподілених заготівельно-транспортних витрат повинна дорівнювати їх сумі в графі 10 основного розрахунку (табл. 3.1).
Дані про затрати основних і допоміжних матеріалів на виготовлення окремих видів (груп) готової продукції (робіт, послуг) для складання допоміжного розрахунку беруть із аналітичного обліку затрат на виробництво до рахунку 23 “Виробництво”. На підставі допоміжного розрахунку розподілу заготівельно-транспортних витрат здійснюється тільки розноска в аналітичному обліку на рахунки виробничих витрат, тобто на об’єкти калькулювання.
У рядку і графах допоміжних матеріалів необхідні дані заповнюються лише в тому випадку, коли в обліку витрат на виробництво виділяється стаття “Допоміжні матеріали”.
Третій варіант організації бухгалтерського обліку матеріалів доцільно застосовувати і в тому випадку, коли звіти про наявність і рух матеріалів складаються та обробляються бухгалтерією один раз в цілому за місяць. Виходячи із конкретних умов роботи головний бухгалтер (бухгалтер) підприємства самостійно вирішує, який із варіантів організації бухгалтерського обліку виробничих витрат доцільно застосовувати.
Отже, найбільш доцільним і раціональним, на погляд автора, є застосування облікових договірних купівельних цін на матеріали з обліком заготівельно-транспортних витрат, що входять до первісної вартості матеріалів, на окремому аналітичному рахунку або на рахунках до окремих субрахунків рахунку 20 “Виробничі запаси” та списанням і розподілом цих витрат на об’єкти калькуляції за розрахунком на основі середнього відсотка заготівельно-транспортних витрат.
Матеріали, витрачені за місяць на виробництво продукції (роботи, послуги), включаючи витрати на загальновиробничі потреби, списують за звітами матеріально відповідальних осіб за обліковими купівельними цінами (Дт 23, Дт 91 та ін. - Кт 20). Для відображення в обліку фактичної собівартості витрачених матеріалів (первісної їх вартості) окремо списують на збільшення купівельної вартості матеріалів заготівельно-транспортні витрати, що до них відносяться. Для цього в кінці місяця за підсумком операцій за місяць складають розрахунок суми заготівельно-транспортних витрат на матеріали, що витрачені на виробництво продукції (робіт, послуг).
Розрахунок заготівельно-транспортних витрат, що відносяться до матеріалів, витрачених на виробничі потреби, складається для списання на основне виробництво та загальновиробничі витрати заготівельно-транспортних витрат пропорційно до договірної купівельної вартості матеріалів, витрачених на виробничі потреби. Розрахунок складають на підставі даних аналітичного обліку заготівельно-транспортних витрат та узагальнених даних аналітичного обліку матеріалів.
За підсумковими даними розрахунку складають бухгалтерську проводку на списання заготівельно-транспортних витрат:
Дт 23 “Виробництво”
Дт 91 “Загальновиробничі витрати” та ін.
Кт 20 “Виробничі запаси” – на списання суми заготівельно-транспортних витрат
Загальна сума списаних на дебет рахунку 23 “Виробництво” заготівельно-транспортних витрат розподіляється на окремі види готової продукції (робіт, послуг) пропорційно до суми договірної купівельної вартості витрачених матеріалів.
В аналітичному обліку сума заготівельно-транспортних витрат за розрахунком списується з кредиту аналітичного рахунку “Заготівельно-транспортні витрати” і додається до купівельної вартості матеріалів, списаних за місяць на витрати виробництва за дебетом рахунків 23 “Виробництво” і 91 “Загальновиробничі витрати”.
Якщо на підприємстві було також інше вибуття матеріалів, наприклад, реалізація надлишків виробничих запасів, то заготівельно-транспортні витрати, що відносяться до цих матеріалів, на підставі даних розрахунку мають бути віднесені на збільшення фактичної собівартості реалізованих матеріалів бухгалтерською проводкою:
Дт 943 “Собівартість реалізованих виробничих запасів”
Кт 20, аналітичний рахунок “Заготівельно-транспортні витрати”
Заготівельно-транспортні витрати, віднесені за розрахунком на збільшення облікової купівельної вартості матеріалів з метою відображення на рахунку 23 “Виробництво” фактичної їх собівартості, мають бути включені до виробничої собівартості окремих видів (груп) виготовленої продукції (робіт, послуг). Для цього необхідно скласти спеціальний розрахунок розподілу заготівельно-транспортних витрат на окремі види (групи) продукції. Це допоміжний розрахунок для записів в аналітичному обліку за дебетом рахунку 23 “Виробництво”. В основі цього розрахунку є середній відсоток за основним розрахунком заготівельно-транспортних витрат, що відносяться до матеріалів, витрачених на виробництво.
Підприємства можуть застосовувати також інші методи оцінки виробничих запасів при відпуску їх на виробництво, передбачені ПСБО 9 “Запаси” (методи ФІФО, ЛІФО, нормативних затрат), але способи їх застосування Інструкцією не розкриваються.