4.8. Права на відпустки
Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.96 р. встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховування дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Встановлено такі види відпусток:
1) Щорічні відпустки:
- основна відпустка (ст. 6 Закону);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
2) Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14, 15 Закону).
3) Творча відпустка (ст. 16 Закону).
4) Соціальні відпустки:
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (от. 17 Закону);
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону);
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону).
5) Відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону).
Тривалість відпусток призначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Святкові та неробочі дні (ст. 73 Кодексу законів про працю) при визначенні тривалості відпусток не враховуються.
Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Промислово-виробничому персоналові вугільної, сланцевої, електроенергетичної галузей промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботі на поверхні шахт тощо надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків тощо — 28 календарних днів за переліком робіт, професій, посад, затверджуваних Кабінетом Міністрів України.
Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам — до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи -26 календарних днів.
Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Перелік сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість надається за переліком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (до 35 календарних днів). Працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із переліком посад та професій, визначеним колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці визначається колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Загальна тривалість щорічної й додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для
працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, 69 календарних днів.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6 Закону), зараховуються:
1) час фактичної роботи (у т.ч. на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;
2) час, коли працівник не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, за винятком частково оплаченої відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 і част. И ст. 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;
б) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;
6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
(Згідно з постановою Верховної Ради України № 505/96-ВР від 15.11.96 p., Законом України "Про відпустки", введеним до дії з 1 січня 1997 р., ст. 7, 8 (відповідно: "Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість" і "Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість") і част. 1 ст. 10 ("Порядок надання щорічних відпусток") - з 1 січня 1998 р.)
Оплата відпусток. Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених ст. 6,' 7, 8, 13, 14, 15, 16, 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на Оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.
В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток здійснюється з бюджетних асигнувань на їх утримання.
Оплата інших видів відпусток, передбачених договором та угодами, трудовим договором, здійснюється з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток здійснюється в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.
Фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється з коштів державного соціального страхування.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток має становити не менше 24 календарних днів.
Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не припускається.
Розрахунок відпускних. Нарахування відпускних провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів. Розрахунковим періодом для нарахування виплат за час щорічної відпустки додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки - є 12 календарних місяців роботи (пп. "а" і "б" п. 1 Порядку № 100).
Необхідно підсумковий заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період поділити на відповідну кількість календарних днів року або меншого, фактично відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, визначених законодавством). Потім одержану середньоденну заробітну плату помножити на число календарних днів відпустки.
Законодавством установлено 10 святкових днів (ст. 73 Кодексу законів про пращо України) (з 2000 р. 7 і 8 листопада відмінено):
1 січня - Новий рік;
7 січня - Різдво Христове;
8 березня - Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня - День Міжнародної солідарності трудящих;
9 травня - День перемоги;
28 червня - День Конституції України;
24 серпня - День незалежності України.
Три неробочих дні (ст. 73 КЗпП):
7 січня - Різдво Христове;
1 день (неділя) - Великдень;
1 день (неділя) - Трійця.
У розрахунках середньої заробітної плати враховується не 13 святкових і неробочих днів, а 12, оскільки 7 січня - Різдво Христове - законодавством враховано двічі: і як святковий, і як неробочий день.
Приклад 1. При підсумованому заробітку за розрахунковий період у сумі 1600 грн. середньоденний заробіток становитиме:
1600 грн. : (365 - 12) = 4 грн. 53 коп.
Приклад 2. При скороченому режимі роботи робітник не працював 39 календарних днів і 40 днів перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Середньоденний заробіток становитиме:
1600 грн. : (365 - 12 - 39 - 40) = 5 грн. 84 коп.
Отриманий середньоденний заробіток помножується на число календарних днів відпустки.
Примітка. Якщо в період безоплатної відпустки збігаються святкові дні (із зазначених 12), то відраховувати потрібно не 12 святкових або іншої кількості встановленої законодавством, а відповідну кількість.
Нарахування оплати здійснюється на підставі:
- наказу про відпустку;
- наказу про компенсацію за невикористану відпустку;
- копії свідоцтва про рік народження підлітка;
- наказу про звільнення з роботи та ін.
Оплата підліткам пільгових годин (з 14 до 16 років) здійснюється за кожну недопрацьовану годину за її відрядною ставкою; при погодинній оплаті праці - за тарифними ставками або окладами відповідних категорій.
Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності загальний трудовий стаж визначається на день його хвороби (а не безперервний).
До загального трудового стажу зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи, тривалості перерв.
До загального трудового стажу зараховується також служба у Збройних Силах, Національній гвардії тощо, період, протягом якого виплачувалась допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, по догляду за дитиною
до досягнення нею трьохрічного віку та ін. (постанова Кабінету Міністрів України № 1658 від 19.10.98 p.).
До загального трудового стажу для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності не враховується:
- час навчання у вищому закладі освіти (у т.ч. на підготовчому відділенні), в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання та ін.
Тривалість загального трудового стажу встановлюється власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації відповідно до записів у трудовій книжці.
Допомога з тимчасової непрацездатності визначається в розмірі:
1. 100% середньої заробітної плати (доходу):
- працівникам, що мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;
- працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років, що доглядають за дитиною віком до 14 років;
- працівникам, що мають на своєму утриманні 3 і більше дітей віком до 16 років (учням — до 18 років);
- дружинам військових незалежно від стажу роботи, а також по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;
- учасникам, інвалідам війни і прирівняним до них особам;
- працівникам, що дістали трудове каліцтво і страждають професійним захворюванням;
- одному з батьків (особі, яка замінює їх) хворих дітей віком до 14 років, визнаних потерпілими відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", незалежно від безперервного стажу роботи за весь період хвороби або санаторно-курортного лікування, якщо дитині необхідний догляд відповідно до висновку ЛТЕК;
- працівникам, віднесеним до I-IV категорій відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", незалежно від стажу роботи.
2. 80% середньої заробітної плати:
- особам, які мають загальний стаж від 5 до 8 років;
- особам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років, по догляду за дитиною віком до 14 років.
3. 60% середньої заробітної плати:
- особам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років, по догляду за дитиною до 14 років.
Якщо працівник працює за неповним (скороченим) робочим тижнем, був тимчасово непрацездатним, то у цьому випадку допомога обчислюється за робочі дні або години, в
які працівник повинен був працювати згідно з графіком роботи підприємства.
Нарахування виплат з тимчасової непрацездатності
здійснюється виходячи з розміру середньої (погодинної) заробітної плати за формулою:
СЗ=ЗфРд


де СЗ - середньоденна (погодинна) заробітна плата;

назад |  1  2 | вперед